Максим Нефьодов (05.07.2019 – 24.04.2020)
Нефьодова призначили в Держмитслужбу, ще коли її де-факто не було. Митниці існували, звичайно, але підпорядковувалися Державній фіскальній службі. Нефьодов устиг створити нову митну службу, але нормально попрацювати йому так і не дали.
Уже у квітні 2020 року Нефьодова звільнили за “втрату довіри”. Міністр фінансів Сергій Марченко казав, що за сприятливих обставин Нефьодов міг би стати прекрасним митником, але в умовах економічної кризи держава не могла чекати. Від митниці очікували грошей тут і зараз, а не через півтора-два роки.
Навіть перед коронакризою, скаржився міністр, керівництво митної служби “виявилося нездатним виконувати покладені на неї завдання”, а в умовах локдауну перебування Нефьодова на посаді “було ризиком забезпечення фінансової безпеки”. Він мусив піти.
Слідом звільнили половину керівників регіональних митниць.
Нефьодов вважає, що Марченко лукавив. “Мене звільнили, бо Зеленський чув багато незадоволених. Незадоволені були тим, що на митниці почалися справжні зміни, що звільняють їхніх родичів і друзів, не можна домовитися”, – стверджував він.
Ігор Муратов, т.в.о. (24.04.2020 – 19.08.2020)
Замість Нефьодова прийшов ветеран митної служби Ігор Муратов.
Його рекомендував профільний заступник міністра фінансів Юрій Драганчук, і Марченку ця кандидатура видалася прийнятною. “Я шукав Верещагіна, який вважався настільки "нічийним", що міг би очолити ДМС. Муратов видавався людиною, якій можна довіряти. Він не мав відношення до платежів чи контрабанди, не займався "чутливими" митними процесами”, – казав міністр.
Муратову вдалося вирівняти ситуацію з митними надходженнями, план почав виконуватися рівно на 100%. Але якщо з наповненням бюджету Муратов справився, то системні зміни (реорганізація в єдину юридичну особу, боротьба з контрабандою, розвиток таргетинг-центру для аналітичної та практичної підтримки митниць) у відомстві зупинилися.
“Керівнику ДМС ставилася купа завдань, але в мене почало виникати відчуття, що в митниці більше струшують повітря, ніж упроваджують зміни. Тому ухвалили рішення про звільнення Муратова”, – казав Марченко.
Муратов, схоже, не був ні Верещагіним, ні “нічийним”, бо відразу після цього у Верховній Раді почали говорити про можливе звільнення самого міністра. Марченко пов'язував таку “інформаційну агресію” саме зі зміною керівника Держмитслужби.
Андрій Павловський, т.в.о. (19.08.2020 – 22.10.2020)
Призначення Павловського стало іншою крайністю. Замість досвідченого митника прийшла людина, яка ніколи не працювала в цій системі.
Перші два дні митники, за словами Марченка, саботували роботу Павловського. Міністерству довелося поміняти майже всіх керівників регіональних митниць, щоб новому керівнику перестали ставити палиці в колеса.
Але Павловський протримався на посаді ще менше, ніж Муратов. Міністр фінансів стверджує, що так і планувалося. “Андрій Павловський заходив на посаду виконуючого обов'язки керівника Держмитслужби на певний часовий період в якості кризового менеджера. Йому були визначені завдання стабілізувати ситуацію і збільшити надходження до бюджету. В складних умовах Андрій впорався з поставленими завданнями, про що свідчать цифри”, – пояснював Марченко.
За період роботи Павловського середньоденні надходження збільшилися на 20%, почався перехід Держмитслужби до роботи у форматі єдиної юрособи, стартувало тестування митників на благонадійність. “Реформа вступила в хід і вже є незворотною”, – впевнений Марченко.
У той самий час, за словами Нефьодова, при Павловському на митниці запанували хаос і анархія, небачені навіть за Януковича. “Центрального управління немає. Митницею керує людина, яка ніколи не була митником, – заступник директора департаменту з Мінфіну. Призначення, які пов'язують в інтернеті з кланом Романенка-Калєтніка. Повернулися сотні одіозних митників, яких я звільняв”, – казав Нефьодов.
Бізнес також поки що не побачив позитивних зрушень. Більшість митних експертів з компаній-членів Європейської бізнес асоціації кажуть, що корупція на митницях не зменшується. Компанії сподіваються, що новий постійний керівник Держмитслужби забезпечить повноцінну автоматизацію процесів і впровадження електронних сервісів, що зменшить корупційні ризики та затягування строків оформлення.
