Чому виросли ціни на оптоволокно
Здорожчання оптоволокна пояснюють ростом попиту на нього. Який зріс насамперед не через російсько-українську війну, а через цивільний фактор — розбудову дата-центрів унаслідок розвитку штучного інтелекту.
«Виробництво ж обмежене: оптоволокно виготовляють у Китаї, США, кількох країнах Азії та Європи, а попит зростає швидше, ніж пропозиція. В Азії кілометр волокна вже подорожчав у два-три рази, а в Північній Америці та Європі у п'ять-шість разів», — пояснювали в Агенції оборонних закупівель виданню «Оборонка».
Про те, що українські виробники дронів стикнулися зі складнощами, нам підтвердили виробники-члени Технологічних сил України.
«Ті, хто купує оптоволокно, кажуть, що запаси закінчилися, його намагаються вихопити там, де є можливість», — зазначили компанії-виробники ТСУ.
Здорожчання сировини, відповідно, вплинуло і на ціну дронів. Це поставило українських виробників БпЛА в невигідне становище.
«Ціна оптоволокна зросла з 12–15 доларів за кілометр у січні до понад 40 доларів зараз — це більш ніж утричі за кілька місяців. На практиці це означає, що дрон з 20 км волокна вже коштує понад 50 тис. грн, а з 40 км — близько 100 тис. грн лише за цим компонентом. Виробники, які мали складські запаси, ще якийсь час тримають стару ціну, але це питання найближчих місяців — ринок уже відчуває цей тиск», — розповіли нам у компанії «Нежить», яка виготовляє дрони.
Тут Агенція оборонних закупівель пішла назустріч і запропонувала Кабміну зміни до постанови № 1275, що дозволяють переглядати вартість контрактів, якщо різко зростає ціна на запчастини для дронів. Ці зміни уряд вніс 18 березня.
Але питання дефіциту сировини нікуди не зникло.
Які варіанти для українського ринку дронів
Україна сама не виготовляє оптоволокна, але частина компаній уже налагодила виробництво оптоволоконних котушок. І тут вплив дефіциту сировини на виробника залежить від того, наскільки компанія велика та які виробничі потужності вона має.
Логічне питання — чи може Україна виробляти оптоволокно сама?
«Будівництво однієї башти для витяжки оптоволокна займає близько півтора року — з того, що ми та інші виробники оцінювали. Це дуже нешвидка історія, яка не закриє питання [з дефіцитом оптоволокна] цього року. Взагалі без шансів», — пояснював Олексій Бабенко, директор компанії Vyriy, в інтерв’ю «Мілітарному».
У компанії «Нежить» вважають, що локалізація виробництва безпосередньо в Україні не найкраща ідея.
«Це дорого, довго, а головне — такий завод стає стратегічною ціллю. Більш реалістичний і безпечний підхід — розвивати виробництво в Європі разом з партнерами. Нинішній рівень цін на оптоволокно вже робить європейське виробництво економічно конкурентним. На додачу логістика з Європи — це набагато коротший шлях, ніж з Азії, тому менше “сюрпризів”», — пояснює виробник.
В АОЗ зазначили, що також шукають рішення — обговорюють державну закупівлю оптоволокна як стратегічної сировини.
Таку ідею озвучили нам і в компанії «Нежить»:
«Держава закуповує оптоволоконну сировину оптом (великі обсяги дають кращу ціну) і продає виробникам. Виробники вже далі самі намотують й адаптують під себе».
Також помічними можуть стати довгострокові контракти, щоб виробники могли формувати складські запаси, і пільгове кредитування на закупівлю критичних комплектуючих, вважає виробник.
Але залишається й питання попиту на оптоволокно серед дата-центрів.
«І справа не лише в Китаї, оскільки це глобальний ринок, він усюди плюс-мінус такий самий. Американським дата-центрам байдуже, де виготовили оптоволокно: в Китаї, Індії, США чи Європі. Так само і нам, ми теж купуємо усюди, і глобально на кожному ринку ми боремося між собою. Щодо обсягів [які можна закуповувати] не в Китаї — 30–40 % реально купувати не в них, може, ця цифра зросте», — припустив Олексій Бабенко, директор компанії Vyriy.
Тобто схоже, що навіть якщо коло постачальників розшириться, конкуренція за сировину нікуди не зникне.
Як здорожчання оптоволокна може вплинути на фронт
Потреба в оптоволоконних дронах відрізняється від підрозділу до підрозділу. Залежить від смуги відповідальності, пояснює Микита (Долина) Долінніков.
«У когось це міські забудови, у когось степи, у когось ліси — і від цього вже балансується [потреба]. Наприклад, у дуже густолісистій місцевості важко уразити ціль дроном на радіокеруванні. Особливо якщо ми говоримо про досить велику відстань, наприклад, 30+ км», — пояснює він.
А саме в такій місцевості ворог накопичує техніку, запаси пального, боєкомплектів, а також розміщує позиції пілотів дронів.
