Варто зауважити, що при обговоренні роботи для Арсеналу головний куратор-чиновниця на контакт зі мною не виходила, користуючись посередництвом Олександра Соловйова. Назва роботи була визначена за місяць - Коліївщина:Страшний суд. Концепція сюжету вибудовувалася на основі трьох складових: Коліївщина, Страшний Суд, Українські реалії.
Те, що буде "тільки Врадіївка" - це надумана брехня та маніпуляція. Про Врадіївку, її мучеників та грішників, як одного з елементів великого панно 11х5 метрів, частково згадувалось у загальному обговоренні роботи по інтернету. Врадіївська частина, до речі, знаходилася на центральному плані знищеної роботи.
Також я завчасно попередив, що, як і в роботі для Замку Уяздовського, працюватиму імпровізаційно, без конкретного ескізу, використовуючи події "тут-і-зараз", але дотримуючись задуманого сюжету, який, судячи із запропонованої концепції, за бажанням, можна легко уявити: криваве повстання Коліївщина, жорстоко придушене владою, традиційні сцени Страшного Суду, з пеклом та раєм, українські реалії, новини з перших шпальт.
Лучше вообще не иметь никакого Арсенала, чем Арсенал, где работы художников может уничтожить куратор
— Константин Дорошенко, арт-критик
Умовою куратора було: "не малювати персоналій, та щоб не було порнографії та відрізаних голів, бо на виставці будуть діти".
Носячи ножиці цензури, вона служить владі, авторитарно керуючи на своїй території.
Професійна помилка, вона помилилася, думаючи, що, як чиновниця-директор, може закрити рот своєму працівнику, в даній ситуації художнику.
Коли чиновники-менеджери беруть на себе непосильну роль куратора мистецтв - починається бардак. Цей бардак ми зараз спостерігаємо навколо, в насильницькій спробі поєднання Релігії, Влади та Мистецтва.
У мистецьких колах відомо, що Арсенал не дуже любить виплачувати художникам гонорари (до речі, така ж практика більшості художніх інституцій країни). Принаймні, якщо художник сам про це не попросить. Відтак, я відпочатку оголосив символічну суму гонорару в тисячу гривень.
Мій запит в 1000 грн. було неофіційно підтверджено, як і назву роботи - Коліївщина: Страшний Суд.
До речі, гонорару за роботу, всупереч заяві Наталі Заболотної, виплачено не було і по факту знищення роботи його забирати я вже не збираюсь.
Безперечно, вважаю вчинене куратором виставки актом варварського вандалізму та бюрократичним підлабузництвом.
Жахливо стикатися с людьми, котрі оперують цінностями гроші-влада, не знаючи інших шляхів та відносин. Вони навіть не уявляють, що існують люди, готові відстоювати свої свободи та принципи.