Від наречених Вавилону до надр України
Аукціони відомі людству тисячі років. Уперше вони згадуються в “Історії” Геродота, де розповідається про продаж наречених у Вавилонії. Дівчат, які досягли шлюбного віку, збирали в одному місці, а майбутні чоловіки за них змагалися, пропонуючи гроші. Їх продавали одна за одною, починаючи з найгарніших і вельможних. Зрештою могло статися так, що залишилися тільки недостатньо красиві дівчата, яких ніхто не хотів брати заміж. Тоді вмикався зворотний процес: женихам пропонувалося взяти таку дівчину з доплатою. Ці гроші брали з фонду, який сформувався в результаті продажу вродливіших наречених. Такий непростий і, на думку Геродота, дуже розумний формат аукціону існував уже в 5 столітті до нашої ери.
У 193 році нашої ери Дідій Юліан став імператором Римської імперії, купивши владу на аукціоні. Він запропонував 25 тисяч сестерціїв кожному солдатові преторіанської гвардії, яка вбила попереднього імператора. Його найближчий конкурент запропонував тільки 20 тисяч сестерціїв.
1674 року в Стокгольмі було засновано перший спеціалізований аукціонний дім.
Торгівля через процедуру аукціону популярна і зараз. Наприклад, в Україні на державних аукціонах продають найрізноманітніші лоти: від б/в комп'ютерних мишок до підприємств і ліцензій на користування надрами.
Цьогорічні лауреати економічного нобеля присвятили значну частину життя вивченню аукціонів. Мілгром і Вілсон не тільки описали принципи роботи аукціонів і поведінку учасників торгів, а й дуже вдало застосували свої знання на практиці, створивши абсолютно нові формати для продажу товарів і послуг. В останні 30 років вигадані ними аукціони стали загальносвітовою практикою.
Типи аукціонів
У фільмі “День бабака” персонажа Біла Мюррея продавали на аукціоні холостяків. Дві учасниці торгів підняли ставку з 5 до 60 доларів, аж поки героїня Енді Макдавелл не перебила її тим, що знайшла в гаманці – 339 доларів і 88 центів. Це приклад класичного, або англійського аукціону. Торги починаються з низької ціни, а переможцем стає той учасник, хто з голосу запропонує найвищу ціну.
Є аукціон з протилежними правилами – голландський. Торги починаються з найвищої ціни, яка поступово зменшується, поки хтось не скаже: “Я готовий купити”. Так уже кілька століть продають тюльпани в Нідерландах, звідти і назва. У 2015 році голландські аукціони зі зменшенням стартової ціни було взято на озброєння Фондом державного майна України для продажу неліквідних активів.
Англійський і голландський аукціони є прикладом відкритих торгів – усі учасники бачать заявки інших.
Але є типи аукціонів, на яких ставки закриті – їх дістають із конверту під час торгів. В українських держзакупівлях це називається процедурою запиту цінових котирувань.
Основним форматом є сліпий аукціон першої ціни, тобто переможець платить за об'єкт стільки, скільки він вказав у своєму конверті. Є також аукціон другої ціни, коли переможець платить ціну, яку запропонував найближчий конкурент, тобто другу за величиною. Такі торги ще називають аукціоном Вікрі за іменем американського економіста, який його запропонував.
Вільям Вікрі теж, до речі, нобелівський лауреат. Свою премію він отримав у 1996 році, але помер через кілька днів, не прочитавши традиційну нобелівську лекцію. Замість нього це зробив Пол Мілгром.
Найвидатніший аукціон в історії
Англійський, голландський, аукціон першої ціни та аукціон Вікрі – це основні формати торгів, які вигадало людство за дві з половиною тисячі років. Мілгром і Вілсон придумали нові формати для випадків, коли класичні не годяться. Найвідомішим з них є одночасний аукціон з підвищенням ціни, який розробили на початку 1990-х для розподілу радіочастотного спектру у США.
До того Федеральна комісія зв'язку (FCC) продавала частоти за договірною процедурою: чиї аргументи були переконливішими, та компанія й отримувала лот. Від цього вигравали лобісти, але програвала держава, бо виручка була невеликою.
