Яке буває оцифровування культурної спадщини
Для проведення такої роботи є різні методи: лазерне сканування, лідарна зйомка, фотограмметрія тощо.
Андрій використовує метод фотограмметрії: щоб оцифрувати один об'єкт, треба зробити декілька тисяч фотографій у високій якості. При цьому слід розуміти, з яких ракурсів треба фотографувати, щоб цифрова копія вийшла максимально повною і коректною. Саме фотограмметрію часто обирають, зокрема, через її відносну доступність. Комплект якісного обладнання для фотограмметрії вартує від 2 до 5 тисяч доларів, в той час як лазерний сканер гідного рівня обійдеться в 50 тисяч доларів.
Потім за допомогою спеціального програмного забезпечення фотографії обробляють і створюють модель пам'ятки. Пізніше вже можна зробити тривимірний тур по ній, або ж надрукувати її макет на 3D-принтері у потрібному розмірі. Також складають обмірні креслення, які допомагатимуть реставраторам у їх роботі.
Як працює з оцифровуванням “Україна Інкогніта”
“Кістяк команди, яка займається оцифровуванням, це десь 5 людей. Хоча на різні проєкти долучаються інші люди. В деяких питаннях допомагають юристи, в деяких – архітектори-реставратори. Напрямів у нас багато; це, зокрема, і будівлі, і цвинтарі”, – розповідає Андрій Яровий.
Андрій за освітою геодезист, закінчив КНУБА, зараз у нього власна фірма. Цей досвід допомагає йому в оцифровуванні культурної спадщини, час від часу він залучає своїх співробітників.
Починається все з вибору об'єктів: волонтери дивляться, які цікаві пам'ятки вони зможуть відзняти за той час, що мають для експедиції. Буває й так, що знаходяться небайдужі громадяни або грантодавці, готові профінансувати оцифровування конкретного об'єкту.
Перед тим, як їхати, потрібно ознайомитись з об'єктом, подивитись на його вже наявні фото, знімки на гугл-мапах, зорієнтуватись, чи є там дерева, чи інші перешкоди для зйомки з землі та дрону, скласти список потрібного обладнання: спалахи, камери, об'єктиви. Треба врахувати і погоду, оскільки під час дощу, вітру або снігу відзняти якісні кадри не вийде. Також треба вирішити організаційні питання з польотами дронів, домовитися з військовою адміністрацією або з поліцією. Тож підготовка до виїзду може зайняти деякий час.
Сама зйомка триває, залежно від розміру об'єкту, від одного до п'яти днів. Якщо в будівлі багато кімнат – це додатковий час. Також важлива тривалість світлового дня. Безпосередньо зйомкою займаються одна-дві людини.
Коли матеріал відзнято, починається опрацювання, яке займає від тижня до місяця або двох. Час обробки залежить від того результату, який треба отримати. Якщо потрібна лише модель, яку можна викласти в інтернет, це можна зробити і за тиждень. Але якщо робити ще обмірні креслення або відеоанімацію, часу треба більше.
Комерційна вартість оцифрування об’єкту складає 25-30 тис. гривень; разом із кресленням, анімацією, віртуальним туром, друком 3D-макета вартість сягає 50 тис. гривень і більше. Утім ГО “Україна Інкогніта” діє переважно на волонтерських або грантових засадах.
ГО щороку шукає гранти: минулоріч подали близько 10 заявок, третину вдалось виграти. Цього року подали 5 заявок, але поки жодної грантодавці не задовольнили. Зокрема, не підтримали заявки експерти УКФ. “Експерти – це завжди людський фактор. Тому ми розуміємо, що через певні моменти наші заявки відхиляють”, – каже Андрій.
Більшу ж частину роботи “Україна Інкогніта” робить на волонтерських засадах, у вільний час, з використанням власних ресурсів, як людських, так і технічних.
Отримані результати можна знайти у вільному доступі: на сайтах проєктів, а також на популярній онлайн-платформі Sketchfab. Вона дозволяє користувачам завантажувати, публікувати, переглядати 3D-моделі в інтерактивному режимі, ділитися ними. Програвач з цієї платформи часто використовують на сайтах проєктів.
“Грантодавця не цікавлять авторські права на проєкт. Йому треба, щоб він був зроблений, щоб суспільство мало оцифрований об'єкт, який потім можна використовувати в освітніх, культурних цілях. Звісно, ці питання можуть бути в той чи інший спосіб прописані у договорі, але на практиці те, що ми оцифровуємо, знаходиться у вільному доступі”, – каже Андрій.
Близько третини проєктів розташовані на українському хостингу, решта – за кордоном. Крім того, архів зберігається у хмарі Google. Там знаходяться фінальні моделі та креслення. Матеріали, які використовують під час роботи над проєктом, зберігають локально, на жорстких дисках, і згодом видаляють.
“Головне – результат нашої роботи, модель історичної пам'ятки. Вона зберігається у декількох екземплярах. Робочі файли займають терабайти, тому зберігати їх тривалий час немає сенсу”, – пояснює Андрій.
