Епідемія ковіду: не кашляйте і не звітуйте
Ще 8 жовтня 2015 року Верховна Рада запровадила державне фінансування партій в Україні.
Ухвалення закону №2123а “Щодо запобігання та протидії політичній корупції” було вимогою ЄС для отримання безвізового режиму. Закон набув чинності 1 липня 2016-го, НАЗК контролювало використання бюджетних коштів на статутну діяльність партій. (Як передбачає сам закон, фінансування має спрямовуватися на “партійну діяльність, розвиток місцевих осередків, підвищення рівня взаємодії з виборцями, проведення досліджень, підвищення якості законотворчої діяльності тощо”).
Тоді фінансування отримували не лише партії, які потрапили до ВРУ (подолали 5% бар’єр), а й ті, що здобули на виборах 2% голосів – але у 2019 році з ініціативи президента Володимира Зеленського таку норму із законодавства вилучили.
Щороку бюджетне фінансування парламентських партій зростало. Якщо 2016 року в перерахунку на долари США воно склало $15,3 млн, то 2019-го – уже 21,9 млн, 2002-го — 22,1 млн.
У 2022 році найбільше фінансування отримала партія “Слуга народу” – 395 млн грн. “Європейська солідарність” – 114 млн грн, “Батьківщина” – 75 млн грн, ОПЗЖ – 33 млн грн (лише за перший квартал 2022 року), “Голос” не одержав нічого через порушення, виявлені НАЗК.
Формула розподілу коштів між партіями була проста. 90% від загального бюджету державного фінансування розподіляли між парламентськими партіями пропорційно до їхнього результату на останніх виборах у ВРУ. Ще 10% від загального фонду – між партіями, які дотримались гендерної квоти (не більше ніж ⅔ представників однієї статі у парламенті). У чинному скликанні таку гендерну надбавку отримали “Європейська солідарність” і “Голос”.
Однак наприкінці 2019 року світ накрила пандемія коронавірусу. І у квітні 2020-го набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)”, який запровадив відстрочку для політичних партій у поданні щоквартальних звітів про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.
Як наслідок, вони фактично припинили звітувати. І якщо у 2020 році звіти подала 251 партія, то за другий квартал 2021-го – лише 28. НАЗК при цьому втратило функцію контролю.
Велика війна у 2022 році ускладнила ситуацію ще більше. Бо із запровадженням воєнного стану парламент ухвалив Закон “Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни”, який дав політичним партіям додаткову підставу не подавати фінансові звіти, а також запровадив мораторій на перевірку тих фінансових звітів, які партії подали добровільно.
Фактично майже 2 млрд грн, виділені на партії за 2020–2022 роки, випали із системи контролю НАЗК і громадськості.
На 2023 рік у Державному бюджеті також передбачено понад 886 млн грн для фінансування статутної діяльності партій. Однак без ухвалення нового закону звітувати про їхнє використання партіям також не доведеться.
Важливо й те, що суд уже заборонив діяльність проросійської парламентської партії "ОПЗЖ". Як зазначає Рух “Чесно”, навіть якщо закон приймуть, суспільство та НАЗК уже не дізнаються про витрачені нею кошти з держбюджету. Адже політична сила не подала жодного звіту навіть за 2020–2022 роки.
Уже після скасування обов’язкової партійної звітності, ще на початку 2021 року, НАЗК припинило фінансування партії “Голос”. Тоді Агентство запідозрило партію в укладанні фіктивних договорів для виведення державних коштів.
Натомість “Слуга народу” двічі демонстративно відмовлялася від частини держфінансування: у 2020 році партія президента скерувала 70 млн грн на боротьбу з COVID-19, у 2022-му передала 130 млн гривень на закупівлю протитанкових комплексів “Стугна-П”.
Урядовий проєкт депутатам не підійшов
Із 2020 року НАЗК неодноразово закликало нардепів повернути обов’язкову партійну звітність. Голова Агентства Олександр Новіков у березні 2023 року нагадав, що «минуло три роки з часу, коли політичні партії в Україні, представлені у Верховній Раді, скасували для себе обов'язок звітувати перед платниками податків за отримані від них кошти». Він же обурювався тим, що в парламенті реєструють законопроєкти про відновлення партійної звітності та е-декларування для чиновників, однак їх не виносять на розгляд нардепів.
Чому важливий державний і громадський контроль за фінансовою діяльністю політичних партій? Це не лише вимога послів країн Великої сімки (G7) та Європейського Союзу на шляху євроінтеграції України. Бо звітність партій у ЄС — це звична практика та ознака демократії.
Український виборець в умовах перманентної тотальної корупції на всіх рівнях має право знати, хто фінансує парламентські політичні партії – це автоматичний запобіжник впливу олігархів чи інших держав.
І має право вимагати звітів партій, аби розуміти, на що саме вони витрачають їхні податки.
