Задачі й результати операції «Вівальді»
Чи щось змінилось останнім часом у проведенні мідлстрайк-операцій, зокрема, під час нещодавньої операції «Вівальді»?
Під час операції «Вівальді» робота мідлстрайків була зосереджена на вибитті ворожої логістики, на вибитті об’єктів, де зберігають паливно-мастильні матеріали, боєкомплект, провізію — всього, що робить перебування піхотинця й роботу угруповання військ більш ефективними на полі бою. Перед нами була саме така задача. І, судячи з допитів російських полонених, яких брали піхотинці Третього армійського корпусу, робота виконана. Вони були без води й деморалізовані через це.
Які моделі безпілотників використовуєте зараз?
Ми їх ділимо за типами бойової частини: є легкі (від 2 до 5 кг), середні (від 10 до 30 кг), важкі (несуть 80–100 і більше кг бойової частини). Є літаки, які працюють на електродвигунах, вони закривають трохи менші відстані, ніж літаки, які працюють на бензинових двигунах внутрішнього згоряння. Ділянки роботи у випадку з електричними — до 150 км. У випадку з бензиновими — понад 200 км запас ходу. І, відповідно, бойова частина також більша, бо потужності більші. Назв ми не розголошуємо з метою безпеки.
Які наслідки для противника, зокрема, під час операції «Вівальді»?
Велика проблема ворога і наш плюс — вони завжди доповідають недійсну інформацію. Ми бачимо заяви РФ, їхнього президента, що той самий Святогірськ уже взяли. Але всі ж бачили відео, коли командир угруповання «Центр» Андрій Білецький перебував у цьому місті. Так, там відбуваються обстріли, але місто під українським прапором.
Мідлстрайками ми ускладнили їм логістику, зробили неможливим ремонт техніки на тимчасово окупованій території, їм довелося ці ремонтні бази виводити за територію України. Вони вже розташовані на території Росії, де, на їхню думку, наші літаки поки що не дістають. Але це питання часу. Ми зараз працюємо над тим, щоб зробити їхнє перебування навіть на території Росії некомфортним.
Так само з паливно-мастильними матеріалами: якщо раніше були бази, де вони заправляли свій транспорт і робили видачу палива, то зараз ми їх довели до того, що заправка автотранспорту відбувається з колес. Уже їздять переважно паливозаправники. Вони куби з паливом засовують у «буханки», вантажівки і транспортують паливо так, заправляючи десь уздовж лісосмуг: заїжджають туди «буханки», заїжджає інший транспорт — і так відбувається заправка. Раніше це були резервуари на відкритій місцевості.
Реакція росіян
Чим вони на це відповідають і чи ефективна ця відповідь?
Кожна дія знаходить свою протидію. Вони почали активно застосовувати перехоплювачі, наростили кількість мобільних вогневих груп.
Саме робота противника по нашій логістиці зараз менш відчутна. Але ми не повинні забувати, що ворог дуже швидко наздоганяє. Десь він першим починає щось застосовувати, як було з дронами на оптоволокні, де ми були в ролі наздоганяючих. Проте наздогнали.
Читайте такожОптоволокно дорожчає, дрони теж. Що це означає для фронту і чи врятує донаведення
Так само зараз у будь-який момент паритет може перейти на бік ворога. Маємо бути готовими до того, що наша дальня логістика також буде потерпати. І потрібно готували екіпажі зенітних дронів, МВГ, думати, як протидіяти цьому.
Чи відстежували в соцмережах або перехоплювали їхні враження від ваших атак, як вони реагували?
По території, на якій ми працюємо, іноді проскакують відео палаючих вантажівок, які ми вражали. У принципі, приємно, що тобі не обов’язково дорозвідувати — є цивільне населення, яке пофоткало, виклало в соцмережі, ти подивився: о, є вже відео, де вантажівка, на яку ми заходили, горить.
Чи можна обійтися без Starlink
Чи позначилося на роботі нещодавнє уповільнення робочої швидкості військової версії Starlink? Думаєте над резервним зв'язком, є вже якісь напрацювання?
Завжди треба мати щось резервне, не зосереджуватися на одному типі зв’язку. Як люди, які починали з FPV у 2023 році, ми чудово це знаємо — альтернатив повинно бути багато, повинен бути козир у рукаві, якщо ворог активно почав придушувати частоти. Мусимо швидко адаптуватися, перестрибнути на інші частоти і не втратити бойової спроможності.
Ми починали літати на аналогових літаках. У випадку з логістикою за 60–70 км від ЛБЗ на аналогових або цифрових системах зв’язку чудово справлялися з цією роботою. Зростатимуть відстані — будуть питання, наскільки зможемо діставати. Але це більше інженерне питання і черговий виклик, який на нас чекає і з яким, думаю, чудово впораємося.
