«Кому я не угодний, я знаю»
Соня Кошкіна: У травні Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (КДКП) має розглянути вашу справу. Коли саме це відбудеться, і яким ви бачите результат?
Важко прогнозувати. Бо будь-які мої прогнози можна сприймати як елемент тиску на комісію. Скажу лише про факти. 16 квітня я отримав постанову про відкриття дисциплінарного провадження, датовану 4 квітня. Хоча, згідно з положенням, є три дні (на повідомлення про відкриття провадження, – LB.ua).
Отримавши постанову, наступного дня я звернувся до КДКП: дайте ж мені ознайомитися, в чому мої «гріхи». То цього дня не надали мені скарги. Наступного дня прийшов, то надали лише скаргу, але без додатків, які є невід’ємною частиною будь-якої скарги. І досі (розмова відбулася 27 квітня – LB.ua ) я не отримав додатків до скарги, щоб, власне, послухати, в чому мене не те що обвинувачують, а за що мене хочуть, скажімо так, «піти». Це наче, знаєте, в магазин сходив, щось купив, але тільки чек і маєш, а покупки - ні. Так само і тут.
Скарга є. Бачимо літературний твір на 18 десь аркушів. А суті того твору я так і почути досі не можу. Почуємо, послухаємо, тоді я, звичайно, не буду відтягувати, напишу пояснення, письмові - і буду чекати на КДКП, буду на чекати висновок члена комісії, і буду надавати свої аргументи. Хоча, судячи з усього, на той час усі протоколи будуть уже на певних сайтах опубліковані.
С.К.: Якщо комісія ухвалить рішення про звільнення Назара Холодницького, що ви робитимете далі?
Як водолій по гороскопу, я не здаюся. Я застосую всі законні способи доведення своєї позиції.
С.К.: Тобто будете судитися?
Я не хочу прогнозувати. Давайте не будемо тиснути на комісію – хай ухвалить рішення. Я не знаю, яким воно буде. Але так чи інакше, я його отримаю. Якщо я з ним не буду згоден, то буду оскаржувати, звичайно. І коли буде остаточне рішення, то... Слухайте, життя на прокуратурі не завершується. Це точно. І я думаю, що без роботи не залишуся.
Питання ж не в тому. Питання в тому, що я сюди прийшов не задля посади. Я йшов на конкурс для того, щоб щось змінити. Щоб ми стали правовою державою, де корупціонерів карають, і карають за законом, а не за принципами революційної доцільності, як це було 100 років тому.
С.К.: Наскільки мені відомо, у людей, які можуть вирішити вашу долю, настрої дуже суперечливі. З одного боку, складно сформулювати законні претензії, а з іншого боку, після хвилі, здійнятої в медіа, залишати ситуацію зовсім без наслідків також неправильно. Ось така «вилка».
Олег Базар: При цьому Юрій Луценко публічно заявив, що складу злочину у вас немає.
Якщо є ознаки порушень, то це я ще розумію. Але якщо стосовно кожного пускати хвилі в медіа, то так можна будь-кого дискредитувати задля інтересів тих, кому ти не угодний. Кому я не угодний, я знаю. Це ті, кому я підписував повідомлення про підозри. Це ті, хто ніяк не може отримати вплив на САП. Це ті, кому я не подобаюся, коли даю свої законні вказівки і вимагаю більше доказової бази в наших складних справах.
О.Б.: Дуже часто у своїх публічних виступах і інтерв’ю кажете про своїх опонентів «ті, хто». Ви колись почнете називати прізвища?
Український народ дуже розумний, і всі все розуміють.
С.К.: Слухайте, чому ми маємо називати за вас прізвища Ситника чи Луценка? Це нам чи вам потрібно?
Чому ви їх називаєте? Я вас за язика не тягнув. Когось називати і звинувачувати я не буду...
О.Б.: Коли ви кажете, що «моєї відставки хочуть ті, ті і ті», то, очевидно, йдеться про конкретні прізвища. Але при цьому ви уникаєте їх називати, тому ви є не до кінця щирим.
Я не згоден з вами, що я не до кінця щирий, я знаю, що всі все розуміють. І дочекаємося завершення розгляду власне КДКП, хай приймають рішення. Я тиснути на них не збираюся.
С.К.: Цікава історія: одразу після свого створення НАБУ і САП разом «кошмарили» ГПУ…
Не було такого.
