Щоби це продемонструвати, почнемо з початку; вірніше, з початку кінця — конференції, яка відбулася 1955 року і індонезійському місті Бандунзі. У ній взяли участь 29 держав Азії та Африки, більшість з яких нещодавно здобули незалежність або перебували в процесі деколонізації. Саме вона нарешті дала старт демонтажу світової колоніальної системи, яка формувалася з доби Великих географічних відкриттів і була закріплена, зокрема, на Берлінській конференції 1884-1885 років. Тоді великі європейські імперії розділили між собою Африку – звичайно ж, не запитавши, що з цього приводу думали самі африканські народи. Дух Бандунзької конференції став протилежним до Берлінського духу, і її значення до цього часу актуальне, зокрема для України.
По суті, Україна бореться за дотримання всіх десяти моральних принципів Бандунга для післяколоніального світу — те, що на санскриті тоді назвали «дашашіла»:
- Повага до основних прав людини та цілей і принципів Статуту ООН.
- Повага до суверенітету і територіальної цілісності всіх держав.
- Визнання рівності всіх рас і всіх націй, великих і малих.
- Утримання від втручання у внутрішні справи інших держав.
- Повага до права кожної нації на індивідуальну або колективну самооборону відповідно до Статуту ООН.
- Утримання від використання систем колективної оборони в інтересах великих держав та від здійснення тиску на інші країни.
- Утримання від агресії, погроз силою або застосування сили проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави.
- Вирішення міжнародних спорів мирними засобами: переговорами, посередництвом, арбітражем, судовим розглядом тощо.
- Сприяння взаємним інтересам і співробітництву між державами.
- Повага до справедливості та міжнародних зобов'язань.
Росія, розпочавши і продовжуючи війну проти України, порушила і продовжує порушувати кожен із цих принципів, включно із шостим. По суті, до нього вона апелює, пояснюючи, що начебто сама є жертвою агресії НАТО як системи колективної оборони. Це, звичайно, є типова для російської пропаганди маніпуляція.
Як добре відомо, на Бухарестському саміті НАТО 2008 року Україні та Грузії було відмовлено в наданні Плану дій щодо членства. Хоча Альянс задекларував їхнє членство колись у майбутньому, це виглядало більше як риторична форма без жодних конкретних часових рамок чи практичних гарантій просування до вступу. Одразу після цього Росія напала на Грузію, а потім і на Україну. Натомість вона практично проігнорувала розширення НАТО, яке відбулося після її нападу на Україну, яке начебто розпочалося, щоби унеможливити наближення НАТО до її кордонів. Внаслідок цього НАТО наблизилося на відстань близько 150 км до Санкт-Петербурга, і тепер їх спільний кордон збільшився більш ніж удвічі.
Це добре відомі факти і аргументи. Менше відомо про несумісність російської політики із шостим Бандунзьким принципом. Тому що у своїй війні проти України Росія активно спирається на підтримку членів альтернативної системи колективної оборони — Шанхайської організації співробітництва. Серед її членів ту чи іншу форму військової допомоги Росії надають Білорусь, Іран і Китай. Без останнього Росія не могла б продовжувати війну. Також економічно Росії допомагають майже все інші члени ШОС. Таким чином, саме Росія, залучаючи допомогу систем колективної оборони у власних інтересах як великої держави задля тиску на інші країни, порушує й цей Бандунзький принцип.
Є ще один принцип Бандунга, за яким Україна відповідає духові цієї конференції більше, ніж навіть деякі її учасники. Це принцип неприєднання. Він передбачає, що справжня деколонізація означає свободу не бути сателітом жодного геополітичного полюса. Україна не є членом ані НАТО, ані ШОС, ані БРІКС, ані сателітом якогось геополітичного полюсу. Звичайно, неприєднання – це не наш вибір, адже ми хочемо бути членами ЄС та НАТО. Але поки що ми залишаємося в ситуації неприєднання.
Довгий час російська пропаганда наполягала, що Україна — це безсубʼєктний сателіт США, і США начебто використовують її у протистоянні з Росією. Але президентство Дональда Трампа допомогло нам усвідомити власну субʼєктність, яка не лише протилежна до російської, але й відмінна від американської. Дистанція між США та Росією значно скоротилася — за рахунок збільшення дистанції із Україною. Це стало особливо очевидно після зустрічі Трампа з Путіним в Анкориджі 15 серпня 2025 руку, після якої залишився так званий “дух Анкориджа”. Очевидно, що він має той самий запах, що й дух Берлінської конференції 1884-85 років, коли великі гравці ділили зони впливу і вирішували долі народів, не питаючи самі ці народи. І в цьому сенсі «дух Анкориджа» є протилежним до духу Бандунга, який стверджував субʼєктність кожної нації – у тому числі колонізованої.
Саме у дусі Анкориджа, ще за пів року до зустрічі на Алясці, США під час Генеральної Асамблеї ООН проголосували проти резолюції, яка засуджувала російську агресію та підтверджувала територіальну цілісність України, опинившись в одному таборі голосування з Росією та низкою її союзників, таких як Білорусь і Північна Корея. Але й ціла низка інших країн, які брали участь у Бандунзькій конференції, по суті зрадили її моральні принципи, утримавшись від голосування: Індія, Китай, Пакистан, Бангладеш (як спадкоємець частини території тодішнього Пакистану), Шрі-Ланка, Іран, Саудівська Аравія та Ефіопія. Втім, були й країни-учасники Бандунга, які залишилися вірними дашашила. Це в першу чергу Індонезія, яка організовувала конференцію, а також Єгипет, Японія, Філіппіни, Таїланд і Туреччина.
Україна, як жодна країна у світі, зараз зацікавлена у збереженні і букви, і духу Бандунга, який повинен перемогти «дух Анкориджа». Але ми й робимо більше, ніж будь-яка інша країна світу, щоби дашашила знову могли визначати міжнародний порядок денний. У тому числі щодо деколонізації. Адже Бандунг, з одного боку, дав поштовх для унезалежнення колишніх колоній, а з іншого — констатував недостатність самої по собі незалежності. Тому що за унезалежненням часто приходить неоколонізація, про яку часто повторював президент Індонезії Сукарно, який скликав був конференцію 1955 року: «Колоніалізм ще не помер — він лише змінив свій одяг». Для нас в Україні цей одяг — російські військові однострої. Саме ми опинилися зараз на передовій світової антиколоніальної боротьби.