Детальний прогноз дав Інститут міжнародних фінансів (IIF). Він знизив свій прогноз щодо зростання світової економіки в 2020 році до 0,4%. Очевидно, що ситуація в світовій економіці ускладнюється, тому і відбувається активний перегляд прогнозів – лише два тижні тому той же IIF знизив прогноз по зростанню світового ВВП з 2,6 до 1,6%, але з того часу шок, пов'язаний з коронавірусом, «трансформувався в повноцінну раптову зупинку глобальних ринків капіталу» (так сказано в звіті Інституту).
За даними IIF, США, Єврозона і Японія вже знаходяться в економічному спаді, який триватиме в кращому випадку до середини року. Щоб зрозуміти масштаби, зауважу, що згідно з даними МВФ за 2019 рік, на США припадає 15,1% загальносвітового ВВП, на Єврозону – близько 11%, на Японію – близько 4%. Тобто, падіння економіки охопить країни, що дають 30% світового ВВП. Втім, сюди можна додавати Китай, промвиробництво якого за січень-лютий поточного року впало на 13,5%, що обов'язково позначиться на ВВП КНР.
Різке погіршення очікується в другому кварталі 2020 року, але й прогнози щодо підсумків першого кварталу аж ніяк не блищать оптимізмом. Очікується, що ВВП США в першому кварталі знизиться на 0,2% (до четвертого кварталу 2019 року). А за підсумками другого кварталу економіка США може виявитися в рецесії (із загальноприйнятої точки зору, рецесія – це падіння ВВП протягом двох кварталів поспіль).
Що стосується 2020 року, то IIF прогнозує, що економіка Єврозони скоротиться на 2,8%, економіка Японії – на 1,5%. Чи не витягне світову економіку Китай – згідно прогнозу, він виросте лише на 3,5% (і це після зростання на 6,1% в 2019 році, що вже називалося найповільнішим зростанням китайської економіки з 1990 року).
І ще один важливий нюанс – в IIF зазначають, що ключовим припущенням їх прогнозу є очікуване відновлення економік у другій половині 2020 року. Простіше кажучи, відновлення світової економіки в другому півріччі можна очікувати тільки за умови, що пандемія коронавірусу піде на спад до літа. Але, якщо пандемія затягнеться, чого не варто виключати, можуть реалізуватися куди більш песимістичні прогнози.
Особливо турбує ситуація в США. Американські фондові індекси вже втратили все зростання, яке було за час президентства Трампа. Найтривожніше те, що ринки слабо реагують і на два екстрених зниження ставки ФРС, і на оголошені і, які вже почалися фінансові ін'єкції (за останні три тижні було «влито» 510 млрд. доларів, а оголошені заходи обчислюються 1,5 трлн. доларів), і на заходи фінансової підтримки економіки. Прийшли перші погані дані з ринку праці США – кількість звернень за допомогою по безробіттю, збільшилася з 215 тис. до 280 тис. Звільнення почалися. Вже до травня рівень безробіття в США може досягти 7-8%.
Тут саме час проаналізувати – в якому стані входить у світову кризу економіка України. Або, в зв'язку з недавньою зміною Кабміну, скажу так – яку спадщину залишив попередній уряд новому? Дуже складна спадщина. Це якщо, говорити м'яко.
У четвертому кварталі 2019 року в Україні різко сповільнилося зростання ВВП. Якщо в другому кварталі ВВП виріс на 4,6%, в третьому кварталі на 4,1%, то в четвертому кварталі лише на 1,5%. За підсумками 2019 року українська економіка зросла на 3,2%, що на 0,2 процентних пункту менше, ніж у 2018. Більше того, за оцінкою Мінекономіки в січні ВВП знизився на 0,5%. За 2019 рік промвиробництво в Україні впало на 1,8%. Особливо швидкими темпами воно падало в кінці минулого року – на 7,5% в листопаді, на 7,7% в грудні. У 2020 році падіння промвиробництва продовжилося – у січні воно впало на 5,1%.
Дефіцит торгового балансу в 2019 році склав 12,2 млрд. дол., що на 7% більше, ніж в 2018 році.
Безробіття в листопаді 2019 року зросло (в порівнянні з жовтнем) на 11,5%, в грудні 2019 року (порівняно з листопадом) – на 17%.
Виробництво сталі в Україні в 2019 році знизилося в порівнянні з 2018 роком на 1,3%, виробництво чавуну на 2,5%. Цього року падіння в чорній металургії, базовій галузі економіки України продовжилося. Так, виробництво сталі в січні знизилося на 5,1%, виробництво чавуну знизилося на 2,7% (в порівнянні з січнем 2019 року). У лютому за даними асоціації «Укрметалургпром» виплавка сталі знизилася на 8,3%, чавуну – на 7,5% (в порівнянні з січнем). Виробництво електроенергії в 2019 році знизилося в порівнянні з 2018 роком на 4,9%.
В цьому році в наявності недовиконання держбюджету. Так, в січні доходи держбюджету були менше плану на 24,5%, це найгірший показник виконання плану по доходах держбюджету в січні за всю історію незалежної України. І те, що за даними колишнього міністра фінансів в лютому доходи держбюджету виконані на 93,3% (набагато краще, ніж в січні) – не привід для оптимізму.
Згідно оновленого макроекономічного прогнозу МВФ (WEO April 2020) Україна – знову серед лідерів падіння реального ВВП та зростання інфляції (в числі країн групи Emerging and Developing Europe). Так, МВФ очікує, що реальний ВВП України становитиме -7,7% в 2020 і +3,6% в 2021 р. (кумулятивно -4,4%), а інфляція: +7,7% в 2020 і +5,9% в 2021 р. (кумулятивно +14%). За сукупністю значень ВВП та інфляції Україна має найгірший показник регіону. Куди ж поділась та «макроекономічна стабільність», якою так хизувались попередні Уряди та Правління Національного банку. Сподіваюсь, що нинішній Уряд буде більш об’єктивно підходити до оцінки стану економіки та не захоплюватися трендами "деіндустріалізації", як це робили деякі колишні посадовці Мінекономіки.