Бо ж під прикриттям ковіду та великої війни всіма правами громадян, прозорістю функціонування політичних партій, на жаль, нехтують.
Звісно, обмеження воєнного стану, яким пояснюють відсутність звітності, можуть бути виправданням. Але з іншої сторони, повна закритість державних органів і політичних партій у звітуванні за мільярди гривень наших податків – це питання внутрішньої безпеки, на яке треба дати відповідь.
У червні цього року уряд подав у парламент проєкт закону про “мінімізацію потенційного олігархічного впливу на політичні партії та удосконалення механізму державного фінансування статутної діяльності та залучення осіб з інвалідністю до політичних процесів”.
Документ передбачав не лише повернення звітів партій і фінансування для партій, що на останніх виборах до Ради подолали 2%, а й запровадження суттєвих обмежень для потенційних партійних спонсорів. Зокрема, уряд запропонував обмежити загальний річний розмір внесків на підтримку політичної партії для одного громадянина України не більше ніж 20% його сукупного доходу за останні п’ять років та не більше від шестисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для юридичних осіб – 20% сукупного доходу за останні п’ять років.
Однак Комітет з питань правової політики на засіданні в серпні відхилив проєкт. Натомість рекомендував ухвалили за основу альтернативний, авторами якого виступили віцеспікер Олександр Корнієнко, голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія та кілька інших парламентарів.
“Проєкт КМУ передбачав комплексний підхід до реформування фінансування та звітності партій. Його якраз готували на пропозиції НАЗК. Але такий широкий і комплексний підхід повинен проходити публічні обговорення та дискусії, бути реально оптимальним та дієвим, а на це треба багато часу, – пояснив член Комітету з питань державного будівництва, представник “Слуги” Віталій Безгін. – Проєкт Корнієнка натомість спрямований на швидке відновлення звітування з прописаним механізмом про “тут і зараз”. Враховуючи, що це є елементом взаємин з нашими міжнародними партнерами, які вимагають відновлення звітності, то рішення має бути швидким”.
Казус спікера та пояснення нардепів, які не голосували
9 серпня під кінець пленарного засідання спікер Верховної Ради України Руслан Стефанчук запропонував без обговорення розглянути два законопроєкти про відновлення партійної фінансової звітності.
Голова парламенту поспіхом озвучив голосування за включення їх до порядку денного, що підтримав 291 парламентар. Однак потім одразу поставив на голосування проєкт за основу, не озвучивши номер. Коли вже на табло побігли зелені квадрати, хтось зателефонував спікерові у президію.
“Стоп, зупиніть голосування! Алло. Я перепрошую, колеги. Я не назвав номер. 9419-1. Ми голосуємо за альтернативний”, – уточнив Стефанчук, після чого на табло з’явилося знову 291.
Цікаво, що 77 народних депутатів з різних фракцій не підтримали законопроєкт у першому читанні, хоча були зареєстровані та брали участь у попередніх голосуваннях того дня.
Так, Рух “Чесно”, який неодноразово закликав поновити партійну фінансову звітність, оприлюднив поіменні списки таких нардепів.
Зі «Слуги народу» не голосували Богданець Андрій, Дануца Олександр, Дмитрієва Оксана, Жупанин Андрій, Іонушас Сергій, Камельчук Юрій, Качура Олександр, Коваль Ольга, Короленко Валентина, Кривошеєв Ігор, Крячко Михайло, Куницький Олександр, Марчук Ігор, Микиша Дмитро, Наталуха Дмитро, Новіков Михайло, Ткаченко Олександр, Юнаков Іван, Герус Андрій, Гурін Дмитро, Геннадій Касай, Кормишкіна Ірина, Саламаха Орест, Янченко Галина.
У коментарі LB.ua Олександр Дануца заявив, що в той час його вже не було в залі: “Це можна подивитися по попередньому і по наступному голосуваннях. А загалом я підтримую ідею відновлення звітності”.
Його колега по фракції Дмитро Гурін також запевнив, що не був у залі, проте підтримує ухвалення закону.
З фракції “Європейська солідарність” не голосували Алєксєєв Сергій, Ар’єв Володимир, Величкович Микола, Гончаренко Олексій, Князевич Руслан, Княжицький Микола, Лопушанський Андрій, Сюмар Вікторія, Павленко Ростислав, Порошенко Петро, Синютка Олег, Федина Софія, Чийгоз Ахтем.
Нардепка Вікторія Сюмар пояснила LB.ua, що її неучасть у голосуванні – “абсолютна випадковість”: Я не знаю, в який момент то було, може, через те, що поїхали на суд до Червінського (ексспівробітника розвідки Романа Червінського звинувачують у перевищенні службових повноважень у справі про спробу викрадення російського літака). Там нормальний закон, і ми його підтримували як під час обговорення, так і концептуально”.
