Літні тенденції: затишшя перед бурею
Після рекордних 8 тис. запущених БпЛА у травні влітку їхня кількість значно поменшала, а також інтенсивність нальотів. Наприклад, навесні росіяни регулярно запускали по 600–900 дронів на добу, а за літні місяці максимуму — 600 дронів за добу — сягнули лише кілька разів. Про це свідчать дані Повітряних сил, і таку саму динаміку можна побачити в даних OSINT-дослідника Клемана Молена.
Головна причина — зросла результативність перехоплень у Сил оборони. Найактивніше — з 40 % у травні до 50 % у червні 2026 року. Наразі частка збитих російських нереактивних далекобійних ударних й імітаційних БпЛА сягає близько 90 %, і абсолютну більшість здійснюють зенітні дрони-перехоплювачі. Сьогодні сотні екіпажів працюють у різних регіонах країни — частина так званої малої ППО.
Як працюють екіпажі дронів-перехоплювачів
Схема така: засоби радіолокаційної розвідки виявляють ворожий БпЛА і передають дані екіпажу. Той піднімає дрон-перехоплювач і виводить його в район імовірного проходження цілі. Далі, за наведенням штурмана, оператор перехоплювача вже за допомогою власної камери знаходить шахед, розпізнає його, наздоганяє й виходить на траєкторію атаки. Перехоплювач або безпосередньо вражає ворожий БпЛА, або підривається поруч — пошкоджений шахед, як правило, втрачає крило, двигун чи інший критичний елемент і падає.
Головна проблема — залежність від погоди. Сильний вітер ускладнює керування, дощ і сніг впливають на електроніку, роботу радарів і зв'язок, чіткість роботи камери. Росіяни намагаються використовувати цю залежність. За свідченнями українських екіпажів, противник активніше застосовує дрони, саме коли робота перехоплювачів ускладнена.
Власне тому восени з поганою погодою знову росте кількість звичайних шахедів. Запускати їх дешевше, ніж реактивні, українські перехоплення менш успішні, тож вони знову стануть ефективним засобом ураження.
Читайте також«Сам дрон — це лише патрон». Вечір з екіпажами, що навчаються працювати з Merops — загадковими перехоплювачами Еріка Шмідта
Гонка технологій
Перші поодинокі реактивні іранські БпЛА Shahed-238 атакували Україну ще в січні 2024 року. І після тривалої паузи зʼявилися знову лише в червні 2025-го — вже як російська копія під назвою «Герань-3».
Імпорт у Росію китайських реактивних двигунів виробництва Telefly та Swiwin дозволив розгорнути серійне виробництво реактивних БпЛА і здешевити його вполовину завдяки ввезенню підсанкційних 3D принтерів для друку реактивних турбін.
В Україні пошук рішень для протидії почали ще у 2025 році, проте не вважали актуальним. До квітня 2026 року в межах грантової програми EU4UA Defence Tech — спільна ініціатива ЄС і Brave1 — виробники отримали 12 грантів по €150 000 на розробку реактивних дронів-перехоплювачів. Їх очікувана швидкість мала складати понад 450 км/год, розробки не набули попиту. В умовах обмежених ресурсів виробники поставили на простіші ефективні рішення для перехоплення звичайних шахедів, які були потрібні «на вже».
Протидія російським БпЛА — безперервний процес взаємної адаптації, у якому технології й тактики сторін змінюються у відповідь. Спочатку шахеди літали на малих висотах, але після розвитку мобільних вогневих груп (МВГ) росіянам довелося піднімати БпЛА вище, знижуючи ефективність МВГ.
Коли масштабували застосування дронів-перехоплювачів, здатних діяти навіть на висоті кількох кілометрів, росіяни застосували тактику польотів на наднизьких висотах, ховаючись у рельєфі. Це ускладнило перехоплення дронами, які через нестабільний радіосигнал не могли працювати так низько, і водночас знову актуалізувало потребу в МВГ.
Щойно проблему з покриттям радіогоризонту вирішили технологічно, РФ почала нарощувати застосування реактивних БпЛА, які літають вище від зони досяжності МВГ. Коли реактивні засоби збиває здебільшого армійська та винищувальна авіація, Росія вже модернізує найновіші версії «Герань-5» у двох напрямках: озброєння ракетами класу повітря — повітря Р-73 і повітряний пуск з літаків Су-25. Якщо ці рішення дійдуть до серійного застосування, це ще більше ускладнить роботу української ППО.
Тепер черговий крок має зробити Україна — модернізувати й масштабувати наявні рішення для боротьби саме з реактивними шахедами.
Технологічний розрив
Турбореактивні шахеди мають значну перевагу над попередніми поршневими у швидкості: їхня середня швидкість становить 450–500 км/год, максимальна — до 700 км/год. Українські перехоплювачі обмежені швидкістю 300–350 км/год. Щоб успішно збивати, вони мають бути щонайменше на 25 % швидшим за ціль. Такий розрив у швидкостях робить їх застосування проти реактивних шахедів практично неможливим. Наразі частка турбореактивних модифікацій, проти яких нинішні перехоплювачі неефективні, становить близько третини від загальної кількості, а за червневою заявою колишнього головнокомандувача Олександра Сирського — РФ планує збільшити цю частку щонайменше до 50 %.
Станом на серпень 2026 року чотири українські компанії вже розробили власні реактивні дрони-перехоплювачі й працюють над налагодженням серійного виробництва. Водночас через складність розробки, масштабування та впровадження потенційних рішень до їх масового застосування ще далеко. До того ж РФ також не стоїть на місці й розвиває власні технології.
