Українська хвиля. Експеримент

Учитель: «Ви думаєте, що диктатура в Німеччині вже неможлива?»
Учень: «Ні, у нас від цього є добрі освіта і знання».

Передивився фільм Die Welle («Хвиля») режисера Денніса Ганселя, який створено на основі реальних подій. У школі учням на факультативний курс винесено тему – автократія. Учитель пропонує дітям демократичної Німеччини облишити свої лівацькі й анархічні замашки і поетапно спробувати відтворити дух диктатури в окремо взятому класі. Почав із того, що «дістало» усіх – з хаосу та вільнодумства. Чіткий порядок в класі і дисципліна. І… всім сподобалося. Вони, ще вчора такі різні – анархісти, панки, марксисти, стали об’єднаними. Єдина форма одягу (уніформа) – білі сорочки і джинси. Усі. Єдина команда. Сила в єдності. Єдність через дисципліну. Сила. І вже через декілька днів вони назвали себе організацією «Хвиля» і вийшли за межі класу. Контроль над школою і потім над всім містечком. Сила і порядок.

Учитель: «На чому тримається автократія?»
Учень: «Ідеологія. Контроль. Нагляд».

Останні місяці вже стає помітно, як з телевізійної дискусії (а саме у телевізорі у нас і робиться політика) зникли базікання про демократичні цінності, демократичні свободи і демократичний розвиток. Не до ваших дурниць, панове. Криза влади насувається як цунамі, а боротьба за майбутню владу з іншого боку наростає, як снігова лавина. Та й глядачам вже давно обридли порожні слова, що походять від «демоса», який здійснює свій «кратос» через ним же обраних достойників. Ті нас завели в кризу, а самі «рекапіталізуються».

Учитель: «Які соціальні передумови диктатури?»
Учень: «Високий рівень безробіття і соціальна несправедливість, висока інфляція і політична пасивність».

У нас усі передумови наявні. У нас їх значно більше. І є величезний запит на ідеологію. Ні-ні. Жодного слова про так звані «тернопільські вибори». Не треба нас лякати «Свободою» Тягнибока. Це ідеологія не для всіх. У суспільстві, яке так і не встигло стати громадянським, не переросло у політичну націю, патріотизм і націоналізм не в пошані. І не треба лякатися, що «непатріотичний» Схід раптом вхопиться у відповідь за «ідеологію» сьогоднішніх комуністів та «вітренківців». Ці навіть ненависну їм українську державу знищують «за бабки».

Під час кризи зростає запит на пряму дію і прості відповіді. Гнати, посадити, скинути, розстріляти – це приспів вуличної пісні. А в телевізорі й так щодня співають оди «сильній руці». Якщо ворог не здається – його знищують. Це просто і зрозуміло. Народжені в СССР заводять своєї ностальгійної – «колись був порядок». А молодшим хочеться «гнати усіх». Сила у єдності.

Учитель: «До влади через дію. Який сенс у хорошій ідеї без дії?»
Учень: «Тільки разом ми – сила».

Радикальні настрої наростають. Уже 15% готові до несанкціонованих акцій непокори і вуличних дій. А це 6 мільйонів озлоблених людей. Це більше за усі армії цілої Європи з українською включно.

Замість реальної демократії нам весь час «впарювали» популізм. Базікання. Дістали. А сьогодні маси хочуть … популізм. Тепер – популізм простих рішень. Геть усіх і буде вам щастя. І повернуться ваші кредити, і з’явиться вам зарплата.

Учитель: «Політики залежні від економіки. На ділі – багаті стають багатшими, а бідні біднішими».
Учень: «Разом ми можемо досягти більшого. Заради цього я готовий поступитися своїм «я».

Ті «обережніші» з наших політиків такі зміни настроїв вже відчули і почали пропонувати простий «неопопулізм». От, приміром, спікер Литвин заявляє, що влада повинна «відчувати ці настрої і діяти відповідно до них». Не формувати суспільну думку і вести, а саме підлаштовуватися під настрої. А настрої які? Сила і порядок. Навіть «інтелігенствующі в телевізорі» вигадали собі виправдання – нам потрібна освічена «сильна рука».

Ви ще пам’ятаєте запитання з початку проекту: «Чи можлива у нас диктатура»?