Водночас вона не сумнівається, що голосування за закон після трьох років зволікань є підготовкою до виборів.
“Повернуть звітність і декларування для чиновників і депутатів. Те, що восени 2024-го нас очікують строкові вибори – це факт. І думаю, що вони відбудуться”, – зазначила Сюмар.
З фракції “Батьківщина” також не голосували Абдулін Олександр, Бондарєв Костянтин, Волинець Михайло, Дубіль Валерій, Івченко Вадим, Крулько Іван, Кожем’якін Андрій, Кучеренко Олексій, Тарута Сергій, Ніколаєнко Андрій, Шкрум Альона.
Нардеп Вадим Івченко в розмові з LB.ua підкреслив, що жодної конспірології в його неголосуванні немає: “Насправді я поїхав з Ради на полігон. У мене заздалегідь були заплановані важливі зустрічі. Я планую їх як мінімум за тиждень. А про засідання нам повідомляють за кілька днів”.
Загалом Івченко підтримує ідею повернення звітування. І пообіцяв голосувати за закон у другому читанні та в цілому.
Нардеп «Батьківщини» теж не сумнівається, що його прийняття саме зараз, а не рік чи два тому, пов’язане з підготовкою до виборів: “Однозначно пов’язано з виборами. Зрозуміло, що не всі хочуть повернення партійної звітності та декларування, що теж заплановано найближчим часом. Чому? Тому. З політичних та всім зрозумілих причин… Але звітність і декларування – обов’язкові елементи початку виборчого процесу, аби показати прозорість. Вибори планують на осінь наступного року. Скоріше за все, спочатку президентські, а потім парламентські та місцеві”.
Також, за інформацією «Чесно», не натиснули зелені кнопки за проєкт у першому читанні такі позафракційні: Дубінський Олександр, Кіссе Антон, Буймістер Людмила, Довгий Олесь, Разумков Дмитро, Шпенов Дмитро, Тищенко Микола, Соха Роман.
З групи ПЗЖМ: Качний Олександр, Шуфрич Нестор, Папієв Михайло. Група «Довіра»: Бабенко Микола, Кучер Микола. Група “Відновлення України”: Дмитрук Артем, Ісаєнко Дмитро, Кісільов Ігор, Єфімов Максим, Столар Вадим, Фельдман Олександр. Група «За майбутнє»: Балога Віктор, Дубневич Ярослав, Лабазюк Сергій.
З “Голосу”: Бобровська Соломія, Лозинський Роман, Василенко Леся, Рахманін Сергій, Стефанишина Ольга, Шараскін Андрій, Рудик Кіра.
Ольга Стефанишина сказала LB.ua, що її теж не було в залі: “А так я звичайно за”.
“Усі закони можна пов’язати з виборами”
На думку віцеспікера Олександра Корнієнка, норми, що містив урядовий проєкт, який писало НАЗК, можуть увійти до нової редакції закону про політичні партії.
“Думаю, що найближчим часом робоча група запропонує такий проєкт і ми будемо рухатися цим шляхом. Бо партійна реформа назріла, чинний закон про партії 2000-х років застарів, – зазначив він. – А латати дірки в законодавстві, аби потім приймати новий закон – теж неправильно. Тим більше, під час війни парламенту є що робити. Тому вирішили піти шляхом лише декларування та відновлення звітності партій”.
За словами Корнієнка, звітування партій потрібно було повернути якомога швидше, серед іншого через вимогу ЄС: “Європейська комісія в межах семи завдань кандидатства у члени ЄС уточнювала пункт щодо зменшення впливу олігархів на економіку та політичне життя. Та рекомендувала звернути увагу на фінансування партій, оскільки це важлива частина всієї антиолігархічної реформи. Тобто з одного боку – ми давно мали поновити декларування та звітність, а з іншого – це вимога ЄС. З третього – суспільство має розуміти, куди витрачають величезні бюджетні кошти, до 900 млн грн на рік для партій”.
Водночас віцеспікер скептично оцінив припущення опозиції про те, що відновлення звітності партій пов'язане з підготовкою до виборів 2024 року: “З виборами можна пов’язати будь-яку дію, будь-який закон. Тому тут я не фіксувався б, що це якось пов’язано”.
Олександр Корнієнко також додав, що під час прийняття проєкту в першому читанні були скорочені строки підготовки до другого та подання правок: “Є обережні надії, що до кінця літа – початку вересня ми проголосуємо цей закон у цілому. Відповідно, упродовж 90 днів партії повинні будуть подати свої звіти. А вже НАЗК перевірятиме їх. Є дискусія до другого читання, аби збільшити строки перевірки саме для НАЗК (зараз це 60 днів), як вони наполягають. Ця позиція підтримана також рухом “ЧЕСНО”, тому, напевно, ми будемо йти назустріч”.