Євгеній Єнтіс, т.в.о. (з 22.10.2020)
Наступний керівник митниці видався зовсім тимчасовим. Єнтіс, який прийшов на митницю разом з Максимом Нефьодовим у 2019 році, а до цього працював в IT-департаменті ДП “Прозорро”, очолюватиме службу до призначення нового постійного голови ДМС. Ним стане Павло Рябікін, якому залишилося лише пройти спеціальну перевірку.
Павло Рябікін
Рябікін буде першим після Нефьодова керівником Держмитслужби без додатку т.в.о. Але на відміну від Нефьодова, він не проходив через конкурсний відбір.
З квітня 2020 року під приводом карантину в Україні скасували повноцінні конкурси на посади державної служби. Замість цього запроваджено кулуарну процедуру добору шляхом проведення співбесід.
Вакансію на посаду голови Держмитслужби відкрили 24 жовтня (п'ятниця), а на подачу документів виділили всього три дні – вихідні і понеділок. Ще через два дні Кабінет Міністрів затвердив результати добору. Найближчим часом уряд має прийняти фінальне рішення про призначення кандидата й укласти з ним контракт про проходження державної служби на період дії карантину.
Павлові Рябікіну 55 років. Він не є “новим обличчям”, але й “міцним господарником” його назвати складно.
Учився в Київському університеті імені Тараса Шевченка на одному курсі з Петром Порошенком. У 90-ті роки працював адвокатом, відповідав за закордонну діяльність адвокатської компанії “Василь Кісіль і Партнери”.
Завдяки роботі познайомився з багатьма українськими олігархами: Дмитром Фірташем, Вадимом Новинським, Ігорем Бакаєм та іншими. “Моїми клієнтами було багато бізнесменів, у тому числі й ті, хто згодом став відомими політиками”, – розповідав Рябікін.
Із середини 90-х років Рябікін товаришує і з Віталієм Кличком. “У мене був великий юридичний досвід за кордоном. Віталій тоді задумувався про професійний бокс і звернувся до мене за порадою з юридичного питання. Так ми почали спілкуватися”, – розповідав він.
Дружба з Кличком згодилася, коли Рябікін вирішив піти в політику. У 2000 і 2002 році він балотувався у Верховну Раду по мажоритарці, обидва рази його підтримували брати Клички. Пізніше Рябікін консультував Віталія Кличка, коли той почав створювати власну політичну партію.
Загалом Рябікін був депутатом Верховної Ради трьох скликань у 2000-2005 і 2012-2014 роках. Між каденціями встиг попрацювати заступником міністрів транспорту та зв'язку Євгена Червоненка та Віктора Бондара і послом України в Данії.
У 2014 році Рябікін очолював виборчий штаб Віталія Кличка на виборах мера Києва. Деякий час працював його заступником у Київській міській державній адміністрації. У 2015 році звільнився за сімейними обставинами, але залишився радником Кличка на громадських засадах і на місцевих виборах 2020 року балотувався в Київраду від “УДАРу”.
На початку 2016 року в Блоці Петра Порошенка розглядали Рябікіна як кандидата на посаду міністра інфраструктури (посаду отримав Володимир Омелян), але в підсумку він виграв конкурс на посаду директора в аеропорту “Бориспіль”.
За період роботи Рябікіна пасажиропотік у “Борисполі” збільшився на 75%, а аеропорт став одним з найбільш прибуткових державних підприємств. Цього року ситуація зміниться. Через пандемію коронавірусу кількість рейсів радикально скоротилася, і, за прогнозами Рябікіна, пасажиропотік у “Борисполі” впаде до рівня 2009 року.
Рябікін є мільйонером. За 2019 рік він з дружиною задекларував майже 20 млн гривень доходу та близько мільйона доларів готівкою.
Він є кінцевим бенефіціаром кількох компаній, серед яких – ТОВ "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений Порт". Це елітний закритий яхт-клуб “Маячок” на Жуковому острові в Києві. На початку 2020 року розслідувачі Bihus.info з'ясували, що пов'язаний з Рябікіним кооператив “Совські ставки” планує забудувати 15 га заповідної зони Жукового острова поруч із “Маячком”.
За останній рік Держмитслужбу очолювали технократ-реформатор, якого зняли за невиконання плану, махровий митник, який саботував зміни, і антикризовий менеджер, якого не сприймала корумпована кланова система.
Тепер черга топменеджера з широкими політичними та бізнесовими зв'язками.