Сумно, оскільки всім відомо, що у ВРУ і ОПУ місяцями і роками лежать остаточно не розглянутими чимало законопроектів та не підписаними президентом і не опублікованими вже ухвалених законів.
Вирішив висловити декілька тез щодо передумов і причин ситуації, що вибухнула суспільними протестами і хвилями різних дописів, заяв і коментарів у соціальних мережах за останні дві доби:
- Начебто благотворна ідея протидії монополізму у протидії злочинності шляхом розподілу єдиної функції держави з досудового розслідування кримінальних правопорушень та створення мережі слідчих органів у кількості аж П’ЯТИ самостійних організаційних форм: НПУ,СБУ, НАБУ, ДБР, БЕБ – виявилася не ефективною. Прокуратура залишилась єдиною структурою, на яку покладена політична та організаційно-правова відповідальність за результати діяльності всіх органів досудового слідства. В її структурі була створена напів-автономно-самостійний підрозділ – САП, що має організовувати і контролювати діяльність НАБУ у протидії топ-корупції. До певного часу – всі були начебто задоволені такими новаціями. Але той час минув і психологічне бажання можновладців «керувати всім і вся» врешті-решт взяти реванш - перемагає.
- Створення значної не обґрунтованої кількості слідчих органів об’єктивно і логічно призвело до виникнення розгалуженої «підслідності» вчинених кримінальних правопорушень для забезпечення їх «роботою» шляхом штучно створеної спеціалізації. Структура «підслідності» кримінальних правопорушень, що зафіксована у статті 216 КПК, за різними часто-густо не співставними критеріями, перетворила функцію держави щодо «досудового розслідування» в інституційний, управлінський і функціональний хаос.
- Створення кількох слідчих органів, що мають єдину функцію і єдиний метод правового регулювання своєї діяльності - Кримінальний і Кримінальний процесуальний кодекси, а також різні організаційно-правові форми своєї діяльності, управління та підпорядкування – об’єктивно мали призвести (і таки призвели) до відкритої або прихованої нездорової конкуренції/суперництва між ними у сферах кадрової політики, показників/звітності своєї роботи, завоювання «довіри та авторитету» у громадянського суспільства, політиків й можновладців різних рівнів, а також - не в останню чергу, у міжнародних партнерів-донорів, які опікуються реформуванням та удосконаленням їх діяльності.
- Безупинні перманентні зміни антикримінального законодавства, як реакція держави на постійні виникаючі виклики життя, до яких майже ніхто й ніколи не був готовий - лише підсилювали умови і підстави для подій, які вибухнули вчора-сьогодні. Державні інституції виявилися не зацікавленими й неспроможними знаходити своєчасні та адекватні відповіді для розв’язання виникаючих проблем.
- Триваюча війна, особливо її активна фаза, починаючи з 24 лютого 2022 року, лише підсилала негативні тенденції у сфері державного управління та соціальних настроях у сфері протидії злочинності. Не безпідставне розуміння того, що в умовах війни методи авторитарного управління життям країни – це єдиний шлях тримати ситуацію під контролем і призвело до успішно проведеної тактичної «політико-правової операції»: закамуфльовано миттєве внесення змін до відповідних законів + успішне голосування правлячої парламентської більшості та політичної опозиції за законопроект + підписання ухваленого закону президентом + публікація закону у ЗМІ.
Слід віддати належне ініціаторам і організаторам цієї «тактичної операції з перехоплення процесуальних повноважень» Генеральним прокурором, якого достатньо довго «шукали саме серед військових прокурорів» - вони діяли блискуче. Чомусь пригадалося з історії революцій минулих віків: повстанцям важливо вчасно захопити банки, пошту, радіо, залізницю, розпустити парламент і посіяти смуту в лавах армії.
Для неупереджених фахівців-аналітиків такий розвиток подій був зрозумілим ще на початку зародження самої ідеї та її практичної реалізації. Конкурси - не розв’язали проблеми, а лише ускладнили її розв’язання: директор БЕБ і судді КС – лише підтверджують цю думку. Але її автори та ентузіасти шукали простих і швидких рішень надскладних соціально-правових проблем на тлі наших вікопомних традицій імперської залежності та меншовартості у співіснуванні ментальної Свободи та недорозвинутої правої і політичної культури.
Тепер всі шукатимуть засоби гасіння «соціальної пожежі». Чи знайдемо?