Саме це слово прозвучало 30 березня 2017 року від представника Міністерства закордонних справ на зустрічі з аспірантами та викладачами. І дарма, що Постанову № 920 про реорганізацію Дипломатичної академії було прийнято ще у грудні місяці без попереднього обговорення з усіма зацікавленими сторонами, а ви про це дізналися лише сьогодні. І дарма, що ви підписали свій контракт та зробили річну оплату за навчання, а це в середньому близько 25 тис. грн. на рік.
Вас зібрали лише для того, щоб оголосити вирок - «реорганізація Дипломатичної академії України передбачає, що із її статутних завдань будуть вилучені підготовка магістрів, аспірантів і докторантів, навчання іноземних студентів, підвищення кваліфікації з іноземних мов державних службовців, задіяних у сфері зовнішніх зносин, а також діяльність спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій зі спеціальностей 07.00.02 та 032 – Всесвітня історія та 23.00.04 та 052 – Політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку (усе, крім підвищення кваліфікації працівників дипломатичної служби, яке залишається у віданні МЗС України)».
Вас просто поставили перед фактом, що 30 червня 2017 року завершується ваше перебування в аспірантурі і ви постаєте перед необхідністю самостійного вирішення питання щодо пошуку місця для продовження навчання у наукових і навчальних закладах України.
Хоча у п. 2 Постанови № 920, зазначено, що слухачі та аспіранти Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ продовжують навчання у державному навчально-науковому закладі післядипломної освіти “Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ”.
Вам спочатку здалося, що це якесь непорозуміння, що такі перипетії можуть трапитися у якомусь іншому, можливо, приватному ВУЗі, однак не в Дипакадемії, яку було створено ще у 1995 році Указом Президента України та, випускниками якої, є імениті дипломати та політики. Однак, ні! Навіть наявність таких регалій не врятувала ситуацію.
Позиція Міністерства, висловлена уповноваженим представником, полягає у тому, що Академія не відповідає вимогам часу і вже не має необхідності готувати фахівців у сфері зовнішніх зносин, так як існують інші навчальні заклади, що можуть це робити. Аргументація виглядає досить дивною, зважаючи на те, що в багатьох країнах світу існують дипломатичні академії, і саме на їхній базі є можливість пройти підготовку майбутнім фахівцям. Навіть більше, - країни докладають максимум зусиль, щоб створити та підтримувати на належному рівні функціонування таких установ, адже вони є віддзеркаленням міжнародного іміджу держави.
А що ж у нас? Хронічні проблеми, пов’язані з постійним недофінансуванням та слабким забезпеченням, спровокували відтік багатьох викладачів і поставили заклад на межу виживання. Звичайно, що знаходитися протягом довгого часу в такому підвішеному стані - неможливо. Скоріш за все, на це і був розрахунок. Тому зараз можна і критикувати, дорікаючи непрофесійністю, некомпетентністю та невідповідністю вимогам часу.
На цьому фоні досить скептично сприймаються обіцянки “вжити заходів про переведення професорсько-викладацького складу і аспірантів до справжніх вищих навчальних закладів» та створити найсучасніший центр вивчення мов, проведення тренінгів та круглих столів.
“Маємо, те що маємо”, - як казав класик. І саме від цього потрібно відштовхуватись в розумінні пріоритетності розвитку наукового та дипломатичного потенціалу.
Однак не слід втрачати надію, незважаючи ні на що. Варто консолідувати зусилля навколо відстоювання своїх законних прав на залучення до процесу так би мовити “реформування”. Адже, Дипакадемія – це не лише красива будівля в самому серці столиці. Потрібно дивитися інколи глибше. Дипакадемія – це десятки викладачів та аспірантів, сотні слухачів та магістрантів, це частинка історії становлення дипломатичної служби України, яку, на жаль, хочуть перегорнути і закинути на полицю припадати пилом.
Якщо вам небайдужа подальша доля Дипакадемії, долучайтесь до Ініціативної групи пройшовши реєстрацію http://bit.ly/DAfuture.