Справа в тому, що дітям, які потребують особливої дієти (наприклад, безглютенової чи безказеїнової, як у випадку синів Євгенії), МОН рекомендує тимчасове перебування у садку. “Мені доводиться приводити їх після сніданку і забирати на обід. Це знижує якість життя сім'ї, тому що повноцінно працювати може тільки батько. І це дискримінація дітей, які через захворювання отримують щодня в чотири рази менше освіти і соціалізації, ніж інші”, – каже Євгенія.
Як виявилося, домовитися у садочку про інше харчування - велика проблема. Усі порції детально розписані. “Я згодна, щоб моїм дітям просто не давали те, що їм не можна. Навіть не заміняли. Хай всі їдять хліб, а мої ні. Хай моїм дітям просто не кладуть цукор в кашу. Але виявляється, що не покласти дві ложки цукру в кашу дітей не можна. Бо ж каша має бути з цукром, і виникає запитання, куди ділись ті дві ложки цукру, чи їх ніхто не вкрав”. Євгенія не єдина, хто зіткнувся з такою проблемою.
І не єдина, хто намагається її вирішити.
Львів. Перемога
На початку цього року у львівському садочку №166 відкрилась перша в Україні група зі спеціальним харчуванням без глютену та молока. Невдовзі має відкритися ще одна – вже в іншому садочку. Цьому передували три роки звернень активних батьків з проханням вирішити проблему: до президента, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти та науки, Мінсоцполітики. У 2015 у МОН відповідали, що організувати спеціальне харчування “технічно неможливо”.
Оскільки садочки фінансуються саме з місцевого бюджету, батьки пішли іншим шляхом і звернулися до Львівського управління освіти. Управління ідею створення першої групи зі спеціальним харчуванням підтримало.
Про зміни, які чекали на садочок №166, розповідає його завідувачка Романа Сірко:
“Спершу треба було знайти постачальника безглютенових продуктів. Шукала я спільно з батьківською організацією. Знайшовши, уклали тендерну угоду (продукти привозять з Польщі та Чехії – Авт.). Далі, щоб створити меню, ми залучили міських гастроентерологів і дієтологів. Меню затвердила Держпромспоживслужба. У нас з'явилися додатковий кухар і дієтсестра".
Нічого страшного у цьому процесі немає, – підсумовує Сірко, – головне не боятися. Зараз спеціальне харчування – вимога часу. Дітей, які його потребують – багато.
Всю їжу в садочку №166 готують на одній кухні, але в різних каструлях. У групі зі спеціальним триразовим харчуванням (це санаторна група) батьки офіційно платять 29 гривень на день (60% від загальної вартості). За словами завідувачки, серед учнів групи є діти з інвалідністю, й харчування для них безкоштовне.
“Я рекомендувала б у Києві розробляти своє меню, виходячи з норм, які затверджені на санітарні групи. Для цього потрібні активні батьки і бажання управління освіти в першу чергу”, – каже Романа Сірко.
Але навіть якщо Євгенії, таким самим методом, як у Львові, вдасться розібратися з харчуванням для своїх синів, це рішення буде локальним, а не системним.
Лариса Самсонова, очільниця директорату інклюзивної та позашкільної освіти, визнає: те, що діти з харчовими непереносимостями не можуть бути в садочку кожен день – дискримінація, але водночас вона розуміє вихователів, які не хочуть брати на себе відповідальність за особливе харчування: дітей багато, можна не встежити, хто що вхопить.
“[Для вирішення проблеми] МОЗ має розробити і затвердити дієту, яку має бути збалансована і відповідати вимогам, – каже Самсонова. – Також має бути затверджене меню. Коли це станеться – можна
внести зміни до порядку комплектування груп і впроваджувати спеціальне харчування на рівні закладу. Ми у МОН не вивчали масштаб цієї проблеми. Дієти виникають як мода. У когось є показання, а десь
батьки про всякий випадок їх дотримуються”.
Що каже МОЗ
Зараз харчування у дитячих садках регулює постанова Кабміну від 2004 року. Ольга Донцова, яка два місяці тому стала керівником відділу промоції здорового харчування та фізичної активності у Центрі громадського здоров’я МОЗ, каже, що цей документ не відповідає сучасним дослідженням, світовим практикам, а також міжнародним нормативам та регламентам.
Є сучасні методичні рекомендації МОЗ щодо здорового харчування від 2017 року, але, за словами Ольги Донцової, розглядати рекомендації щодо функціонального харчування для дітей потрібно поза ними: “Думаю, вдасться внести зміни в регламентно-нормативну базу. Буде формат [харчування] звичайний та функціональний. Керівництво закладу зможе обирати, який йому потрібен. Можна буде також поєднувати обидва формати, але заклад має бути професійно та технологічно готовим до цього. Для МОЗ недоцільно створювати окрему дієту, бо вона має бути індивідуальною для кожної людини”.
На думку експерта, функціональне харчування повинне зацікавити не тільки батьків дітей з харчовими неперносимостями.
“Відсутність глютену в раціоні зменшує ризик розвитку або загострення аутоімунних захворювань, – каже Ольга Донцова, яка з 2010 року є членом ВГО “Українська спілка целіакії (аутоімунне захворювання, яке спричиняє руйнування слизової оболонки тонкого кишечника через споживання глютену)”. – Якщо в меню використовувати цільнозернові злаки, які не містять глютен, то ось вам і порядок денний по злаках, що містять клітковину, полівуглеводи, вітаміни групи В, для садочку чи школи. В Італії, Німеччині і Фінляндії вже є садочки, де всі діти отримують безглютенове харчування. Батькам повідомляють, що воно здоровіше, алергійне навантаження на дітей від нього менше. Але кухар або керівник садочку не зможе самотужки створити функціональний раціон. Для цього потрібні спеціалісти”.
Коли точно можна очікувати змін в українських садочках, Ольга сказати не готова. За її словами, процес залежить від активності батьківських ГО, змін нормативної бази, професійної та ресурсної спроможності закладів
“Потрібні спільні зусилля громадського сектору, фахового кола та держави, щоб зробити зміни якнайшвидше, - каже Донцова. - Центр громадського здоров’я відкритий до такої співпраці”.
Забраний час
“Оці переписки між міністерствами забирають час не тільки у нас, але й у дітей, – каже Євгенія емоційно і втомлено. – Нехай я забила на свою кар'єру, але у моїх синів є право на нормальну освіту. Як вони підуть у школу, якщо не пройдуть садок? Ви ж розумієте, що якщо цим дітям не дати освіту і соціалізацію, то вони сядуть на шию державі. Після 18 років вони не зможуть жити самі, їм будуть платити пенсію, а після смерті батьків забезпечать інтернат, бо вони не зможуть працювати! Бо ви їх викинули з суспільства!”.
Зараз Євгенія шукає батьків, чиї діти теж потребують спеціального харчування, щоб робити колективні звернення до МОЗ. Писати їй можна у фейсбуці.
Іншу ініціативну групу Києва можна знайти за посиланням.