Син вченого-історика, професора кількох університетів, засновника вітчизняної іспаністики Володимира Піскорського і дворянки по козацькій лінії Зінаїди Андрієнко Костянтин Піскорський отримав чудову освіту: в дитинстві їздив до батька у Париж та Барселону, де той був у відрядженні, багато читав, в сім’ї видавали домашні «часописи», куди Костянтин писав обурливі статті про несправедливість існуючої системи, перші шкільні роки пройшли в класичній гімназії при історико-філологічному інституті ім. Безбородька в Ніжині, потім продовжив навчання в І імператорській Олександрівській гімназії. Вчився на юридичному факультеті спочатку в Казанському університеті, потім у Київському.
Катерина (до поеми Шевченка). 1919. Папір, акварель, туш, срібло. 8х10,7
В студентські роки читав класичну літературу, захоплювався музикою Гріга і Бетховена, багато малював - сторінки конспектів з юриспруденції помережані віньєтками, візерунками, декоративними композиціями. Піскорський цікавився філософією, теорією мистецтва, літературою, релігією, багато думав, і його роботи – графіка з акварелями – плід філософських роздумів на теми закономірностей буття, природи творчості, облаштування Всесвіту. В його роботах поєднані вишукані лінії, чуттєвий мінімалізм, делікатні кольори, символізм і космогонія, візіонерство. Творчість Піскорського трактують між сецесією і футуризмом.
Ліс. 1919. Папір, акварель, туш, срібло. 22,5х22.5
Коли він вступив в Академію мистецтва, Нарбут сприйняв його як сформованого художника і одразу відібрав кілька робіт для Першої мандрівної виставки профспілки художників Києва (1920). Мистецтво було його паралельним світом – у важкі роки військової повинності, державної служби, виживання він мав свою шпарину між світами, де на писанках, як гриби, виростали церкви, де в колі «Неба» організми і сутності співіснують з хрестом, де модерний Козак Мамай сидить на тлі урбанізованого пейзажу. «Мистецтво – це особливий вид духовного творіння людини», вважав художник.
Похорон.1917. Папір, акварель, туш, срібло. 15х21
Костянтин Піскорський помер у 1922 році від тифу. 50 років родина зберігала його твори вдома, і завдяки «домашньому арешту» - вберегла від ідеологічного молоха. У 1970-х роках про художника заговорили і почали шукати йому місце в історії українського мистецтва. Зараз твори Костянтина Піскорського зберігаються в НХМУ, ЦДАЛМ України, музеї історії Києва, в родинному архіві. У 2006 році альбом Костянтина Піскорського вийшов у видавництві «Родовід».
Лизавета Смердяща(до "Братів Карамазових" Достоєвського). Папір, акварель, туш. 10,2х22,5