С.К.: …А тепер Генпрокуратура і НАБУ «кошмарить» САП. Як так сталося?
Переформатування антикорупційної коаліції, ви хочете сказати? (Сміється)
Насамперед не Генеральна прокуратура. Цей союз, який зараз є проти САП, це союз окремо взятого департаменту, одіозного...
С.К.: Так званого департаменту Кононенка-Грановського. (Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури, – LB.ua ).
…і товаришів, які очолюють НАБУ. Я собі не міг би подумати, що я з людьми, які два роки назад били моїх підлеглих, можу сісти за один стіл. (12 серпня 2016 року відбулася сутичка між співробітниками Національного антикорупційного бюро та Генеральної прокуратури, внаслідок якої співробітники Генпрокуратури незаконно затримали двох співробітників НАБУ, а троє прокурорів зазнали легких тілесних ушкоджень, – LB.ua).
О.Б.: На чому вони зійшлися?
Питайте в них. Я не знаю. Ну, можливо, на взаємних кримінальних провадженнях один щодо одного.
С.К.: Ми питаємо у вас!
Я суджу тільки за фактами. І я знаю, що САП робить усе правильно. Так, можливо, в моїх словах є речі, які публічно не можна говорити, але власне вони були сказані непублічно. Я про нецензурщину і вислови...
С.К.: Антисемітські?
Антисемітські – це дуже гучно сказано. Але жодних корупційних дій у них немає. Це точно.
«Вони собі уявили, що тут усе продається, все...»
О.Б.: Повернімося до початку історії. Ще на початку березня в одному зі своїх інтерв’ю ви сказали: «Я вас запевняю, жодним доброзичливцям не вдасться посварити САП і НАБУ, і мене із Ситником зокрема». Через місяць Артем Ситник, даючи інтерв’ю, сказав: «Ми вже давно знали, що він не наш, що він духом не з нами»...
І тому пішли в департамент прокуратури, який духом з ними…
О.Б.: Коли насправді ви і Ситник зрозуміли, що не є більше союзниками?
Слухайте, я не буду висловлюватися щодо особи. Я знаю, що я, як процесуальний керівник, як прокурор і керівник САП, роблю все, щоб САП і НАБУ працювали. Ситник не є детективом. Він не є керівником органу судового розслідування, згідно з КПК. Жодного його підпису нема під жодними процесуальними документами. Тобто він абсолютно безвідповідальний за стан слідства в конкретних провадженнях. І я працюю безпосередньо з детективами. І ми маємо показники, незважаючи на ті всі шторми, які зараз відбуваються. І буквально зараз затримали суддю Голосіївського районного суду на хабарі. І тут Ситника ролі ніякої немає.
О.Б.: Проте керівник НАБУ чітко сказав, що він з вами працювати надалі не хоче. Що сталося? Де була ця точка неповернення?
Я не знаю. Питайте в нього...
С.К.: Знову «питайте в нього!». Та що ж це таке?!
…Знаєте, мені байдуже, що він хоче чи не хоче. Мені також багато хто не подобається, і я багато з ким «не хочу» працювати. Але є робочі моменти, які повинні діяти.
О.Б.: Усе-таки щось же стало підставою для того, щоб вони почали здійснювати щодо вас оперативні заходи. Подібне не могло виникнути нізвідки.
Вони собі уявили, що тут усе продається, все...
С.К.: А ви просто не ділитеся чи що?
Ви ж не провокуйте, по-перше. А по-друге, в цьому кабінеті – і це факт, якщо вже на те пішло – жодної корупційної розмови не було і жодних хабарів сюди не заносили. Єдині, хто заносив сюди хабар, це були двоє суддів із Дніпра, які отримали що? Підозри і суд. І всі це бачили. І буду я чи не буду, але знаю, що цей прокурор є антикорупційним, хоча, може, й лайливим у певних ситуаціях.
С.К.: Існує й така думка: у ситуації, що склалася, піти повинні обидва – і ви, і Ситник. Адже якщо вам інкримінують лайку в кабінеті, то потрібно згадати про епізод, коли Артем Ситник на зустрічі з журналістами оголошував закриті матеріали справи. І нічого, тиша.
Не просто оголошував. А читав протокол НСРД (негласних слідчих розшукових дій, – LB.ua ), паплюжив честь і гідність дружини обвинуваченого. Якщо чисто юридичною мовою.
