Збройні сили Іраку мали завчасно обладнані стартові позиції, мобільні пускові установки на шасі МАЗ-543 і власні модифікації як шасі, так і ракет. Після початку повітряної операції 17 січня 1991 року Ірак у відповідь завдав ракетних ударів по Ізраїлю (близько 38-42 ракет), Саудівській Аравії та інших країнах Перської затоки (близько 41-46 ракет) з метою спровокувати відповідь Ізраїлю й розколоти коаліцію.
Ракети 8к14 були неточними (відхилення – до 600 м), але удари ними мали сильний психологічний і політичний ефект. Одна з ракет 25 лютого влучила в казарму розташування американських військ в Дахрані, убивши 28 військових. Загалом Ірак здійснив близько 88 успішних запусків (деякі джерела згадують 93). Іракці застосовували високоефективну тактику, пускові рухались переважно вночі, здійснювали швидкі пуски (10-15 хвилин) і відходили, маскувалися, вміло використовували рельєф, високоякісні макети-обманки французького виробництва, вели мінімальний радіообмін.
Міжнародна коаліція почала боротьбу з ракетними військами іракців. У перші дні кампанії війська коаліції атакували всі відомі стартові позиції (близько 25), сховища, виробничі об’єкти, місця зберігання ракетного палива. Удари також завдавали по підозрілих місцях (мости, шляхопроводи, куверти, ваді). Але ракетні удари іракців тривали. Виникла потреба створити та розгорнути систему протиракетної оборони.
Територію Іраку поділили на спеціальні зони («Scud boxes») – західний Ірак, звідки відбувалися пуски по Ізраїлю, та південний. Денне патрулювання переважно виконували літаки A-10, нічні – F-15е з інфрачервоною системою навігації та цілевказання LANTIRN, F-16, британські Tornado та A-6 тощо. Широко були залучені супутникові системи попередження DSP, розвідувальні літаки TR-1, U-2, пізніше підключилися J-STARS, інфрачервоні та радіолокаційні датчики. Було виконано від 1500 до 2500 літаковильотів для виконання протиракетних місій (від 5 до 15% від загального числа вильотів під час повітряної кампанії).
З кінця січня – початку лютого в західний Ірак (райони «Scud Alley» та «Scud Boulevard») увійшли групи британського SAS і американської Delta Force (1-й загін), підтримувані 160-м авіаполком спецпризначення. Групи діяли пішки або на машинах (Land Rover, Humvee, Pinzgauer), вели розвідку, наводили авіацію, влаштовували засідки, атакували логістику та командні пункти. Групи доставлялися гелікоптерами на сотні кілометрів углиб території Іраку.
Прикриття об’єктів від ракетних ударів на території Саудівської Аравії та в Ізраїлі здійснювали зенітні батареї Patriot. Раннє попередження від супутників дозволяло вчасно реагувати. Ефективність Patriot подавалася як висока, але за підсумками операції показники були переглянуті вниз.
Оперативно-тактичні результати всіх цих дій були обмеженими. Під час операції пілоти та спецпризначенці доповідали про знищення десятків (понад 80-100) мобільних пускових. Післявоєнні оцінки Пентагону, Gulf War Air Power Survey і UN Special Commission показали, що підтверджених знищень мобільних пускових майже немає. Багато «знищених» цілей виявилися макетами, звичайними вантажівками чи іншими об’єктами. Ірак зберіг значну частину свого ракетного потенціалу: десятки готових ракет Al-Hussein, значна кількість пускових (оцінки різняться, але не менше 10). Стаціонарні об’єкти та виробництво ракет та ракетної техніки постраждали сильніше.
Lesson learned з «Бурі в пустелі»:
• пускові установки балістичних ракет в пустельній місцевості надзвичайно важко знайти й знищити навіть за абсолютної переваги в повітрі;
• потрібні кращі сенсори, розвідка в реальному часі, інтеграція ССО і авіації;
• слід мати реалістичні очікування щодо «body count», тобто підрахунку жертв та збитків.
Досвід 1991 року сильно вплинув на подальший розвиток протиракетної оборони та тактики боротьби з мобільними пусковими.
Краще за інших цю домашку зробили в Коломні, АТ «НПК “КБ машиностроения”». КБ є розробником тактичного ракетного комплексу «Точка» 9к79, його модернізованого варіанту «Точка-У», оперативно-тактичного комплексу «Ока» 9к714 (знищений за договором про РСМД, нагнав реального жаху на НАТО) та оперативно-тактичного комплексу «Іскандер» 9к720. «НПК “КБ машиностроения”» також причетне до розробки ракети «Кинжал». Сили оборони про це знають і в ніч з 10 на 11 листопада 2023 року цей заклад відвідав добрий дрон. Пізніше (у 2024-2025 роках) фіксувалися спроби диверсій і замахів на керівництво КБ, але то – не ми.
Результатом вивченого уроку стало взагалі нетривіальне рішення – конструктори запропонували російській армії комплект «ракетна бригада», тобто армія одномоментно отримує комплект з 51 автомобіля, зокрема 12 самохідних пускових установок 9п78-1 (на шасі МЗКТ-7930), 12 транспортно-зарядних машин 9т250 (також на МЗКТ-7930, з краном для перевантаження ракет), 11 командно-штабних машин 9с552 (на шасі КамАЗ), пункт підготовки інформації 9с920, машину регламенту та технічного обслуговування, 14 машин забезпечення життєдіяльності (вартове приміщення, їдальня, лазня, тощо). Армій в збройних силах РФ – 16, ракетні бригади є в кожній, крім 51-ї (так звана «донецька народна міліція») та 3-ї (така ж народна, лише «луганська»). Ходили чутки, що в бригади уводять четвертий дивізіон. Поки не підтвердив ніхто, але зібрати техніку і ракети треба з чогось, що виглядає сьогодні проблемно для ОПК противника.
