Ця успішна євангельська присутність в Україні багато в чому завдячує відновленню незалежності держави від Росії 1991 року й зобов'язанням Америки підтримувати євангельське населення України. Хоч Україна споконвіку була країною різноманітних релігійних конфесій і протестантизм глибоко вкорінений у її культурі, за радянської влади репресії та переслідування були спрямовані на тих, хто наважувався дотримуватися своєї віри.
Після здобуття незалежності Україна щороку приймає сотні тисяч американських проповідників, місіонерів і служителів. За підтримки українського уряду американці відіграли ключову роль у відновленні євангельської спільноти, будуючи церкви, організовуючи дитячі табори й богослужіння разом з українцями.
Хоча в Україні набагато більше православних християн, протестанти легко інтегрувалися в суспільство, не стикалися з обмеженнями чи заборонами. Вони мають доступ до освіти, можливості працевлаштуватися та свободу зібрань, молитви й богослужіння. Примітно, що багато протестантів досягли значних успіхів у різних сферах, включаючи політику, бізнес і військову справу — явище рідкісне на пострадянському просторі, але характерне для України, що свідчить про її відданість свободі і правам людини.
Однак з моменту анексії Росією Криму 2014 року та початку окупації Східної України Путін виступає як противник християнства, свободи віросповідання й самої церкви. Церкви закривають, служителів затримують і катують, а релігійну свободу придушують. Повномасштабне вторгнення 2022 року посилило цей наступ на протестантизм і перенесло його на нещодавно захоплені території.
Серед найжорстокіших нападів російських окупантів — мученицька смерть проповідників-п'ятдесятників у Слов'янську: у червні 2014 року пов'язані з російською православною армією бойовики схопили й стратили чотирьох служителів церкви «Преображення Господнє».
Також ледь не до смерті побили пастора Олександра Салфетнікова, який залишився в окупованій Балаклії, щоб допомогти кільком членам церкви, які не могли виїхати. Через кілька тижнів співробітники ФСБ викрали його й тортурували. Він ледве вижив після цих катувань.
Ці переслідування поширюються не лише на тимчасово окуповані території України, євангельські християни в Росії також зазнають репресій з боку держави. Драконівські закони, ухвалені 2016 року, суттєво обмежили діяльність протестантських церков, заборонивши місіонерську діяльність й обмеживши участь іноземців у богослужіннях. Свідків Єгови затаврували як екстремістів, що призвело до закриття залів Царства й переслідування парафіян.
Презирство Росії до християнства проявляється в систематичних нападах на релігійну свободу й жорстокому поводженні з євангельськими християнами і вдома, і за кордоном. Бути євангельським християнином в Росії означає вважатися ворогом держави й суспільства — похмура реальність, відображена в законодавстві, ухваленому підконтрольною Путіну Думою, і статистиці переслідувань у Росії.
Попри фальшивий наратив, який поширюють деякі американські ЗМІ, зображаючи Путіна як захисника християнства, реальність малює іншу картину. Ворожість Росії до євангельських християн відображена у драконівських законах, жорстоких репресіях й оскверненні місць поклоніння. Росія діє як тоталітарний режим, обмежуючи християн суворими законами й репресуючи. Будь-яке відхилення від православних догм, узгоджених з Московським патріархатом, таврує вас як ворога.
Але так не має бути. Євангельська співпраця між американцями й українцями має довгу історію. У 2007 році преподобний Франклін Грем виголосив проповідь на переповненому 100-тисячному Олімпійському стадіоні в Києві. Знаменитий батько преподобного Франкліна, преподобний Біллі Грем з Віктором Гаммом і багатьма іншими часто відвідував Україну. Декотрі найвідоміші американські проповідники молилися разом з українськими євангельськими християнами.
Настав час американським й українським євангельським християнам знову об'єднатися, щоб забезпечити релігійну толерантність в Україні. Як писав апостол Павло, поширюймо добру волю на всіх, особливо на одновірців. Оскільки Україна бореться за свій суверенітет і виживання, вона також бореться за свободу віросповідання, щоб, як баптисти в Луїзіані або Міннесоті, вільно молитися, не боячись репресій. Однак, на жаль, для євангельських християн в окупованому Донецьку чи Криму богослужіння надзвичайно небезпечне. Росіяни можуть називати себе християнами, але їхні злочини проти людства говорять самі за себе.
Прислухаймося до застереження Павла: «Не обманюйтеся — Бог осміяний бути не може. Бо що лише людина посіє, те й пожне».
Настав час сіяти насіння справедливості й праведності, твердо стоячи проти тиранії та відстоюючи принципи свободи й віри для євангельських християн в Америці, Україні та усьому світі.