С.К.: Чисто юридично це ж злочин, так?
Генеральна прокуратура, наскільки я знаю, розслідує. Тому запитайте в Юрія Віталійовича.
С.К.: Коли це було?
Півроку тому.
С.К.: Часу достатньо, щоб були якісь результати слідства.
Я не можу коментувати провадження, де я не є процесуальним керівником.
С.К.: Це може свідчити, що НАБУ і прокуратура зараз об’єдналися проти САП.
Це ви зробили такі висновки.
С.К.: За логікою, наступного разу Генпрокуратура і САП об’єднаються проти НАБУ.
Не буде жодного об’єднання проти НАБУ. НАБУ – не вороги. Я проти НАБУ ні з ким грати в ігри не буду. І я цю позицію витримаю, попри все.
О.Б.: Ви кажете, що проти НАБУ грати в ігри не будете. Проте ось цитата із записів у Вашому кабінеті: «У мене є сбушні трафіки, де в Новака (Анатолій Новак, заступник директора НАБУ, – LB.ua) трафік на Богомольця». Якщо ви не граєте в ігри проти НАБУ, то навіщо вам інформація про пересування одного з керівників НАБУ та його зустрічі з керівниками МВС?
Була інформація про те, що могло бути попередження про ті чи інші слідчі дії (у так званій справі «рюкзаків Авакова», – LB.ua). І були спроби отримати підтвердження. Але, тим не менше, проти НАБУ я тоді не пішов і не буду іти.
Ті події, до речі, підтверджують, що ми просто робили все за законом і ні з ким ні про що не домовлялись.
О.Б.: Погодьтеся, все одно ситуація дивна – СБУ стежить за керівниками НАБУ.
Я не знаю, чи вони стежили за керівниками НАБУ.
О.Б.: Ви ж у згаданій розмові посилались на «сбушний трафік».
Ну не факт, що ці трафіки вело СБУ, і чи взагалі це було. Це була інформація, якою я володів з першоджерел. Як прокурор я її не можу озвучувати.
О.Б.: Уточнення у «справі рюкзаків». Так виглядає, що і ви, і Ситник наввипередки намагались довести Арсену Авакову свою непричетність до активізації справи.
Я Арсену Борисовичу нічого не мав пояснювати. Ми робили свою роботу. Але коли почалися звинувачення, що це не ми, це САП… Ну я не можу не реагувати... І я сказав, що так, САП погоджувала підозру. І все. Ніхто нічого не буде пояснювати нікому.
«Проблема НАБУ - в надлишку піару, напівзаходах у розслідуваннях»
С.К.: Повернімося до вашого можливого звільнення. Є двояке трактування норми про те, хто очолюватиме САП у такому разі.
Призначається в.о. керівника САП – це перший заступник або заступник керівника САП. Але є питання щодо визначення груп прокурорів, щодо оголошення підозр, щодо проведення негласних слідчо-розшукових дій стосовно певної категорії осіб – адвокатів, суддів, депутатів місцевих рад. Це все буде компетенція генпрокурора, який фактично є взаємозамінюваний у цій ситуації, коли не буде керівника САП.
С.К.: Тобто Юрій Луценко отримає вплив на САП?
Не те що вплив. Він матиме законне право бути обізнаним з провадженнями, які розслідуються НАБУ і - наголошую - законний вплив на прийняття тих чи інших рішень у таких провадженнях.
С.К.: Якщо вас все-таки «підуть», Луценко якийсь час контролюватиме САП…
Якийсь час. Нормальний час.
О.Б.: Як часто раніше Юрій Віталійович цікавився тими чи іншими справами?
Він не цікавився. Було декілька запитів колись – про інформування про стан справ. Ми дали відповідь, що це незаконне втручання в роботу САП. І на цьому все закінчилося. Тому щодо втручання генпрокурора у наші справи, я можу констатувати, що такого не було.
С.К.: Новий конкурс на посаду керівника САП – це щонайменше півроку.
Я не хочу забігати наперед. Це вже, знаєте, точно не моє питання.
С.К.: Я маю на увазі те, що ваше можливе звільнення серйозно ускладнить роботу відомства.
Ну ті, хто це задумували, вони ж якісь наслідки прораховували.