Зрозуміло, що таку дорогу техніку тягнути в район операції не будуть, та й на сході країни щось варто мати. Більше за все ймовірно, що ракетні бригади армій противника діють досить дивними зведеними тактичними групами, основа котрих – ракетний дивізіон, посилений машинами 9с920, машиною регламенту та технічного обслуговування, іншими машинами забезпечення життєдіяльності. Звернемо увагу, що без 9с920 готувати польотні завдання для ракет складно і довго, а автоматично передавати їх на пускові взагалі ніяк. Та ж історія – з машиною регламенту та технічного обслуговування: ракета нікуди не полетить без перевірки в цій машині. Ось перші дві критичні больові точки, які слід шукати. Решта цілей у цій зграї – основне озброєння стандартного ракетного дивізіону: чотири самохідні ПУ 9п78-1 та чотири ТЗМ 9т250. Дивізіон має вісім ракет на пускових та ще вісім – на ТЗМ, загалом – 16, тобто в першому залпі – вісім ракет і в другому – ще вісім.
Де шукати цю заразу?
Офіційно заявлена максимальна дальність балістичної ракети 9м723 – до 480 км (при полегшеній бойовій частині – до 700 км). Крилаті ракети 9м728 та 9м729 офіційно летять на ті самі 480 км, що відповідає вимогам Договору між СРСР і США про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності, але є думки, що росіяни брешуть і 9м729 літає до 2000 км. Можливо, саме тому США вийшли з цього договору 2 серпня 2019 року і працюють над власною програмою Long-Range Precision Fires на заміну застарілій ATACMS.
На практиці більша частина території України (за винятком Закарпаття, частини Львівщини, Івано-Франківщини, Чернівецької області при пусках виключно зі стандартних позицій) перебуває в потенційній зоні ураження при комбінації пусків з різних напрямків. Час підльоту балістичних ракет – від 1-2 хвилин (прикордонні міста на кшталт Харкова чи Одеса під час ударів з Криму, коли вибух ракети випереджає сирену оповіщення) до 5-7 хвилин (глибші тилові райони).
З позиційних районів в Курській та Брянській областях ворог прострілює всю північну, центральну та значну частина східної України: Суми, Харків, Чернігів, Полтаву, Київ, Черкаси, частково Дніпро та Кіровоградщину. З Ростовської області обстрілюють схід і південь: Донеччину, Луганщину, Дніпро, Запоріжжя, частково Харківщину та південь. з Криму – південь і південний захід: Херсонщину, Миколаївщину, Одещину, Запоріжжя, частково Дніпропетровщину та райони в більш глибокому тилу України.
Читайте також«Убити лучника». Як вражати російські пускові установки і чи достатньо цього для боротьби з балістикою
Точні позиції всі притомні ракетники постійно змінюють, тим більше мобільність комплексів це дозволяє. Ворог добре маскується, діє виключно в розосереджених бойових порядках.
Основні райони пусків ОТРК «Іскандер» по Україні – це прикордонні області РФ та тимчасово окупований Крим. Аналіз показує, що 448-ма ракетна бригада 20-ї армії (остання, яка переозброїлася на «Іскандер») позиційні райони розгорнула в Курській області (райони сіл Шумакове, Черьомушки, міста Щигри). Це один із найактивніших напрямків, звідки б’ють переважно по Сумщині, Харківщині, Чернігівщині, Полтавщині та іноді глибше.
У Брянській області з позиційного району поблизу Клинців та інших прикордонних локацій обстрілює Київ, Чернігів, Суми, інші регіони півночі та центру України 112-а ракетна бригада 1-ї танкової армії (про бригаду слід ще уточнити, її бачили у Воронезькій області також та й корейці прибули, шість пускових ОТРК «Хвасонг-11с», такий собі північнокорейський «Іскандер»).
З Ростовської області, з позиційних районів поблизу Таганрога, Міллєрового, по півдню та сходу України (Дніпро, Запоріжжя, Донеччина тощо) стріляє 47-а ракетна бригада 8-ї армії противника.
У тимчасово окупованому Криму позиційні райони помічені в районах Новоселівського, мису Тарханкут, в Козачій бухті (поблизу Севастополя), біля Сімферополя. Звідси дістає південь України (Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя) та глибші цілі 1-а ракетна бригада 49-ї армії. Траплялися відомості про бойову роботу 12-ї ракетної бригади 58-ї армії. Обидві армії проводять операцію в Запорізькій області, тому не дивно, що їх ракетні бригади – в Криму. «Оніксами» по Одесі та інших містах стріляє 15-а берегова ракетна бригада, але вона – поки поза межами цієї публікації.
Також фіксували пуски з Білгородської, Воронезької областей, Краснодарського краю. Але основні бойові пуски відбуваються з близьких до кордону районів (часто 100-200 км від лінії зіткнення), що суттєво відрізняється від тактичних нормативів, закріплених у відповідних настановах.
Отже, стає зрозуміло, що знайти пускову установку ОТРК на позиції вкрай складно, що і підтверджує досвід міжнародної коаліції в Іраку. Пошук ускладнюється відсутністю в Україні національної системи раннього виявлення та попередження про ракетний напад, можливості взяти під цілодобове повітряне спостереження повітряний простір над імовірними позиційними районами на території противника, як і розгорнути там значну кількість підрозділів Сил спеціальних операцій.
Тут лише увімкненням Starlink хоча б над прикордонними районами Росії не відбутися. Слід шукати нетрадиційні кроки.