Загалом, економічні проблеми, з якими в даний час зіткнулась Україна є наслідком прорахунків попереднього Уряду, надмірного романтизму, самолюбування і всезнайства без досвіду державного управління, ліквідації інституційності та послідовності дій. Якось дивно чути від представників колишнього Уряду рецепти як спасати Україну і економіку в даний час. Дуже добре, що Президент Володимир Зеленський вчасно помітив це і виправив помилки, а Верховна Рада змінила Уряд романтиків і селфінгістів. Новому Уряду дістався повний урядовий колапс – така собі суміш реформ, балаканини і коронавірусу. Чому?
Тому, що прем'єр-міністром була людина, яка немала нічого спільного з реальною економікою. Власне, в цьому він і зізнавався.
Тому, що міністр економіки вважав, що коронавірус не просто мінімально вплине на українську економіку, а навіть дозволить підвищити експорт, та ще й вартість експортованої з України сировини зросте. Тому, що міністр був і є прихильником лібертаріанської економіки, абсолютно ігноруючи той факт, що вона працює в країнах ендогенного капіталізму (та й то, не завжди), а Україна до таких не належить. Тому, що один із заступників міністра економіки в Фейсбуці вів рубрику «Графік дня», в якій розповідав, що падіння промвиробництва і деіндустріалізація економіки – це не так вже й страшно.
Тому, що тодішнім міністром фінансів проводилася ризикована політика з масованого залучення нерезидентів в ОВДП, не допускаючи того, що в світовій економіці трапляються кризи. Так, це робилося, виходячи з кращих міркувань, але зараз тривожно від думки про можливі наслідки такої політики в нинішніх умовах. Можливо, свій KPI і було виконано, але «побічним наслідком» масового приходу нерезидентів в ОВДП стало стрімке укріплення гривні, яке внесло свій вклад в погіршення показників експортно орієнтованих галузей економіки.
Тому, що дії Правління Нацбанку щодо зміни облікової ставки вже кілька років пригальмовують економічне зростання. Тому, що в «австрійській» економічній школі, до шанувальників якої відносяться вітчизняні прихильники пріоритету стримування інфляції над будь-якими іншими цілями, також йдеться і про критичну роль підприємців в цьому процесі. Щоб почути цінові сигнали в економіці підприємці мають існувати в великій кількості. Але, якщо їх немає в потрібній кількості, а саме така ситуація в Україні, то кому тоді потрібна відсутність інфляції? Чи таке різке її гальмування протягом 2019 року? Тому, що коли відбувалося різке зміцнення гривні, що завдало шкоди експортерам, Правління Нацбанку розводило руками і говорило – а чому ми повинні втручатися. А коли Рада НБУ старалася направити Правління на «шлях істинний» – то голоси, схожі на представників Правління на «посиденьках у Прем’єра» старалися говорити про якийсь аргентинський напрям чи взагалі чіпляти ярлики «агентів окремих олігархів». Тому, що в період зміцнення гривні Правління НБУ не вважало за потрібне коригувати план купівлі валюти в міжнародні резерви, які тепер, на початку кризи, вже не здаються великими. Це збільшення відбулося вже після двох критичних засідань Ради НБУ.
Тому, що думка промисловців ігнорувалася. Узагальнено кажучи тому, що у нас правили бал відверті теоретики, надуті професори без дипломів, надмірна кількість іноземних радників, які в більшій мірі не розуміють особливостей розвитку України, представники міжнародних структур в наглядових радах, які проникли туди при минулій владі, і ніби сидять в «баштах зі слонової кістки» і уявляють себе керівниками ФРС, ЄЦБ, міністерств фінансів країн, що емітують світові резервні валюти, експериментаторами в стилі ультраліберальних реформ. Ось тільки експерименти вони проводили над реальною економікою, про яку мали і мають віддалене уявлення, і над громадянами України. Сподіваюся, з приходом нового уряду це закінчиться.
Що робити? Терміново готувати реалістичну урядову програму, спрямовану на реіндустріалізацію економіки України, засновану на тому, що без екстрених заходів підтримки запобігти серйозній рецесії не вдасться (а заодно працювати з МВФ в тому плані, щоб нові програми кредитування України враховували цей факт). Позитивним є факт, що новий Прем’єр–міністр має досвід державного управління і керівництва великими промисловими компаніями. Необхідно покінчити з домінуванням в сучасній економічній політиці ідей неолібералізму, і звернутися до ідей неокейнсіанства. Не той час. Зараз під час кризи необхідно застосовувати ідеї Дж. М. Кейнса щодо стимулювання промислового росту в рамках промислової протекціоністської політики. Тим, хто заперечує, відповім – подивіться на те, які заходи вже роблять і будуть робити в світі для виходу з кризи. Або доморощені шанувальники економічного лібералізму знову мають намір винаходити велосипед без коліс, гальм і керма?
Всі ми хочемо розквіту і процвітання нашої держави, мінімізації негативних проявів світової фінансової кризи, що все гостріше стукає в наш дім та світовою епідемією коронавірусу. Які заходи мають приймати Уряд та органи влади в даний час? Чекати, що МВФ чи ще хтось прийде за нас і зробить? Ні, не зробить, може подасть трохи, щось порадить, а робити всім нам і в себе вдома і для себе! Не для них. Подумаймо про себе, замість того, щоб погоджувати темпи падіння свого ВВП з ними.