С.К.: Було чимало і розмов, і публікацій про те, що ви претендуєте на місце Луценка…
Це анекдотична історія. Десь у кінці грудня, після повернення з Вашингтона, чимало колег почали раптово вітати мене з майбутнім призначенням. Це грудень, січень, половина лютого. Навіть однокурсники, які зі мною вчилися і працюють у регіональних прокуратурах, от приїжджали і кажуть: «У нас всі говорять, що Луценко вертається в політику, а генеральним стаєш ти». Я не реагував, тому що таке чув і раніше. І не тільки таке. Але потім, коли після тої «канітєлі», яка почалася, зрозумів, що нас зіштовхують лобами, щоб хтось комусь заздрив чи хтось когось підозрював. Бо така ж історія була, наприклад, із Федерацією футболу. Журналісти почали питати: чи правда, що Холодницький намагався виторгувати за тихий відхід місце президента Федерації. Тобто я бачу, що є спрямована акція, щоб зіштовхнути лобами всіх зі всіма.
С.К.: Спланована ким?
Ну, це питання.
С.К.: Спробуйте на нього відповісти. Часу, щоб проаналізувати, було достатньо.
Я на це питання зараз відповіді конкретної не маю. Коли зберу всі дані...
О.Б.: Ви ж у обвинувальних актах не пишете абстрактно: хтось зробив, хтось вирішив.
Я ще не можу скласти «обвинувальний документ» за вашим запитанням. Тому що треба розібратись, хто за цим всім стоїть. Але попередні висновки - це ті, кому я заважаю. Все.
С.К.: Наскільки мені відомо, пристрій для прослуховування встановлювали НАБУ у вашому кабінеті без відома західних партнерів. І вже по факту їм пред’явили записи.
Нарізки записів, так?
С.К.: Нарізки, так.
Питайте в Ситника. Я не знаю. Я не ходив жодного разу звітувати нікому з іноземних партнерів про свою роботу.
О.Б.: Проте не секрет, що американське посольство, скажімо так, достатньо активно опікується долею боротьби з корупцією в Україні.
Вони дійсно переживають. І ми їм за це вдячні.
О.Б.: Ви спілкувалися з представниками посольства після цієї ситуації? Можливо, щоб пояснити свою позицію хоча б.
Ні.
С.К.: Ситник хоче бути президентом?
Якщо судити з інформації в медіа, то так.
С.К.: А сам він ніколи про це не говорив?
Не говорив жодного разу.
С.К.: Як самі думаєте, у нього є шанси?
Судячи з рейтингів, немає.
С.К.: Углава (Гізо Углава, перший заступник директора НАБУ, – LB.ua ) часто буває в АП?
Я думаю, що так.
С.К.: Хто в НАБУ перша скрипка – Ситник чи Углава?
Директор повинен бути першою скрипкою. Взагалі, скрипкою повинен бути керівник органу досудового розслідування і детектив.
С.К.: Має бути і є - не одне й те ж. Чи правда, що де-факто НАБУ керує Углава і саме він займається основними справами?
Питайте в них. Я не готовий сказати. Він перший заступник і керує слідством.
Про особливості внутрішньої організації роботи в НАБУ треба питати в НАБУ. САП не буде це коментувати.
О.Б.: Гаразд. Прокоментуйте те, що стосується вас. Ви уже публічно не раз казали про недостатню якість справ, які готують слідчі НАБУ? У чому проблема?
У надлишку піару, особливо на стадії затримання, оголошення підозри та обрання запобіжного заходу, напівзаходах у розслідуваннях.
С.К.: Скільки людей у вашій прес-службі працює?
У мене немає прес-служби. В мене є радник з комунікації. Один.
С.К.: А от у НАБУ - 19.
Ну, це не той приклад, у якого треба навчатись. Я вимагаю в прокурорів, перш за все, щоб прокуратура була прокуратурою, а не піар-агентством зі своїми акаунтами чи не в усіх соцмережах.
О.Б.: Усе ж про якість справ. Очевидно, що це не одиничні випадки, а система. В чому все-таки системна проблема?
Якщо люди, які раніше ніколи не розслідували справу, почнуть їх розслідувати, це вже проблема. Тим більше, такі справи важкі, а не звичайні… Приходить нам підозра, а там 196 граматичних помилок на 10 аркушах. І це пише керівник підрозділу! Я вважаю, що це проблема.
