Фабула справи
У позовах стверджується, що Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов близько десяти років використовували гроші ПриватБанку для власних потреб. Олігархи нібито брали кредити в банку, яким вони володіли, та не повертали їх.
За версією слідства, Коломойський і Боголюбов мали чимало підконтрольних компаній, які подавали заявки на кредити в ПриватБанку. Службовці банку оформляли заявки, а спеціальний кредитний комітет схвалював їх. Отримані гроші ділилися, об'єднувалися і переводилися через широку мережу компаній для маскування їх походження та власності. Як правило, для цього використовувалися рахунки в кіпрському ПриватБанку. У підсумку гроші розходилися по всьому світу. Коли підходив час, для погашення кредитів бралися нові кредити або, в деяких випадках, використовувалися доходи від інвестування незаконно виведених коштів.
Претензії Міністерства юстиції США стосуються відмивання грошей на американській території. До схеми, за даними слідства, були залучені американські бізнес-партнери Коломойського і Боголюбова – Мордехай “Морті” Корф та Урі Лейбер, член наглядової ради “Укрнафти” від міноритарних акціонерів. Корф і Лейбер мають мережу компаній під умовною назвою Optima, що володіє багатьма активами у США. Слідство вважає, що їх могли придбати за гроші Коломойського і Боголюбова, здобуті шахрайським шляхом.
Серед іншого у власності Optima є майже 500 тис. кв. м комерційної нерухомості в штаті Огайо, металургійні заводи в Кентуккі, Західній Вірджинії та Мічигані, завод з виробництва мобільних телефонів в Іллінойсі, комерційна нерухомість у Техасі.
ПриватБанк
Коломойський і Боголюбов заснували ПриватБанк у 1992 році. З 2008 до 2016 року вони володіли приблизно по 45% акцій банку.
Позов Мін'юсту США наводить дані за 2010 рік: Нікопольський завод феросплавів отримав кредитів на суму понад 126 мільйонів доларів, Запорізький – 21 млн доларів, Орджонікідзевський ГЗК – 90 млн доларів (один з кредитів – на початку 2011 року). Деякі компанії, які отримували кредити в ПриватБанку, не займалися бізнесом, а існували, за версією слідства, фактично тільки для виведення грошей і їх відмивання. На час націоналізації ПриватБанку 97% його корпоративного портфелю становили такі інсайдерські кредити.
Наприклад, Запорізький завод феросплавів якось узяв кредит на 14,85 млн доларів для “фінансування поточних операцій”, але значна частина грошей була використана для придбання будівлі в центрі Клівленда через компанію Pavanti Enterprises Limited. Подібні випадки були непоодинокими, стверджують американські слідчі.
У заявках зустрічалися сумнівні застави. Один з кредитів на 20 млн доларів, який було видано компанії Veroni Alloys LLC, був забезпечений марганцевою рудою на 122,5 млн доларів, яку Veroni начебто мала купити у фірми Halefield Holdings Limited і продати Hangli International Holdings Limited. Усі ці компанії були пов'язані з Коломойським і Боголюбовим.
Слідство наголошує: у правлінні банку були лояльні до власників менеджери. Одного з них у позові вказано як “казначея Коломойського” та першого заступника голови правління ПриватБанку з 2002 до 2016 року. Цю посаду займав Тимур Новіков, що відповідав за інвестиційний бізнес банку.
У позові сказано, що побажання власників були для службовців банку наказами в тому числі через певну “репутацію” бізнесменів. Зокрема, Коломойського в позові характеризують як “безжального”. Мін'юст США згадує, що свого часу він найняв озброєних осіб для захоплення офісу державної нафтової компанії.
У ПриватБанку було два кредитні комітети: один – для всіх, а інший – для Коломойського і Боголюбова. Члени першого комітету зустрічалися, проводили наради і в цілому працювали, як належить. Члени ж другого не займалися видачею кредитів, не аналізували ризики, не вивчали подані документи – але від них цього і не вимагалося, переконане слідство. Потрібен був тільки підпис. Національний банк України з'ясував, що для отримання багатомільйонного кредиту клієнт ПриватБанку повинен був зібрати стоси паперів, тоді як компаніям Коломойського та Боголюбова часом вистачало “однієї сторінки”.
У позовах Мін'юсту США вказано, що дії Коломойського та Боголюбова підпадають під вісім статей Кримінального кодексу України: 190 (шахрайство), 191 (привласнення майна), 209 (відмивання грошей), 218-1 (доведення банку до неплатоспроможності), 219 (доведення до банкрутства), 220-2 (приховування неплатоспроможності фінансової установи), 222 (шахрайство з фінансовими ресурсами), 364-1 (зловживання повноваженнями посадовцем компанії).
