Цифри, які не можна ігнорувати
Я приділяю особливу увагу захисту прав дітей — це один із ключових напрямів моєї роботи. До мене надходить багато звернень про їх порушення, серед яких є і випадки булінгу в школах.
Булінг — це систематичне цькування, приниження або насильство, у тому числі через засоби електронних комунікацій, яке здійснюється учасниками освітнього процесу щодо дитини або дитиною щодо інших його учасників. Такі дії завдають або можуть завдати шкоди психічному чи фізичному здоров’ю.
Хто такі учасники освітнього процесу? Це учні, їхні батьки, педагогічні працівники, інші працівники закладу освіти та асистенти дітей.
У 2025 році до Офісу Омбудсмана надійшло 191 звернення щодо випадків булінгу. Порівняно з 2024 роком це свідчить про зростання на 55%.
Уже за п’ять місяців цього року ми отримали ще 122 звернення з аналогічних питань. На кожне з них ми невідкладно реагуємо.
Зростання кількості звернень є прямим підтвердженням того, що система захисту не виконує своєї функції. І це потребує негайних змін та посилення реальних механізмів реагування й превенції.
Булінг має наслідки
Реагування на булінг у 2025 році показує, що проблема має реальні наслідки:
- відкрито 12 кримінальних проваджень;
- складено протоколи про адміністративне правопорушення стосовно 22 осіб;
- до 34 осіб застосовано дисциплінарні та інші заходи відповідальності.
Фактично ці показники підтверджують: система реагує запізно — тоді, коли дитина вже постраждала.
Історія, яка показує проблему зсередини
Наведу один із випадків з моєї практики. Я отримав звернення про булінг в одній зі шкіл на Рівненщині.
Мати дитини повідомила, що її донька та інші учні тривалий час зазнавали образ і принижень з боку однокласника. За її словами, хлопець не реагував на зауваження та був переконаний, що йому нічого не буде, бо батьки все вирішать і ніхто не понесе покарання. Ця ситуація особливо тривожна, адже вона показує, наскільки впевнено діти можуть відчувати безкарність і як довго інші змушені жити в умовах психологічного тиску.
Ми направили запити до правоохоронних органів та засновника навчального закладу. Після перевірки поліція склала протокол про адміністративне правопорушення на батька дитини за булінг. Також із родиною провели профілактичну роботу відповідні служби. А скільки ще подібних історій залишається поза увагою — там, де діти мовчать, а проблема продовжує існувати?!
Чому булінг досі залишається проблемою
По-перше, багато учасників освітнього процесу досі не до кінця розуміють, що саме є булінгом.
По-друге, окремі випадки намагаються приховати, щоб уникнути розголосу. І важливо те, що винні не завжди притягуються до відповідальності. Це дає “зелене світло” для подальшого булінгу через відчуття безкарності.
По-третє, не завжди є належна взаємодія між школою, батьками, поліцією та іншими органами, які мають реагувати на такі ситуації.
Свою роль відіграє і повномасштабна війна. Вона підсилює напругу в суспільстві. Крім того, через вимушене переміщення мільйонів людей почастішали конфлікти на мовному, етнічному та інших ґрунтах.
Окремо щодо можливих випадків цькування з боку педагогів. Такі повідомлення не завжди підтверджуються, однак кожне з них обов’язково перевіряється і відпрацьовується.
Наголошу: наслідки булінгу можуть бути критичними та мати довготривалий вплив на психічне й емоційне здоров’я дитини.
Булінг — це не лише про дітей: коли жертвою стає вчитель
Важливо говорити про булінг з боку дітей щодо педагогів. Ця тема сьогодні є дуже актуальною.
Наприклад, у соціальних мережах поширювалися відео, світлини та змонтовані матеріали із зображенням вчителів, що містять принизливий контент. Такі дії можна розцінювати як булінг.
Це також може проявлятися у свідомому та систематичному ігноруванні вчителя, образливих висловлюваннях, принизливих коментарях у класі чи соцмережах. Такі дії підривають авторитет педагога та негативно впливають на весь навчальний процес. Це неприпустимо в жодному освітньому середовищі!
Водночас подібні ситуації в педагогічних колективах — з боку колег або адміністрації — називаються мобінгом.
У 2025 році я отримав 29 звернень, а з початку 2026 року до 9 червня — ще 13 звернень про мобінг щодо педагогічних працівників.
Вони стосувалися порушення трудових прав, психологічного тиску, зловживання службовим становищем, незаконного звільнення. Ми реагували на всі звернення: направляли запити, проводили перевірки та надавали роз’яснення.
Кожне таке звернення є сигналом про системні проблеми в організації роботи закладів освіти, які потребують своєчасного реагування та профілактики.
Підтримка педагогів — інвестиція в майбутнє дітей
Щодня вчителі працюють над підвищенням якості освіти для наших дітей. І важливо розуміти: це непроста робота. Вона потребує витримки, відповідальності та постійної включеності.