А прокурори не повинні бути ще й філологами, щоб виправляти коми і крапки. Це повинен бути документ, який має бути чітко «вилизаний», якщо хочете. Тим більше, в таких справах, які ми розслідуємо. Це ж не крадіжка ковбаси з «Новусу». А потім прокурору червоніти в суді не те що за юридичну – за граматичну якість. Тому що з протилежного боку вийде десять адвокатів і почне – навіть не доходячи до юридичної суті питання – просто по граматиці «мочити». Я такого не можу допустити. Тому що саме мої прокурори підтримують в суді публічне обвинувачення, а не слідчі, не детективи і не керівники їхні. І саме прокурорам потрібно пояснювати, чому там немає коми, чи є там докази або склад злочину…
С.К.: Такий рівень підготовки справ – це низька якість співробітників НАБУ чи просто халатне ставлення до своїх обов’язків?
Гм. Зараз важко сказати. Треба провести аудит, щоб це зрозуміти.
О.Б.: Ви ж прекрасно знаєте ситуацію з аудитом НАБУ.
Знаю. І таке враження, що це вигідно всім.
О.Б.: Ситуація, про яку в кінці минулого року говорив Юрій Луценко, – про те, що негласні агенти НАБУ, набрані всупереч закону і діють поза межами правового поля - вже якось врегульована?
Питайте в генерального прокурора. Є норма закону про НАБУ, де чітко написано, що всі детективи обираються за відкритим конкурсом змін. У цей закон станом на сьогодні, наскільки я знаю, не було жодних змін внесено.
О.Б.: При цьому ви підтримували звинувачення в так званій "бурштиновій справі", докази в якій були здобуті завдяки негласному агенту, який, як говорить генеральний прокурор, працював поза межами правового поля.
А давайте дочекаємося вироку суду в цій справі, а тоді розставимо всі крапки над «і».
О.Б.: Зокрема і в питанні, чи була провокація хабара.
І це теж. На мою думку, там провокації немає. Не було жодного схиляння агента Катерини до вимагання грошових коштів. І те відео, яке ми оприлюднили з дозволу прокурора, це підтвердило.
С.К.: Мене шокувало інтерв’ю одного з цих негласних агентів колегам із «Цензора» .
Мене також шокувало те інтерв’ю. Але висновок внутрішнього контролю, як і всі інші висновки по тих правопорушеннях, які ми виявляли і направляли в НАБУ для перевірки, - прокурори самі винуваті. Все нормально і все окей. Про що тут ще говорити?
«Я роблю все, щоб САП і НАБУ не були органами політичної розправи. Скажу відверто, мені важко це виходить »
С.К.: Олександр Онищенко нещодавно заявив, що у нього є записи, які свідчать, що очільник відділу детективів НАБУ Андрій Калужинський пропонували йому угоду в обмін на покази щодо Петра Порошенка.
Якщо такі слова правдиві і підтверджуються іншими доказами, то це кримінальна відповідальність. Тому що угоди з підозрюваним і обвинуваченим має право укладати лише прокурор. Я пам’ятаю інтерв’ю Онищенка «Українській правді» за грудень минулого року, де він сказав, що спочатку НАБУ спілкувалися зі мною разом із САП, а потім сказали, що САП не потрібна. От і я тоді задавав це питання.
С.К.: Ситнику ставили? Так?
Так. Питав, що це були за таємні домовленості за моєю спиною. Тим більше - про угоди, що є виключною компетенцією САП. Мене запевнили, що це все брехня і Онищенко блефує. Тобто якщо в нього є докази, які це підтверджують, то я перший, хто внесу ці дані в ЄРДР. Тому що це є злочин.
С.К.: Ви вважаєте, що записи розмов Калужинського і Онищенка існують?
Давайте дочекаємося. Онищенко багато говорить. Я категорично не згоден з позицією Ситника, що там нічого цікавого. Я сьогодні змінив групу прокурорів, де я буду старшим прокурором у цій справі – у справі плівок Онищенка. І будемо чекати на висновки. Водночас можна погодитися з НАБУ – без слідства і дослідження тих плівок, апаратури і носія, на які вони були записані, давати оцінки рано. Нас Онищенко вже понад рік «годує», що в нього є плівки. І що він то готовий, то не готовий їх віддати. Якщо він не довіряє НАБУ, хай через адвокатів офіційно передасть інформацію в САП напряму.
С.К.: Одну з них він пред’явив недавно у прямому ефірі.
