В.о. ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка став Валерій Копійка, який очолював Навчально-науковий інститут міжнародних відносин. Про це повідомили в пресслужбі КНУ.
Доктора політичних наук, професора Валерія Копійку 30 квітня представили колективу заступник міністра освіти і науки Микола Трофименко. Він висловив упевненість, що управлінський досвід Копійки дозволить організувати процеси належним чином і пройти період до виборів повноцінного ректора в межах закону.
Копійка головним завданням назвав проведення максимально прозорих і об'єктивних виборів із залученням всієї університетської спільноти – викладачів, працівників і студентів.
"Наше завдання – не зупинити жоден із процесів, які вже відбуваються в Університеті. Ми маємо зберегти існуючі структури, за можливості їх посилити та забезпечити безперервність роботи", – сказав він.
Копійка провів кадрові зміни в управлінській команді. Першим проректором він призначив доктора юридичних наук, професора кафедри кримінального процесу та криміналістики Миколу Погорецького. До складу проректорів увійшли: Оксана Жилінська – докторка економічних наук, професорка кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності; Андрій Гожик – кандидат геологічних наук, доцент, який у 2021–2026 роках обіймав посаду проректора; Вадим Попко – доктор юридичних наук, професор кафедри порівняльного і європейського права; Олександр Рожко – доктор економічних наук, професор кафедри фінансів.
Валерій Копійка з 2009 року очолював ІМВ. Загалом у КНУ працює з 1990-го року.
Контекст
29 квітня завершився контракт із ректором Володимиром Бугровим, який до вступу на посаду після перемоги на конкурсі 2021-го року був проректором.
Бугров має намір балотуватися на виборах, що відбудуться в травні. Він сказав, що закон дозволяє йому це зробити. Закон не забороняє брати участь в виборах особам, визнаним винними в правопорушенні, пов'язаному з корупцією – на відміну від тих, хто отримав вирок за корупційне правопорушення.
За день до спливання терміну контракту Бугров був визнаний винним у недекларуванні користування автомобілем сина. Він заперечував, що використовував цю машину протягом періоду, що зобов'язує до декларування.