Головною метою цього законопроєкту є пришвидшення розгляду судами кримінальних проваджень. Необхідність ухвалення цього Закону також випливає з потреби отримання державним бюджетом вкрай необхідного наразі фінанcування від ЄС, передбаченого Ukraine Facility Plan. Цей план зобов’язує нас ухвалити Закон до кінця 4 кварталу 2026 року (захід 4.12).
Проєкт передбачає низку позитивних нововведень, які сприятимуть ефективності кримінального судочинства. Наприклад, письмовий порядок розгляду (без участі сторін) питання про направлення справи з одного суду до іншого, залучення судом захисника за призначенням у випадку систематичного неприбуття обраного обвинуваченим захисника.
Але більшість положень цього законопроєкту, на моє переконання, не відповідають інтересам правосуддя та порушують конституційне право на захист підозрюваних і обвинувачених осіб.
Заочні суди
Проєктом пропонується судам вирішувати невизначене коло питань за відсутності сторін провадження. Так, запроваджується письмове провадження (без особистого залучення учасників) у невичерпному переліку випадків, тому що дозволяється в такому порядку «розглядати і вирішувати окремі процесуальні питання». Хоча чинне законодавство не містить ні визначення, ні переліку таких «окремих процесуальних питань».
На підготовчому судовому засіданні планується не залучати в обов’язковому порядку потерпілого, цивільного позивача, відповідача, представника юридичної особи, до якої застосовуються кримінально-правові заходи. Але на цьому етапі вирішуються визначальні для провадження питання – призначення розгляду чи закриття провадження, можливість укладення угод, визначення обсягу досліджуваних доказів тощо. І участь вказаних осіб є необхідною для справедливого вирішення справи.
Під час судового розгляду запроваджується можливість дослідження доказів за відсутності усіх учасників провадження. Запропоновані новації порушують конституційний принцип змагальності сторін. Також порушується принцип безпосередності дослідження показань, речей і документів, гарантований статтею 23 КПК. Адже показання надаються суду лише усно і суд в такому випадку не зможе покласти в основу вироку показання, які надавалися свідком, потерпілим, обвинуваченим, експертом за відсутності учасника судового засідання, який має право поставити питання, але не здійснив цього.
Виправлення судового рішення також буде здійснюватися в письмовому провадженні (за відсутності учасників). У цій процедурі може йтися про збільшення/зменшення строку позбавлення волі, розміру штрафу, тримання під вартою, вартості і розміру вилученого майна, розміру відшкодування шкоди потерпілому. Тому участь відповідних учасників провадження є необхідною для ухвалення правильного рішення і невідкладного повідомлення цим особам про зміст нового рішення (вироку). Щоби не ставало сюрпризом раптове перетворення в судовому рішенні 1 000 000 грн в 100 000 грн, 10 місяців в 1 місяць і тд.
Позбавлення права на захист
Зміни до КПК надають можливість слідчим, прокурорам здійснювати заміну захисника підозрюваної особи, якщо він 2 і більше рази не прибував на проведення певної процесуальної дії. Реалізація на практиці цих положень призведе до порушення прав сторони захисту, гарантованих статтею 6 Європейської конвенції з прав людини. Оскільки сторона обвинувачення (слідчий, прокурор) може зловживати такими повноваженнями, наприклад, знаючи про відрядження чи участь в іншому провадженні захисника, за цей час призначити кілька слідчих дій, зафіксувати відсутність адвоката і за наслідками його відсутності вивести з провадження.
Встановлення судом регламентів (часових обмежень) для виступів, судових дебатів і, навіть, останнього слова обвинуваченого неможливо по-іншому оцінити, як спробу повернення тоталітарних практик в систему правосуддя. Необхідність навести всі аргументи на свій захист, довести свою позицію, виступити, взяти участь в дебатах і сказати своє останнє слово може бути єдиним бар’єром, який відділяє свободу обвинуваченої особи від несвободи (її засудження). І Проєкт пропонує позбавити осіб цієї можливості.
Хоча ще навіть КПК УРСР 1960 року чітко встановлював: «Суд не вправі обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом» (частина 2 статті 319).
Інші обмеження для захисту
Більшість змін в Проєкті стосується порядку повернення судом без розгляду повторно поданих клопотань і скарг. Частина змін стосується повторних апеляційних, касаційний скарг і заяв про перегляд справ за нововиявленими або виключними обставинами. Однак вони позбавлені сенсу, тому що повторне подання вказаних скарг, заяв можливе лише після спливу визначеного КПК строку і тому вони відхилятимуться на підставі пропуску строку. І це не потребує визначення в Кодексі окремої підстави для відхилення таких скарг.
Інша частина клопотань і скарг формально стосується обох сторін провадження (обвинувачення і захисту), але на практиці потерпатимуть від них саме підозрювані особи і їх захисники. Замість того, щоби суд розглядав і вирішував кожне клопотання (як це зараз передбачено), проєкт надає законну можливість їх відхиляти на підставі ненадання нових відомостей, доказів тощо.
У пояснювальній записці законопроєкту звернено увагу на низьку динаміку розгляду, в тому числі справ про корупційні кримінальні правопорушення.
Автори, очевидно, надихалися доволі якісним рівнем правосуддя, яке здійснюється у Вищому антикорупційному суді і Верховному Суді. Але запропоновані Проєктом зміни зачіпатимуть величезну кількість осіб, сотні тисяч кримінальних справ, які щороку розглядаються у звичайних місцевих і апеляційних судах, де немає таких контролю і уваги медіа та громадськості.