«І якраз за допомогою дронів на оптоволокні ми їх дістаємо», — зазначає Долина, порівнюючи такі БпЛА зі скальпелем.
Тому, каже, як би не зростали ціни на оптоволокно, залежність від цього засобу зберігатиметься.
«Можливо, з подорожчанням менше застосовуватимуть оптику і розумніше, тобто не відправлятимуть такі дрони абикуди, а комбінуватимуть з дронами на радіокеруванні», — пояснює він.
Чому існує проблема недоцільного використання? Микита припускає, що є командири, які вважають, що навчити людину працювати з оптоволоконним дроном простіше.
«Але з огляду на те, що оптика досить суттєво здорожчала і ціна буде рости, то, думаю, забезпечення такими дронами буде меншим і до них будуть ставитися відповідальніше», — зауважує він.
Олексій Бабенко також переконаний, що оптоволоконні дрони нікуди не зникнуть.
«І не сильно знизиться їхній відсоток [постачання], може, на 10–15 %. Просто деякі підрозділи хотіли взагалі перейти на оптоволокно, то це, на жаль, навряд уже вдасться», — припустив директор Vyriy у згаданому інтерв’ю.
Водночас чи сильно вплине ситуація на ринку на постачання дронів ворогові, Микита (Долина) сумнівається.
«Україна і Росія — абсолютно дві різні країни у фінансовому забезпеченні. Ми ж чудово бачимо, як Росія швидко масштабує рішення. Зараз це видно в перехопленні наших “крил” їхніми зенітними дронами. Ми цю історію започаткували і збиваємо велику кількість ворожих розвідувальних “крил”, але ми не бачимо, щоб їх суттєво стало менше. Чого не можна сказати про наші дрони: коли росіяни почали збивати наші “крила”, ми почали літати обережніше. Так само з оптикою: те, що вона здорожчала, думаю, росіяни особливо на собі цього не відчують. На фронті як було багато оптики з обох сторін, так і залишається, це суто з моїх спостережень», — пояснив він.
Що з донаведенням
10 березня Ярослав Ажнюк, засновник оборонних компаній The Fourth Law і Odd Systems, опублікував порівняльну таблицю з характеристиками й цінами на оптоволоконні дрони, дрони на «старлінках» і дрони з донаведенням. Де останні виявилися найдешевшим варіантом.
«[Таблиця] демонструє, наскільки донаведення переважає оптоволокно. Про деталі показників можна сперечатися залежно від виробника і “навченості екіпажу”, але загальна картинка очевидна. [...] Автономність — це один з ключових способів зберегти ефективність дронів у війні, де технології змінюються швидше, ніж будь-коли», — написав Ажнюк.
Щодо дієвості системи, The Fourth Law у коментарі LB.ua додала, що, за їхніми дослідженнями на основі відгуків від підрозділів, автономність дронів покращує ефективність місій у два-чотири рази.
Про ціну Микита (Долина) зазначає: дешевший не завжди означає ефективний.
«Ми шукаємо дешевих рішень для фронту, бо фронт дійсно цього потребує, але тут треба досить грамотно балансувати. "Старлінк", донаведення не забере на 100 % те, що робить наразі оптика. Так, засідки ми можемо робити на дронах зі "старлінком", але щоб залетіти у важкодоступне місце: чи будівля, підвал, чи густий ліс — треба тільки оптоволокно. Від цього ми, на жаль, нікуди не підемо», — каже він.
Натомість для дронів з донаведенням є свої завдання, наприклад, робота на специфічних логістичних маршрутах ворога.
«Є маршрути вздовж двох густих посадок. І через фізику ми не можемо мати картинку відео до самої цілі, тому тут якраз добре в роль вживається донаведення. Воно дозволяє за 50–100 метрів захопити ціль, щоб дрон самотужки долетів до неї», — пояснює Долина.
Або ж іще один сценарій — робота в зоні дії РЕБ, куди не може долетіти звичайний дрон на радіокеруванні.
«Але ми знаємо, де ця межа, де ми ще маємо керування — і від цієї межі ми можемо захопити ціль, щоб дрон чи літак дістався її», — зазначає він.
Як приклад наводить роботу під час механізованого штурму ворога, який проаналізував дії українських пілотів, добре підготувався і забезпечив групу відповідними РЕБ-системами.
«Що ми робимо? Зробили кілька вильотів, протестували, де дістанеться дрон з донаведенням, на безпечній відстані захоплюємо ціль й уражаємо техніку. Оскільки дрон дійде сам, маємо велику імовірність, що пошкодимо РЕБ на цій техніці і відкриємо шляхи для роботи звичайним дроном», — пояснює Долина.
А втім, у польотах на більші відстані автономність дрона може створювати ризики. Тому, на думку Долини, останнє рішення все одно має залишатися за людиною.
