Енергійний, технічний правий захисник, він був основною частиною «Барселони», яка встановила нові стандарти в європейському футболі між 2008 і 2016 роками. Зіграв 126 матчів за збірну Бразилії і здобув 43 титули за свою 22-річну кар'єру — приголомшливе число, що робить його другим найбільш титулованим футболістом в історії. Тільки Ліонель Мессі, його колишній одноклубник, має більше трофеїв.
Успіх у поєднанні з публічними активностями зробив Алвеса надзвичайно популярною фігурою. Це певною мірою пояснює, чому його триденні слухання в залі суду в Барселоні на початку цього місяця іспанська преса назвала «процесом року».
9 грудня 2022 року Алвес, якому на той момент було 39 років, сидів на лаві запасних, коли Бразилія грала проти Хорватії на Чемпіонаті світу в Катарі. Рівно через шість тижнів його заарештувала каталонська поліція за звинуваченням у зґвалтуванні 23-річної жінки у вбиральні барселонського нічного клубу 30 грудня 2022 року.
Тепер ці звинувачення підтримав Верховний суд Каталонії. «У суду немає жодних сумнівів, що вагінальне проникнення заявниці відбулося із застосуванням насильства», — йдеться в його заяві.
Останні 13 місяців Алвес провів у слідчому ізоляторі приблизно за 25 км на північний захід від Барселони; запити про тимчасове звільнення відхилили, оскільки правоохоронці вважали, що він може втекти, а між Бразилією та Іспанією немає угоди про екстрадицію.
Алвес залишатиметься у в'язниці до серпня 2028 року, після чого матиме випробувальний п'ятирічний термін. Його також зобов’язали виплатити жертві 150 000 євро компенсації плюс судові витрати.
Алвес розпочав кар’єру в «Байї», одному з найбільших клубів на північному сході Бразилії. У 19 років переїхав до Іспанії, приєднався до «Севільї» — спочатку на правах оренди й повноцінно після перемоги на молодіжному чемпіонаті світу 2003 року зі збірною Бразилії до 20 років.
Тоді дехто сумнівався, чи вистачить Алвесові фізичних сил змагатися в Ла Лізі. Однак він доволі швидко став зіркою. Формально був захисником, але це не була його спеціальність. Він був вільним гравцем, де-факто вінгером за моделлю свого кумира дитинства Кафу.
«Севілья» швидко зрозуміла, що їй потрібно використовувати цю енергію, а не приборкувати її. Алвеса заохочували йти вперед, використовувати швидкість і майстерність попереду. Він допоміг андалузцям здобути перший європейський трофей у 2006 році, забив перший гол у фіналі Кубка УЄФА проти «Мідлсбро» і був важливим елементом команди, коли вони зберегли цей титул у 2007 році. Через рік став гравцем «Барселони».
Провів вісім сезонів на «Камп Ноу», згодом короткочасно повернувся в сезоні 2021–2022 років. За цей час виграв шість титулів чемпіона Іспанії, три Ліги чемпіонів і 14 інших трофеїв, рідко пропускаючи матчі. Важко назвати ще одного крайнього захисника, який хоч трохи наблизився до рівня його гри й стабільності в той період.
Допомогло те, що в «Барселону» він прийшов з Пепом Гвардіолою. Підхід каталонця, орієнтований на володіння м’ячем, ідеально пасував Алвесу й відкрив нові нюанси в його грі. Зокрема, комбінована гра з Мессі була однією з фірмових рис того, що багато хто вважає найкращим клубом сучасної епохи.
Навіть після відходу з «Барселони» 2016 року Алвес залишався помітною фігурою. Він дійшов до фіналу Ліги чемпіонів з «Ювентусом» у віці 34 років і виграв два титули Франції з «Парі Сен-Жерменом». Коли повернувся в бразильський клубний футбол 2019 року, підписавши контракт з ФК «Сан-Паулу», 45 000 уболівальників прийшли на стадіон «Морумбі», щоб привітати його.
Те, що він так і не повторив клубного успіху зі своєю національною командою, було очікуваним. Алвес грав за Бразилію впродовж тривалого періоду змін і, як не дивно, став постійним учасником команди лише на останніх етапах кар'єри. Він був капітаном «Селесао» на чемпіонаті світу 2018 року, але його виключили з турніру через травму. Однак наступного літа він одягнув пов’язку й привів Бразилію до перемоги на Кубку Америки.
Поза футбольним полем Алвес також намагався творити власний бренд. Працював з модним бізнесом, випустив сингл і захопився соціальними мережами. Власний опис («доброго божевільного») він перетворив на крилату фразу. Щоразу, коли давав автограф, малював смайлик усередині великої D.
Для футболістів стало традицією публікувати довгі матеріали від першої особи на вебсайті Players’ Tribune. Алвес написав аж два: один — про його скромне походження, а інший — про біль через пропуск чемпіонату світу 2018 року. «Дані Алвес не поїде на Чемпіонат світу з футболу, — писав він про себе, — але він все одно щасливий лох».
Коли переїхав до Сан-Паулу, на тому ж сайті оприлюднили семисерійний документальний фільм про його життя. В одному епізоді Алвес довго розповідає про своє іконоборче почуття моди. В іншому — про свої стосунки з музикою. Ще в одному — як відновлює стосунки зі двома дітьми від першого шлюбу.
Але зараз репутація Алвеса знищена. У лютому Високий суд правосуддя Каталонії заслухав свідчення друга жертви, який був у нічному клубі Sutton у вечір інциденту, — про «слизьке ставлення» Алвеса. Там сказано, що Алвес тримав жертву проти її волі в туалетній кабінці й проникав у неї без її згоди.
22 лютого суд підтримав цю версію подій, дійшовши висновку, що Алвес «раптово схопив заявницю, кинув її на підлогу і, не даючи їй рухатися, проник у неї вагінально, незважаючи на те, що заявниця сказала ні».
У заяві суд зазначив, що «тілесні ушкодження жертви засвідчили, що було насильство з метою примусити жертву до сексуальних стосунків» і що «обвинувачений підкорив волю жертви за допомогою насильства».
Адвокати планують оскаржити це рішення.