Для того, щоб плівка була належним, допустимим доказом, її треба не з ютубу скачати, а провести експертизу і довести, що вона справжня.
О.Б.: Ви вибрали, мабуть, найефективніший спосіб захисту. Складно звільнити прокурора, який веде справу, де фігурує перша особа країни.
Я не згоден. Я не хочу грати... ні. І я не буду прикриватися жодними справами. Ще раз говорю: я не тримаюся за це крісло. Я прийшов сюди, щоб показати результати в боротьбі з корупцією в державі, а те, що фактично зараз проти мене є спільна «коаліція», вкотре переконує, що САП весь цей час була і є незалежною.
О.Б.: Вам відомо про якийсь статус, який Онищенко нібито отримав у США?
Невідомо.
О.Б.: Ви мусили чути про це.
Ну, на рівні пліток - так. І публікації в ЗМІ.
С.К.: Ви думаєте, що це теж блеф?
Знаєте, за два роки роботи я побачив багато ситуацій, які виглядали справжніми, а виявлялися блефом. Тому довіряй, але перевіряй. Я чекаю. Якщо є заява, якщо є такі звинувачення про якісь домовленості за спиною прокурорів, тоді треба отримати інформацію і після перевірки, в тому числі в рамках кримінального провадження, робити висновки.
О.Б.: Ви розумієте, справа плівок Онищенка може мати дуже суттєвий вплив на результат майбутніх президентських виборів?
Я роблю все, щоб САП і НАБУ не були органами політичної розправи. Скажу відверто, це важко, бо піднаглядний орган робить усе, щоб усі так думали. Я роблю все, щоб САП була незалежною. І саме це мені вдається. Мені байдужі прізвища, байдужі політичні блоки, байдуже, чи опозиціонери, чи це провладні, чи опозиціонери, які є членами провладної фракції – в нас же і таке може бути. Мені все це байдуже. Якщо є ознаки злочинів, вони мають бути розслідувані. Усе одно будуть кричати, що це політична розправа. Розенблат кричить, Мартиненко кричить, Ляшко кричить...
…Ми робимо все, щоб злочинець отримав своє покарання. На жаль, без антикорупційного суду ми цього не можемо досягти. Це об’єктивна істина.
О.Б.: Чому ви вважаєте, що один окремо узятий суд може вирішити всі проблеми з корупцією?
Ну, я не кажу, що він вирішить усі проблеми. Але цей суд, на моє глибоке переконання, дасть те, чого не можуть дати звичайні суди.
О.Б.: Ставлячи питання так, ви ставите хрест на всій судовій системі України. Тому що є «звичайні» суди, а потрібен чесний, антикорупційний.
Це ви так трактуєте. Від мене таких слів ви не почуєте. Я знаю, що антикорупційний суд нам потрібен для того, щоб досягти вироків, які зараз отримати не можемо, і наші щомісячні інфографіки це демонструють.
О.Б.: Ваші опоненти кажуть, що антикорупційний суд потрібен, тому вам і НАБУ потрібен кишеньковий суд, який буде лояльніше ставитися до погано підготовлених справ?
Якби це була наша позиція, то не було б зараз в пана Холодницького ніяких проблем. Він був би прокурором-статистом, який підписував би всі документи. І саме тому, що я вимагаю, перш за все, якості в справах, я можу не подобатися тим, за ким я наглядаю. І це чи не єдина причина практично. Бо якість не повинна бути підмінена піаром, називанням одіозних прізвищ у країні та збором лайків у соцмережах. Це не рівень правоохоронного органу.
С.К.: За два з половиною роки ви з НАБУ на двох домоглися аж 19 вироків суду. У той самий час прокуратура звітує про понад 1700 вироків за фактами корупції. Зрозуміло, у вас справи різного калібру, але все-таки.
Можна виявити 10 суддів районних судів на хабарах у 100 доларів, а можна знайти винуватого у справі, наприклад, ПриватБанку, де є питання на 5 млрд. І важливішою, на мою думку, буде саме справа ПриватБанку.
С.К.: Наскільки мені відомо, така сама підозра, як стосовно мера Одеси Геннадія Труханова, була передана вам стосовно мера Львова Андрія Садового.
Не точно така.
С.К.: А чим відрізняється?
Справа розслідується. В мене сьогодні було заслуховування щодо цього провадження. Прокурори мають свою позицію, детективи мають іншу. Тому я дав їм ще три тижні часу, щоб поставити крапку. Хай люди допрацьовують і ставлять крапку, чи є там склад злочину, чи немає. І я зараз коментувати цього не можу.