Коли система освіти проходить через трансформації, виклики війни та реформування, саме педагоги залишаються тим “містком”, який забезпечує безперервність навчального процесу, стабільність і підтримку для учнів. Вони першими адаптуються до змін і водночас тримають на собі значну частину освітнього навантаження.
Критично важливо не посилювати тиск на вчителів, а системно зміцнювати їхню підтримку. Передусім ідеться про гідну оплату праці, яка відповідала б реальній складності та обсягу роботи. Ненормально, коли педагог змушений виживати за рахунок додаткових заробітків поза школою замість того, щоб зосередитися на своїй основній місії — навчанні дітей.
Не менш важливим є питання навантаження — воно має бути збалансованим і реалістичним, щоб педагог міг якісно виконувати свою роботу, а не працювати на виснаження. Окремо про шкільні програми. Вони мають бути сучасними, структурованими та відповідати можливостям учнів і педагогів. Надмірна перевантаженість ускладнює навчальний процес і знижує його ефективність.
Це також впливає, зокрема, й на результати складання НМТ, через певну невідповідність між змістом шкільних програм і форматом тестування. У підсумку стандартного шкільного навчання не завжди достатньо для успішного складання іспиту без додаткової підготовки, репетиторів. Є великий розрив між компетентностями, що формує школа, і тими, що перевіряються під час тестування. І при цьому на вчителів часто перекладають відповідальність за наслідки системних проблем освіти, роблячи їх головними винними у ситуаціях, на які вони не мають визначального впливу.
Варто відзначити, що під час ухвалення освітніх реформ думка вчителів навіть не завжди враховується в повній мірі. Хоча це має бути основна думка! Це створює розрив між реальними потребами та управлінськими рішеннями.
Ми вже стикаємося з тривожною тенденцією: частина вчителів залишає професію, не витримуючи навантаження та умов праці. І це ставить дуже просте, але критичне запитання — хто вчитиме дітей завтра? Бо без учителя немає освіти, а без освіти немає майбутнього.
Реформи та управлінські рішення не можуть ухвалюватися у відриві від шкільної реальності — насамперед має бути почутий голос учителів!
Булінг не зникне без дієвого контролю
Сьогодні Міністерство освіти і науки України не має обліку випадків булінгу в освіті. Виникає закономірне питання: наскільки пріоритетною є ця проблема, якщо відсутній навіть її повний облік?
Водночас більше звернень до нас означає і більше готовності людей говорити про проблему та шукати захист.
Але головне — система потребує змін. Потрібен уповноважений орган, який реально контролюватиме реагування на випадки булінгу, а також посилення підготовки всіх, хто має з цим працювати.
Я постійно надаю рекомендації компетентним органам. Цього року також було сформовано низку відповідних пропозицій для МОН. Серед них — створення уповноваженого органу в областях для контролю за реагуванням на булінг, запровадження системного збору статистики, удосконалення законодавства та посилення відповідальності за порушення прав дітей.
У школах потрібно формувати нульову толерантність до булінгу, щоб будь-які випадки цькування не замовчувалися і не сприймалися як щось нормальне.
Знати свої права ще до того, як їх порушать
І ще в одну річ я щиро вірю: дитина має знати свої права ще до того, як вони будуть порушені. Саме тому ми започаткували ініціативу Шкільних та Студентських омбудсманів.
Сьогодні проєкт уже впроваджено у 17 регіонах України задля підвищення правової обізнаності дітей і молоді, а також своєчасного реагування на булінг, дискримінацію, насильство та інших порушень прав.
Наразі до проєкту долучилися вже 1742 Шкільних та Студентських омбудсмани.
Переконаний, що цей досвід має стати частиною загальнонаціональної освітньої політики. Саме тому ми запропонували Міністерству освіти і науки України запровадити проєкт “Шкільний омбудсман” у всіх закладах освіти.
Окремо ми створили комікси для підлітків, у яких через реальні історії розповідаємо про порушення прав дітей. Вони доступні на нашому сайті інформаційних матеріалів.
Суспільство без булінгу: наш спільний вибір
Ми маємо створити суспільство, де нема місця булінгу та мобінгу. Це має бути середовище, де на такі випадки реагують одразу, а не тоді, коли вже пізно. Не гасити пожежу, а запобігти її виникненню. І це не лише в освіті, а в усіх сферах!
Мовчання лише дозволяє проблемі існувати далі. Тому важливо не ігнорувати і не залишатися осторонь. Безпечна школа починається з небайдужості кожного і кожної — у цьому я переконаний.
Звертаюся до всіх: якщо ви зіткнулися з порушенням ваших прав — повідомляйте про це Офіс Омбудсмана. Ми реагуємо на кожен випадок та допомагаємо відновити порушені права. Зв’язатися з нами можна за номером гарячої лінії 1678.
Читайте такожНе тільки шорти: добірка невмирущих проблем української школи