Потім FCC почала розігрувати лоти в лотерею. Проводили її на місцевому рівні, і оператори випадковим чином отримували різні спектри в різних регіонах. Для створення національної мережі це не підходило, але натомість виник вторинний ринок частот, де компанії купували потрібні ліцензії та збували непотрібні. З'ясувалося, що ринкова вартість ліцензій — мільярди доларів. Ці гроші йшли повз бюджет, що дуже засмутило чиновників.
Тому 1993 року було прийнято рішення всі частоти продавати на аукціонах.
Оскільки ні у FCC, ні в операторів зв'язку не було жодного досвіду проведення аукціонів, вони звернулися по допомогу до економістів. Мілгрома та Вілсона найняла компанія Pacific Bell (тепер це частина AT&T). Разом з іще одним відомим економістом Престоном Макафі (його найняла AirTouch, тепер це Verizon) вони запропонували проводити всі відкриті торги у вигляді одночасних раундів, на кожному з яких ціна піднімалася на певний відсоток. Учасник міг подати заявку на будь-який з елементів, і торги закривалися одночасно для всіх елементів тільки тоді, коли покупці переставали піднімати ціну на кожен з них.
Перший аукціон за цими правилами провели в липні 1994 року. Він тривав 47 раундів і став величезним успіхом: FCC вдалося виручити 617 млн доларів за 10 ліцензій, які раніше розподілялися майже безкоштовно. На сайті Нобелівського комітету вказано, що протягом наступних 20 років американська влада отримала 120 млрд доларів від продажу ліцензій на частоти.
Згодом практика показала, що і такий формат аукціону можна обійти. Це зробили, наприклад, німецькі оператори T-Mobil і Mannesmann у 1999 році, коли уряд виставив на аукціон 10 блоків частот у стандарті GSM-1800. У першому раунді Mannesmann зробив ставку 181,8 млн марок на перші п'ять блоків частот і 216 млн марок на решту. У другому раунді T-Mobil поставив 200 млн марок на перші п'ять блоків, і аукціон закінчився. У результаті обидві компанії отримали рівну кількість блоків частот за однаковою ціною 20 млн марок за 1 МГц. У T-Mobil потім пояснювали, що змови не було, але першою ставкою в Mannesmann чітко показали, які саме частоти вони хочуть. Компанія прийняла цей сигнал, і оператори поділили ліцензії навпіл.
Тим не менше, одночасні висхідні аукціони прижилися по всьому світу. Їх використовували не тільки для радіочастот, але й для продажу інших об'єктів, таких як електроенергія чи природний газ. Загалом цей механізм приніс організаторам торгів уже понад 200 млрд доларів.
Теорія, практика і великий бізнес
Аукціон FCC став успішним завдяки глибоким теоретичним знанням його розробників. Вілсон займався теорією аукціонів з кінця 1960-х років, молодший на десять років Мілгром – з кінця 1970-х.
Накопичені ними наукові знання дозволили уникнути багатьох пасток, які раніше робили подібні аукціони неефективними. Наприклад, Мілгром і його колеги досі згадують анекдотичну історію з Нової Зеландії, де якось спробували продати частоти в дециметровому діапазоні на аукціоні Вікрі. Переможець запропонував за лот 100 тисяч новозеландських доларів, але заплатив тільки 6, другу за величиною ціну.
Після 1994 року вчені продовжили розвивати теорію і практику аукціонів. У 2017 році FCC провела надуспішний двораундний стимулювальний аукціон (його теж придумав Мілгром), під час якого спочатку за 10 млрд доларів викупила частоти в телевізійних компаній, а потім продала їх мобільним операторам за 20 млрд доларів.
Вілсон залишився більше теоретиком і не займається аукціонами на практиці. “Хоча дружина каже, що ми купили лижні черевики на eBay. Думаю, це був аукціон”, – пожартував він під час пресконференції після отримання премії. А от для його колеги наукова робота стала ще й непоганим бізнесом. Мілгром створив компанію Auctionomics, яка тепер консультує організаторів аукціонів у всьому світі.