Поза тим над цим тижнем ще тяжіє тиждень попередній, тобто брюссельські газові домовленості. Як мені видається, це немала перемога України. Я роблю такий висновок з того шуму і вереску, який підняли і російські офіційні особи, і засоби масової інформації. Значить, Україна таки там чогось досягла. Хоча з конкретними результатами, гадаю, в українців як завжди будуть проблеми
Щодо вівторкового звернення президента до парламенту, то я його так трішки собі вдома подивився і черговий раз здивувався, наскільки неуважно слухали главу держави депутати. Час від часу там показували, хто чим займається в сесійному залі. Якось окрім «регіоналів» чи комуністів, які пробували щось заперечувати президентові, решта депутатів просто колупалися у вухах і носах. Я вже давно зневірився у нашому депутатському корпусі, а тепер отримав ще одне підтвердження, що ті якості, які вони демонструють у парламенті, залишають бажати ліпшого. От і люби їх після цього...
Окрім того, 1 квітня – це також день народження Миколи Гоголя, і цього року ми відзначаємо його 200-літній ювілей. В Україні цю подію святкуватимуть не дуже пишно, але якось-то будуть. Все ж таки Гоголь великий українець, і великий саме завдяки Україні. Ви можете уявити собі Гоголя, який виріс десь в Удмуртії? (попри всю мою повагу до удмуртів...)
Втім, наскільки мені відомо, в Києві у рамках книжкового ярмарку «Медвін» таки відбудеться презентація одного доволі цікавого роману, що його написав такий собі Петро Кралюк, письменник, віце-ректор Острозької академії. В тому романі Гоголь фігурує як дійова особа, поруч із Пушкіним і Шевченком. На інтернет-блогах уже триває досить інтенсивне обговорення цього роману, який називається «Римейк». Я його вже прочитав, і мені він заімпонував, тому рекомендую і всім вам цю книжку. Прошу не вважати це рекламою, бо, як на мене, презентація цього роману – важлива культурна подія наступного тижня. І не тільки через «гоголівську» тематику.
Особисто я 1 квітня відлітаю в Берлін на місячну стипендію, там в аеропорті «Тегель» мене має зустріти Юрій Андрухович. Підемо десь на пиво... Таким чином ми з ним відзначимо День сміху, День дурнів. Мабуть, ми будемо дивитися згаданий вище матч Англія-Україна, і після фінального свистка почуватимемося або веселими, або дурнями. Або – веселими дурнями!..