Як починалось оцифровування культурної спадщини в “Україна інкогніта”
Першим об'єктом, який два роки тому оцифровували Андрій Яровий з Романом Маленковим (лідер ГО “Україна Інкогніта”), були козацькі хрести в селі Колодисте на Черкащині. Це великі кам'яні хрести створені з пісковика; на цвинтарі їх зараз 45.
Волонтери зробили цифрові копії цих хрестів, пізніше вони були надруковані на 3D-принтері і навіть демонструвались на виставці.
Згодом було оцифровано ще багато об'єктів культурної спадщини, як у Києві, так і на Київщині та інших регіонах України.
Проєкт “Козацькі церкви Київської області”
Цей проєкт включає 27 храмів та одну каплицю козацького періоду, він має на меті створення цифрових копій храмів для дослідження та збереження. Зараз зроблені цифрові копії 6 храмів, з них 5 можна подивитись на сайті ГО.
Проєкт починали реалізовувати з Київською ОДА, але суттєвої допомоги від обласної влади ентузіасти не отримали. “Тоді керувала департаментом (культури та туризму, КОДА. – Ред.) Анна Куценко. Ми познайомилися, розказали, що можемо, що хочемо робити, про свої плани. Вона сказала, супер, клас, я все це підтримую, давайте”, – згадує Андрій Яровий. Обласна влада допомогла з організацією оцифровування, допомогли знайти священика, який опікується церквою в Креничах. Це козацька церква, яка відкрита не кожну неділю, бо село маленьке, і священик приїжджає з іншого населеного пункту.
“З такими організаційними моменти вони, звісно, допомагали, тому що мають адмінресурс, мають контакти. Та це, відверто кажучи, все”, – зазначив Андрій.
В рамках цього проєкту, що триває, була оцифрована і Троїцька церква у селі Гостролуччя на Київщині, якої поки немає на сайті “Україна Інкогніта”.
“Для мене цікаво і важливо, щоб цифрова копія була не лише як візуалізація, а щоб з неї можна було ще додатково отримати дані”, – каже Андрій, і показує роздруковану на 3D-принтері модель напівзруйнованої церкви.
Цей храм збудував у 1784-1787 році колишній Переяславський козацький полковник Григорій Іваненко. Церква поєднала два стиля – українське бароко та ранній класицизм. Втім, якою достеменно була форма храму, зараз сказати складно, оскільки його зображень, до спотворення в часи СРСР, не збереглося. Є лише детальні описи храма станом на 1827 рік, які зробив священик Антоній Соколовський.
В храмі донедавна був смітник , але завдяки громаді його прибрали, і тепер там навіть проводять богослужіння. Тепер цю церкву треба накрити дахом, щоб далі її рятувати. Але головне – знайти гроші на цей об'єкт. Подібних в Україні тисячі: їх розбирають на цеглу, будують з них корівники або що завгодно інше.
Чим важливе оцифровування культурної спадщини і яка від нього користь громадам
Андрій Яровий зауважує: влада має не просто розуміти, що оцифрована спадщина їй потрібна, а й усвідомлювати, для чого саме. Необхідне системне розуміння важливості цієї сфери. Інакше, навіть якщо отримати сучасну модель, якісні дані, і потім передати їх не підготовленому спеціалісту-архітектору або будівельнику, жодної користі від них не буде.
“І це не за один рік робиться. Мають бути програми, які не повинні залежати від влади чи начальства. Потрібні якісь “п'ятирічки”, програми з фінансування, закордонна допомога”, – каже Андрій.
Вкрай важливою є й роль громад: зрештою, саме громада має зрозуміти, що внаслідок підтримки культурної спадщини матиме певні преференції, як іміджеві, так і фінансові.
“Будь-який туризм починається зі спадщини. Бо люди їдуть в першу чергу дивитися саме її. Звісно, людині треба переночувати, купити магнітик, пообідати, пиво випити, ну і так далі. Але в першу чергу їдуть дивитися на спадщину”, – розмірковує Андрій.
Щоб бізнес фінансував програми зі збереження культурної спадщини, громаді має створити гарні умови – тоді приїдуть кваліфіковані люди. Хоча, звісно, приймати рішення щодо надання статусу пам'ятки тому чи іншому об’єкту, мають не громади, фахівці на загальнодержавному рівні.
Андрій Яровий зазначає, що є успішні приклади фінансування бізнесом подібних культурних проєктів. Зокрема, МХП (Миронівський хлібопродукт) створив благодійний фонд “МХП громаді”, через який фінансуює різні проєкти, наприклад, музей у Миронівці.
Як у Семенівці млин рятували
“Є в Обухівському районі село Семенівка, де на річці стоїть дерев'яний млин. Він в поганенькому стані, вже похилився, але це останній дерев'яний млин Київської області. Місцева влада вважала, що він не має ознак пам'ятки, але активісти підняли це питання, влаштували розголос і звернулись до нас. Ми зробили облікову документацію – допомогли колеги-реставратори. Тепер мова йде про те, щоб включити млин до пам’яткоохоронного реєстру як інженерну, так би мовити, пам'ятку, і зробити його цифрову копію”, – розповідає Андрій.