Чи відмовиться Росія від звичайних шахедів?
Хоча дані ГУР МО вказують, що РФ нарощує можливості виробництва реактивних шахедів, проте наразі немає підстав припускати, що зменшується виробництво звичайних поршневих. Вони дешевші, а замість відмови РФ може адаптувати тактику застосування, аби збільшити ефективність. Наприклад, влітку поршневі шахеди активно використовували для ударів по прифронтових регіонах, тоді як реактивні версії атакували пріоритетні цілі в тилу. Ближчі відстані застосування означають менше часу для української ППО, аби розпізнати й уразити ціль. До того ж робота дронової ППО ускладниться з початком осінніх дощів і туманів.
Ще одна причина, чому Росія не переходить повністю на ефективніші реактивні моделі, — залежність турбореактивних двигунів від китайського імпорту. Натомість базова поршнева версія «Герань-2» має локалізоване виробництво і зазнає модернізацій у відповідь на розвиток українських перехоплювачів. Нові серії «Герані-2» можуть нести додаткове озброєння (наприклад ПЗРК «Верба», ракети Р-60), мати різні версії бойових частин, систем наведення й керування.
Паралельне виробництво турбореактивних і поршневих версій, найімовірніше, триватиме, доки Росія не налагодить серійний випуск власних реактивних двигунів.
За даними ГУР, станом на серпень 2026 року загальний обсяг накопичених «гераней» усіх версій сягав 6,2 тисячі завдяки економії дронів влітку. З урахуванням нового масштабованого виробництва спроможність до пуску в комбінованих повітряних атаках осінньо-зимової кампанії може сягнути близько 1 500 засобів за один наліт.
Як протидіяти?
Якщо ефективне рішення для поршневих шахедів уже є, то протидія новим масованим ударам реактивних не зводиться лише до створення реактивного перехоплювача — рішення мають бути комплексними.
Йдеться про розробки недорогого малого ракетного озброєння, яке працювало б по повітряних цілях, про розбудову інфраструктури для реактивних перехоплювачів, підготовку екіпажів, удари по виробництвах і місцях зберігання й запуску шахедів. А також про роботу з міжнародними партнерами над санкціями, що обірвуть ланцюжки постачання китайських комплектуючих і західної електроніки, що дозволяють РФ масово виробляти дешеві ударні дрони.
Очевидно, цих задач не вирішити до зими. І кожен новий етап технологічної гонки з ворогом додає ще один шар до системи, яку потрібно утримувати людьми, технікою та інфраструктурою. Мобільні вогневі групи потрібні поряд з дронами-перехоплювачами, а майбутні засоби боротьби з реактивними БпЛА не скасують необхідності збивати звичайні шахеди.
Важливий також розвиток спроможностей екіпажів, адже спроможність ППО створюють навчені й мотивовані люди, які мають достатньо практики й можуть чергувати постійно. Їм потрібні зв'язок і доступ до інформації про повітряну обстановку, транспорт для швидкого переміщення, автономне живлення, обладнані позиції, місця для роботи й відпочинку, ремонт, запасні частини й налагоджена логістика. Саме тому в «Дронопаді» ми фокусуємося не лише на знарядді — дроні-перехоплювачі, а розбудовуємо екосистему, тобто забезпечуємо військо широкою інфраструктурою, необхідною для успішного функціонування системи, та підтримуємо навчання й підготовку військових.
Підготовлений особовий склад й інфраструктура, у яку вже вкладено ресурси, можуть стати основою для швидкого розгортання наступного рішення: якщо новий засіб боротьби з реактивними БпЛА виявиться близьким за принципом дії до нинішніх перехоплювачів, досвідчені екіпажі опанують його значно швидше, але саме наявність людей, командної структури та готової інфраструктури визначатиме, наскільки швидко її вдасться масштабувати по країні.
Прогноз на осінньо-зимову кампанію
З наближенням зими українській ППО все складніше: зростає кількість реактивних шахедів у кожній атаці, немає масштабованого рішення для перехоплення реактивних цілей, при цьому накопичується значний арсенал звичайних поршневих шахедів і їхніх імітацій.
Фактично робочою протидією реактивним шахедам наразі залишаються лише ракети, винищувальна й армійська авіація — ресурси, яких Україна має дуже обмежену кількісь, і застосовувати їх для збиття непропорційно дорого. Атаки реактивних шахедів паралізують автомобільну й залізничну логістику, прицільно вибивають склади й АЗС, паралізують роботу бізнесів та органів влади. Компанії втрачають прибутки, а цивільне населення живе в умовах посиленого психологічного тиску й деморалізації.
Погіршення погодних умов — тумани й опади — зменшить ефективність застосування дронів-перехоплювачів навіть проти поршневих шахедів, тоді як тактика Росії, ймовірно, сфокусується на енергетичній і комунальній інфраструктурі великих міст, продовольчих і паливних складах — руйнування яких особливо гостро вплине на умови життя населення й завдасть значних збитків бізнесу.
Треба визнати відверто, що зима буде непростою, і завчасно подбати про те, що зможе покращити побут за відсутності світла, тепла, води і звичних комфортних продуктів.
А головне — не зупинятися в підтримці української ППО. Це справа не лише держави, бізнесів і незалежних інституцій. Це в інтересах кожного з нас.
Думки, викладені в цій колонці, є особистою позицією автора і можуть не збігатися з позицією редакції LB.ua.