«Ми залітаємо на 40+ км, і це вже тилові міста, де їздять цивільні машини. Наразі наша смуга роботи — це Харківщина, Донеччина і частина Луганщини. Там є люди, які не виїхали, але це не означає, що вони колаборанти. У нас є бійці, чиї рідні на тій стороні, і полетіти дроном, за пів кілометра захопити машину, не розібравшись, цивільна вона чи військовий "урал" — така собі історія. Ми не дуже поділяємо такі погляди», — пояснює Микита.
Тому вони розглядають роботу з донаведенням по польових дорогах, де ризик зустріти цивільне авто мінімальний.
І точно ще не йдеться про повну автономність дрона, коли його запускають і він сам шукає ціль, переконаний Микита, адже технічно це складно реалізувати.
«Як ми можемо розпізнати автівку, коли бачимо, як на фронті змінюється техніка? Якщо раніше ти бачив у камеру техніку і міг ідентифікувати, що це, то зараз це мангали, квадрати, коробки — дуже важко їх класифікувати і розрізнити. Або це з виду може бути цивільна машина, але в неї на дверях символіка ворога — і тоді це вже ціль. А так дрон пропустив би її як цивільне авто», — пояснює Микита.
Наскільки зараз налагоджена робота з донаведенням
За словами Долини, нині цю технологію використовують у тестовому форматі — випробували вже більш ніж десять типів систем і визначають для себе найкомфортніший і найдієвіший варіант.
Відрізняються системи за ціною, програмним забезпеченням, якістю камери, наявністю чи відсутністю зазумлення. Навіть за тим, хто ухвалює рішення — перший чи другий пілот. Тут для себе, каже, схиляються до другого варіанта.
«Бо в першому людині треба і керувати дроном, і ціль захоплювати, і підкоригувати. Ми відштовхуємося від того, щоб це робив другий номер», — зазначає Долина.
Сценарій, за яким у кожен дрон вбудують функцію донаведення, вважає реальним. Хоча наразі дрони ще доводиться доопрацьовувати в підрозділі.
«У нас, повірте, вистачає витрат, окрім донаведення. Наприклад, вкладаємось, аби дрон був більш ребостійкий і долітав до цілей. Бо війна в сучасних умовах — це постійна гонка озброєння: новий РЕБ завезли — треба керування цікаве дібрати, щоб уразити, відео нам глушать — треба нове відео знайти цікаве, щоб для ворога це було зненацька. І ми ж це все переобладнуємо в майстернях, які готують дрони до виїздів», — зауважує Долина.
У компанії The Fourth Law вважають, що держава активно робить кроки до розвитку цієї технології.
«Неодноразово на необхідності масштабувати ШІ-рішення наголошували Генеральний штаб, Міністерство оборони й Міністерство цифрової трансформації», — відповіли нам у компанії.
Як приклад назвали низку ініціатив і рішень: додатковий Є-бал за ураження цілі дронами із системою донаведення; запуск грантових програм на Brave1 для проєктів з AI; представлена заступником головнокомандувача ЗСУ Андрієм Лебеденком Концепція використання штучного інтелекту в ЗСУ та створення підрозділів для тестування ШІ в бойових умовах.
Окремо зазначили про запуск Міноборони, Мінцифри, ЗСУ спільно з Науково-дослідним інститутом воєнної розвідки та американською компанією Palantir платформи Brave1 Dataroom — захищеного середовища для тестування і тренування моделей штучного інтелекту для військового застосування.
Крім того, Міноборони анонсувало запуск Defense AI Center «A1» — першого центру компетенцій, який впроваджуватиме ШІ в оборонні процеси.
«Системне впровадження технології і її масштабування — це можливість отримати перевагу в ШІ над ворогом і розбудовувати спроможності, без яких уже не обійтися», — відповіли в The Fourth Law.
Донаведення у росіян
Що росіяни теж тестують донаведення, уже видно на полі бою, зазначає Микита (Долина).
«Точніші ураження пішли і масовіше застосування. У розібраних зразках виявляють системи донаведення, що дрон уже працює на автозахоплення цілі. Той самий “Ланцет” — це літак-камікадзе, який захоплює ціль», — каже він.
У The Fourth Law наголошують — ворог активно впроваджує штучний інтелект у свої засоби. Про це повідомляло і Головне управління розвідки на своєму аналітичному порталі War&Sanctions.
«У “Ланцеті” фіксують спроби впровадити елементи автономного наведення. Зокрема, йдеться про використання модулів штучного інтелекту на базі рішень Nvidia Jetson», — зауважує «Мілітарний».
Микита (Долина) додає, що у ворога вже великий спектр засобів, на яких тестують донаведення, яке саме обирає ціль.
«Просто проблема в тому, що Росія воює не на своїй території і в них тут усі вороги. Вони не мають власних окупованих територій зі своїми громадянами. Хоча думаю, якби в них була ТОТ з росіянами, вони все одно били б по цивільних машинах», — міркує Микита.