На позицію місцевої влади вплинула зацікавленість млином з боку львівського скансену “Шевченківський гай”. Львів'яни навіть були готові викупити цей млин і перевезти до себе. Після цього і місцева влада зрозуміла його цінність.
З часом, можливо, млин вдастся відновити, щоб він працював хоча б інколи. Це могла би бути дуже крута туристична локація, вважає Андрій.
Оцифровування культурної спадщини в Європі
У багатьох країнах Європи всі ці дослідження проводять вже десятиліттями, хоча раніше використовували не цифрові методи.
“Коли зараз ми відкриваємо якийсь, наприклад, англійський або навіть польський архів, там є повністю відскановані всі акти обстежень об'єктів спадщини, яким (актам) 50-60 років. Це картка об'єкту спадщини, вручну написана, але відсканована і викладена у вільний доступ”, – каже Андрій.
Звісно, об'єкти національного значення оцифровані, обміряні, зроблені креслення. Все це використовують і для реставрації, і для освіти.
Найбільш популярний приклад, який облетів увесь світ, це Нотр-Дам. Собор Паризької Богоматері зазнав величезних пошкоджень внаслідок пожежі, яка сталась 15 квітня 2019 року. Відновити символ Франції вдалось завдяки цифровій копії, яку в 2015 році створив історик архітектури Ендрю Талон за допомогою лазерного сканера. І навіть за наявності такої копії на відтворення собору пішло понад 5 років – його відкрили 7 грудня 2024 року.
Що оцифровано в Україні
В Україні ж, розповідає Андрій Яровий, більшість об'єктів культурної спадщини ще треба оцифровувати. Водночас є і такі, які оцифровані неодноразово.
“Чому так? Просто тому, що знайшовся той, хто це профінансує. Наприклад, Хотинська або Кам'янецька фортеці. В минулому чи позаминулому році одна досить відома компанія зі Львова казала, що вони вперше оцифрували печери у Лаврі. Але це не так. В далекому 2009 році я працював ще в державному підприємстві. І робітники цього підприємства, яке вже мало свій лазерний сканер, – один з перших, – разом з ДСНС лазили в ті лази. Ми вже тоді їх сканували, отримали плани, розрізи”, – згадує Андрій.
Тоді ж були відскановані й інші об'єкти Софійського заповідника.
За даними Андрія, зараз в Україні якісно займаються оцифровкою культурнї спадщини близько десяти колективів. “Є компанії, які вже перейшли на комерційні засади. Я би сказав, що таких компаній більшість, тому що ентузіазм та волонтерство закінчуються за рік-два. Далі людям треба за щось купувати обладнання, оновлювати його, і таке інше. Я вже не кажу про оплату часу”, – пояснює Андрій.
Як має проходити оцифровування культурної спадщини в перспективі
В ідеалі, говорить Андрій, щоб масштабувати процес, проєкти з оцифровування мають включати навчання майбутніх спеціалістів на місцях.
“Наприклад, приїхали ми в якусь громаду, зробили інвентаризацію, з'ясували, що в ній є 50 пам'яток. Ми оцифруємо 5 або 10. Навчимо двох, трьох, п'ять людей. У вас є там обладнання, далі ви вже працюєте самі. А ми поїхали далі. Так це має працювати, і так це працює в Європі”, – ділиться Андрій. Він також проводить тренінги зі створення цифрових копій.
Після такого тренінгу, що може тривати тиждень, фахівець вже може фіксувати спадщину, викладати результати в інтернет, таким чином популяризувати її, звертати на неї увагу. Інші компанії також проводять навчання у різних форматах. Ними цікавляться дотичні до сфери архітектури небайдужі люди, зокрема і молоді архітектори.
Взагалі в цю галузь приходять, зазвичай, люди двох категорій. Перша – це геодезисти чи, рідше, архітектори. Друга категорія – фотографи, які досконало знають фотокамеру, і тепер їх цікавить вже не лише звичайна зйомка, а й фотограмметрія. Певні технічні моменти такої зйомки їм доводиться вивчати додатково.
Плани на 2025 рік
Влітку ГО розпочне цікавий проєкт разом з Миронівським краєзнавчим музеєм в селі Пустовіти, неподалік від Миронівки. Там є прекрасно збережений вітряк голландського типу. Його оцифрують, розроблять інфографіку, надрукують макет. Все це передадуть музею.
“Багато роботи плануємо зробити в Києві, на Подолі, та території Михайлівського монастиря. Також будемо продовжувати проєкт “Козацькі церкви Київської області” – оцифруємо ще одну церкву. Чекаємо на підтримку кількох грантових проєктів, але це зарано анонсувати”, – підсумовує Андрій.