Героїв Ірпеня та Приірпіння ми зустріли оркестром, дарували квіти, безпосередністю тішили маленькі артисти. На душі було радісно, але сильно тиснуло в грудях. Адже до цього ми шість разів збиралися громадою, аби проводжати наших Героїв в останню путь. Сьогодні в залі було багато школярів і дошкільнят. Уперше за 23 роки незалежності перед очима наших дітей постав не книжковий, а реальний героїзм, який можна сповідувати. Це – найважливіший приклад, який покоління учасників АТО передасть наступним поколінням українців.
Але патріотизм виявляється не лише на фронті. Потягом останніх чотирьох місяців ми намагалися підтверджувати це почуття жителів Ірпеня, роблячи наше місто гарнішим, затишнішим, достойним героїв. Будували парки, сквери, дитячі садки, медичні установи… Щось нам вдалося, щось ні. Оцінювати хлопцям. Їм жити та працювати далі разом із нами.
Ми започаткували програму «Турбота». Всі учасники АТО та їхні родини отримали пільги зі сплати комунальних послуг. Організовано пільгове перевезення на місцевих маршрутах.
Попри всі спекуляції навколо земельного питання, наша позиція чітка та прозора: усі учасники АТО мають право на землю, бо проливали кров за її незалежність.
Абсолютно всі хлопці, котрі брали участь в АТО і проживають у нашому регіоні, мають право на земельну ділянку й отримають її. Зараз ми запроваджуємо комплексний підхід. Для учасників АТО буде виділена одна територія, в одному мікрорайоні. Щоб потім ми могли допомогти їм і у вирішенні питань зі світлом, дорогою, іншими комунікаціями, а не кинули напризволяще разом з їхніми земельними ділянками.
Поспілкувавшись із Героями, як міський голова Ірпеня я прийняв три рішення:
1. Звільнятиму кожного чиновника, який стане на заваді реалізації законних прав Героїв.
2. Дав доручення негайно створити Раду воїнів АТО при міському голові Ірпеня.
3. Доручив невідкладно створити інститут радника міського голови з питань допомоги воїнам АТО. Цю посаду обійме один із Героїв, які захищали Україну. Кандидатуру мені подадуть не чиновники, а самі хлопці.
А тепер про найголовніше. Наш із вами обов’язок – це щоденні вчинки у питанні допомоги хлопцям. Ми не повинні повторювати помилки Афганістану, коли влада зробила вигляд, що ніхто не воював. Наша справа – допомагати їм та їхнім родинам.
Аби всі питання були доведені до логічного кінця, ми далі працюватимемо в робочому режимі, постійно координуючи свої дії. До того ж, усіх учасників АТО я приймаю у будь-який день, без черги. Поскаржитися на бездіяльність чиновників Ірпеня та Приірпіння можна мені особисто – я залишив хлопцям свій мобільний телефон.
Я переконаний, що життя кожного з хлопців налагодиться. Треба лише працювати й підставляти одне одному плече, як вони це робили у котлах Іловайська та Дебальцевого.
Слава Україні та слава Героям!