Легалізація
Відмивання отриманих у ПриватБанку кредитів відбувалося через лабіринт рахунків по всьому світу. Гроші переводилися туди-сюди для замітання слідів. Компанії, через які вони проходили, часто були фіктивними – не займалися бізнесом, не мали офісів чи посадових осіб і існували з метою отримати-відправити гроші. Багато з них були зареєстровані за однією адресою.
Фінансові операції проходили через кіпрську філію ПриватБанку. Компанія Veroni, яка використовується у позовах як приклад, отримала свій 20-мільйонний кредит у лютому 2013 року. Гроші, які бралися для поповнення ліквідності, натомість пішли на придбання металургійного заводу в Кентуккі. Але перш ніж потрапити в США, вони всього за 8 хвилин пройшли через рахунки 13 компаній у кіпрському ПриватБанку.
У США до відмивання грошей підключалася Optima, до якої входили такі компанії, як Optima International of Miami, Inc., Optima Group, LLC, Optima Ventures LLC, Georgian American Alloys, Inc., Optima Acquisitions, LLC, Optima Specialty Steel, Inc., Warren Steel Holdings, LLC, Optima 1375 II, LLC, Optima 925 II LLC, Felman Trading Americas, Inc.
Більшість компаній з цієї групи базувалися в одному офісному центрі в Маямі за адресою 200 South Biscayne Boulevard. Спочатку вони займали кілька офісів, потім – кілька поверхів, а пізніше – всю верхню частину до пентхаусу.
Корфа і Лейбера в позові названо ключовими особами в схемі відмивання грошей. Вони безпосередньо спілкувалися з менеджментом ПриватБанку щодо кредитів для Optima, а потім робили все, щоб замаскувати походження цих грошей.
Для цього вони (1) здійснювали швидкі перекази грошей між фіктивними компаніями, (2) використовували схожі назви компаній, які були змінені після того, як про Коломойського та Боголюбова почали багато писати, (3) використовували складну структуру власності багатьох своїх компаній, (4) змінили структуру власності Optima, коли з'явилася інформація про можливі злочини Коломойського і Боголюбова.
RNC Plaza та кампус CompuCom
Хмарочос PNC Plaza побудували в 1971 році. Це 30-поверховий офісно-торговий центр загальною площею понад 55 тис. кв. м. Він розташований у центрі Луїсвілла, лише за квартал від місцевого суду.
У вересні 2011 року будівлю купили за 77 млн доларів, з яких 13,1 млн доларів прийшли з ПриватБанку. Частина грошей була видана в кредит Запорізькому феросплавному заводу, частина – Нікопольському. Покупцем була компанія Optima 500, а її єдиним власником – уже згадана Optima Ventures.
У 2017 році Optima 500 допустила дефолт за іпотечним кредитом на суму 65 млн доларів. Тоді Корф і Лейбер разом з іще однією інвестиційною фірмою створили спільне підприємство 500 West Jefferson Street LLC, яке набуло права власності на PNC Plaza за 27 млн доларів. У результаті було списано майже 40 млн доларів боргу, який значився за Optima.
2019 року партнер Корфа і Лейбера в цьому спільному підприємстві запропонував їм продати свою частку. У липні 2020 року вони домовилися, сума угоди становила 22,25 млн доларів.
Офісний парк CompuCom займає майже 80 тис. кв. м у місті Даллас. Він складається з 8-поверхової офісної будівлі, 3-поверхового дата-центру та парковки на 1000 місць.
Кампус було куплено у 2010 році за 47.4 млн доларів, покупцем стала компанія Optima 7171 LLC. З них 15,05 млн доларів прийшло з ПриватБанку через кредити, видані Орджонікідзевському ГЗК, Запорізькому феросплавному заводу та компанії Glowston Products Ltd, яка також пов'язана з Коломойським і Боголюбовим. У позові вказано, що частина грошей, отриманих від оренди офісного парку, в кінцевому підсумку осідала на особистому рахунку Коломойського в ПриватБанку.
Коломойський відкидає звинувачення Мін'юсту США. У наданому LB.ua коментарі він каже: "Усі інвестиції у Сполучених Штатах Америки були зроблені з власних коштів, отриманих у 2007-2008 роках за угодою з компанією "Євраз", і з доходів інших бізнесів, що зберігалися у ПриватБанку".