С.К.: Запитання про справу Злочевського (власник приватної газовидобувної компанії Burisma, міністр екології в уряді Миколи Азарова, – LB.ua ).
Розставимо крапки над «і». У САП і НАБУ не було жодної справи за підозрою Злочевського. Були справи за фактом можливого зловживання посадовими особами Мінекології при видачі ліцензії.
Дійсно, в грудні 2015 року детективи прийшли і сказали: «Ми хочемо цю справу. Цю і ще одну. Ми бачимо перспективи. 2-3 місяці - і ми її завершимо». Нема питань. Визначили підслідність. Розслідуйте. Через 3 місяці я запитав: «Де результати?» Кажуть: «Нам ще треба час. Дайте ще 2 місяці». І так я давав 2, 3, 5 разів. За цей час САП подала позови про скасування ліцензій. І ми їх, на жаль, програли – включно з вищою судовою інстанцією. Прокурор, який був процесуальним керівником, неодноразово мені усно доповідав, що бачить, що справа «стоїть». Ми скликали одну, дві, три наради, але вказівки САП ігнорувалися.
Звертаю увагу, що вказане провадження було закрите 1 серпня 2017 року, а детективи останню слідчу дію провели ще 11 жовтня 2016 року, тобто 10 місяців у цій «надважливій і суперперспективній» справі абсолютно нічого не робилося, тоді як прокурори хоча б спробували скасувати дозволи в судовому порядку.
У підсумку прокурор - процесуальний керівник - прийняв рішення про закриття провадження. Повідомили про це НАБУ, бюро рішення на диво не оскаржувало. Хоча, як правило, оскаржують усе що тільки можна.
Такі саме дії були і щодо іншого провадження – фактового щодо Мінекології. Але цю справу я не закриваю, вже 26 місяць вона у провадженні. І це після обіцянок на початку 2016-го за два місяці закінчити слідство. Також її планую в травні заслухати і побачити, чи є там хоч якийсь результат. 26 місяців провадження, яке обіцяли закінчити за два місяці, не може розслідуватися. 26 місяць минає. От і все. А робити крайніми САП і розповідати на численних офрекордсах про те, що САП щось гальмує, не дозволю.
О.Б.: Як ви оцінюєте якість слідства у справі Труханова? Власне ця справа стала фактично причиною для вашого публічного конфлікту з НАБУ.
Чому публічний конфлікт?
О.Б.: Тому що Ситник звинуватив вас у тому, що ви «зливали» інформацію.
Я бачу слова непроцесуальної особи. Але я бачу також і дії прокурора САП, а саме підписання мною підозри Труханову. Особисто мною. Як і Вугельману (заступник міського голови Одеси, – LB.ua ). Як можна зливати справу, коли ти сам ставиш свій підпис? Мене інші процесуальні керівники переконали, що там достатньо доказів. Я прочитав, подивився, що для підозри цих доказів достатньо. Мені обіцяли до 1 квітня цю справу закінчити. Сьогодні вже 27, провадження ще розслідується, причому хочуть продовжити слідство ще на місяць. Дедлайн я поставив у цій справі до 15 травня.
С.К.: Ви зараз із Ситником спілкуєтеся?
По роботі.
О.Б.: Після того, як НАБУ оприлюднило фрагменти записів із вашого кабінету, щось змінилося у вашому спілкуванні зі співробітниками НАБУ? Ви ж фактично щодня мусите з ними комунікувати.
Там є різні думки… Ну зрозумійте от... У нас уже були три етапи конкурсів набору в САП. На другому етапі з Бюро подалося троє людей. На третьому етапі подалося сім. А в НАБУ із САП чомусь ніхто не хоче йти.
О.Б.: Ви сказали кілька разів, що ви не збираєтеся все життя сидіти в цьому кабінеті. Де ви себе бачите далі?
Час покаже. Юридична робота.
С.К.: Політика?
От політика - це те, що я не хочу, принаймні зараз. Чесно.
С.К.: Не вірю!
Ваше право.
С.К.: Готова закластися на пляшку шампанського, що на найближчих виборах ми побачимо ваше прізвище в переліку кандидатів у народні депутати.
Згода. Базар буде за свідка, і готуйте шампанське.