Минуло три роки з моменту установчого саміту Кримської платформи. Тоді міжнародна ситуація кардинально відрізнялася. Так, повномасштабного вторгнення Росії не було, а проте 3–4 роки тому світ не надто підтримував ідею повернення півострова Україні. Багато хто на Заході думав тоді про економічні відносини з РФ, зняття не надто вже й серйозних санкцій з Росії, будівництво газогонів тощо.
Стратегія умиротворення агресора виявилася помилковою. Наслідки ми бачимо – велика війна, яка вдарила не лише по безпеці усього Заходу, а ще й Глобального півдня. Тепер майже весь світ мусить протидіяти Росії та її агресивним планам, постачати Україні зброю, допомагати їй економічно, міркувати про відновлення нашої держави, запроваджує справді жорсткі санкції проти РФ і думає, а до яких жахіть ще може вдатися Путін.
Цього всього можна було уникнути, якби у 2014 році світове співтовариство не проковтнуло окупації Криму. Росіяни там, на території півострова, опрацювали всі репресивні схеми, які вони далі, вже як за лекалом, упроваджували на інших окупованих українських територіях.
Зараз Україна проводить вже третій саміт Кримської платформи. І тепер у порядку денному не питання реінтеграції чи політичного рішення щодо Криму, не переговори з Росією. Зараз головне – деокупація півострова, його звільнення, відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів, забезпечення безпеки Чорного моря, а також відновлення Криму.
«Основне завдання Кримської платформи – готувати деокупацію. Ми розуміємо, як повернемось у Крим, які кроки нам потрібно зробити. Ми розуміємо, що це непросте завдання, але ми бачимо цей шлях», – зазначив президент Зеленський.
***
Цьогоріч ми можемо говорити про кілька важливих досягнень формату Кримської платформи. Перший – кількість держав-учасниць з року в рік зростає. Починалося усе з 45 держав-прихильниць, а тепер, попри російський тиск, до України приїхали понад 60 наших партнерів, які відкрито кажуть: Крим – це неподільна частина України.
Другий – зростає кількість учасників формату з країн і міжнародних організацій Глобального півдня. У цьогорічному саміті виступили високопосадовці з усіх континентів – з Південної Америки, Африки та Азії зокрема.
Хоча саміт відбувався у так званому гібридному форматі, коли до Києва могли приїхати далеко не всі наші партнери, коли частина з них виступала онлайн, усе ж ми можемо говорити про певне зростання рівня саміту. Із заявами на підтримку України та Криму виступили президенти Литви Гітанас Науседа та Португалії Марсело Ребелу ді Соза, які були на саміті наживо.
Пан ді Соза вперше завітав до нашої держави. Під час засідання Кримської платформи він заявив: «Ми вимагаємо від Росії вивести всі сили з території України та Криму. Неможливо відокремити питання Криму від територіальної цілісності та війни, що її веде Росія. Будь-яка змова і рішення розділити ці два питання – це точно не допомога українському народу. Це, навпаки, створює перепону для відновлення територіальної цілісності України».
До останнього в Києві не знали, чи візьме участь у платформі президент Туреччини Реджеп Ердоган. Українські дипломати та високопосадовці через усі можливі канали намагалися переконати турецьке керівництво доєднатися до саміту. І попри плани глави Турецької Республіки провести переговори з Путіним, незважаючи на економічні відносини між Анкарою та Москвою, Ердоган усе ж вирішив долучитися і прямо сигналізував: Крим – це Україна, безпека Чорноморського регіону та продовольча безпека, які постраждали від агресивних дій Росії, мають бути поновлені.
У саміті взяли участь майже 30 президентів і прем’єрів: лідери Франції, Канади, Японії, Латвії, Польщі, Італії та інші. Глава Французької Республіки заявив: «Франція не визнає ані анексії Росією української території (Криму), ані результатів організованих нею фальшивих виборів… Я хотів би ще раз засвідчити підтримку України з боку Франції, підтримку французького народу, а також нашу повагу і захоплення вашою рішучістю і мужністю», – сказав він.
До речі, пролунав виступ і президентки Грузії Соломе Зурабішвілі. За інформацією LB.ua, попри позицію грузинського уряду та напруження у відносинах між Києвом і Тбілісі, вона звернулася публічно і підтримала територіальну цілісність України.
Багато країн підвищили рівень присутності. Важливо, що цьогоріч свою заяву виголосив і держсекретар США Ентоні Блінкен.
Насправді ми бачимо, що всі наші партнери погоджуються з позицією України, яку сьогодні чітко озвучив президент Зеленський: «Чорне море – це ключ до світової продовольчої, а отже і соціальної стабільності. Крим – це ключ до безпеки в Чорному морі. Не можна залишити ключі у руках терористів. І ми не залишимо. Україна має чітку візію, як у Криму буде відновлено нормальне мирне, справедливе, демократичне життя після того, як ми демонтуємо російську тиранію на нашому, українському півострові».
***
У МЗС України говорять, що архітектура Кримської платформи нарешті довершена. За останні три роки вдалося запустити парламентський та експертний трек, а також створити окремий вимір – Чорноморську безпекову конференцію, щоб регіональні держави, а також ті держави, які зацікавлені у стабільності Чорного моря, могли не просто обговорити і виробити ті чи інші рішення, які допомогли б побороти російську агресію та встановити поствоєнний мир у регіоні.
Водночас цьогоріч Україна поставила перед собою амбітну мету: почати діалог з нашими союзниками про відновлення Криму. Ба більше, вже доєднати до цього процесу міжнародних інвесторів, аби після деокупації вивести півострів з-під ізоляції. Сьогодні компанії з багатьох країн світу підписали документ про готовність зайти до Криму після його деокупації. Важливо, що до цієї ініціативи можуть приєднатися всі охочі фірми та корпорації після завершення саміту. І, таким чином, Україна вже створює основу для відновлення півострова, його модернізації.
Ще одне нововведення – підписання всіма охочими підсумкового документа, що буде містити важливі для України підходи до деокупації: підтримку територіальної цілісності, повернення наших депортованих дітей, військовополонених, українських бранців, які нині перебувають у тюрмах РФ. Звісно – безпеку та відновлення контролю України над Запорізькою АЕС, безпеку Чорноморського регіону, поновлення зернового експорту, питання відновлення після екоциду (до прикладу, після атаки Росії по Каховській ГЕС), підтримку спеціального трибуналу тощо.