Читайте такожНаскільки Сили оборони України залежні від Starlink і які альтернативи є натомість
Ну і так само є багато різних mesh-систем, на яких ворог працює по Києву і по інших мирних містах. Ми це також аналізуємо й беремо собі на озброєння. Просто треба буде наростити ці спроможності. Але ми ніколи не забуваємо, що в якийсь момент щось може перестати працювати.
Зараз ми працюємо на всьому — як на альтернативах, так і на тому, на чому працювали раніше, наша робота не просіла, вона продовжується.
Де брати пілотів
За яким принципом набираєте людей для роботи з цими дронами?
У нас є анкети, усі проходять співбесіду, з’ясовуємо мотивованість людей, чому вирішили доєднатись. Цікавимось бекграундом, досвідом, як цивільним, так і, можливо, попереднім військовим, люди різні бувають. І після співбесіди вирішуємо, чи людина підходить нам.
У моєму підрозділі є хлопці, які прийшли з IT-сфери, бо частина підрозділу — це напрямок R&D, який займається розробками й інноваціями. Тому програмістів також раді бачити у своїх лавах.
Хто, за вашими спостереженнями, найкраще опановує безпілотник під час навчання і працює потім оператором (геймери, айтішники, чи не обов'язково)?
Не обов’язково геймери, тут усе вирішує мотивованість людини. Якщо людина дійсно має бажання, горить цим, тоді дуже швидко починає працювати на полі бою.
У моєму підрозділі є хлопець, позивний Маестро, повернувся з-за кордону, доєднався, ще коли ми були у складі Третьої штурмової бригади. Починав літати на FPV-дронах, перехоплювачах ворожих розвідувальних крил. Дуже гарно себе там показав, одним з перших у бригаді почав збивати крила, дав великий результат і поштовх, виховав багато розрахунків, які також підсилили бригаду. Далі захотів працювати по наземних цілях, запропонували піти до нас. Нині він один з найрезультативніших пілотів мідлстрайків, заходить на цілі філігранно і з холодною головою. Дві крайні жирні цілі — це ТОС-3 «Дракон», нова машина, модифікація «Солнцепека», і зенітно-ракетна установка «Бук-М3».
Взаємодія із суміжниками, іноземними військовими і виробниками
Чи були проблеми під час взаємодії із суміжниками? З якими підрозділами працювати найкомфортніше?
Ми працюємо в складі Третього армійського корпусу, тут чудово налагоджена взаємодія та робота загалом. Я багато чую відгуків від суміжних підрозділів, які приходять у нашу смугу працювати: «Блін, у вас тут комунікація на вищому рівні, нам дуже подобається, ми хотіли б тут залишитися працювати». Але куди командування каже, туди вони і їдуть.
За рахунок нашої організаційної та комунікаційної компоненти немає якогось негативу, навпаки — більше позитивних емоцій, менше нервів витрачаєш на цю комунікацію.
Чи приїжджають у підрозділ іноземці переймати досвід, чи запрошують вас на навчання за кордон поділитися досвідом?
Ні, іноземці до нас на навчання приїжджати не можуть, ми військовослужбовці ЗСУ, наша робота — це робота зі збереження територіальної цілісності України. Ми ж не ПВК якась, яка що хоче, те і робить, у нас є певні задачі.
Я думаю, іноземцям є багато чого навчитись у нас, перейняти. Російсько-українська війна дуже сильно трансформувала бойові дії. Частково пишеться нова доктрина війни із застосуванням безпілотної компоненти — як наземної, так і повітряної.
Але в нас були дуже стислі терміни підготовки, бо частина хлопців — пілоти FPV, частина — розвідники, які безпосередньо ходили на нозі по деяких задачах і брали участь у стрілецьких боях. Нам треба було якомога швидше адаптуватися під нові виклики й виконати задачу з підготовки поля бою до операції з вибиття ворожої логістики. Тому не мали часу їздити за кордон по якихось навчаннях, ми працювали безпосередньо в інтересах нашого підрозділу.
Чи взаємодієте з виробниками техніки, яку використовуєте, або інших дронів для тестування і вдосконалення?
Ми комунікуємо майже з усіма виробниками засобів, якими працюємо. Не завжди нас чують. Але коли не чують — самі ліземо в борт, робимо якісь нововведення, і потім виробник дивиться і питає: «А як це тут опинилось?». Ми кажемо: «Ну, ми самі вирішили, що так буде краще, зробили це, це, це, і воно показує гарний результат». Потім виробнику інші підрозділи, суміжні, які в нас це побачили, кажуть: «Друже, а чому в нас ще такого нема?». Він каже: «Так це ж не ми робили». Їм кажуть: «Так вам це треба робити. Враховуйте це, переймайте їхній досвід і масштабуйте цю історію, бо вона корисна для загального поля бою». Ми трохи згодом вийдемо з цим у медійне поле, розповімо, про що йдеться, поки що не афішуємо з міркувань безпеки.
