Біда показує, хто справжній друг, а хто – випадковий перехожий. Російська агресія показала, хто є справжнім другом України у світі – і Литва, поза сумнівом, належить до кола найбільших прибічників нашої держави. Тому, напевно, ніхто не здивувався, що саме литовці взялися за мобілізацію політичних ресурсів у всьому світі для підтримки України.
Про план підтримки для України говорили у багатьох країнах – і в Німеччині, і в США. Проте саме завдяки литовцям вона починає переходити з розряду декларативної в практичну площину. Звісно, це не означає, що вже завтра Україна отримає пакет допомоги. Не виключаю, що зрештою ініціатива наших друзів узагалі провалиться, бо не знайде підтримки серед інших країн. Утім, самі по собі зусилля варті високої оцінки – як-не-як вода камінь точить, а тому якщо не вдасться ініціатива цього разу, то з часом наступний задум може виявитися і успішним.
Не вдатися ця ініціатива може насамперед не тому, що Україну не хочуть підтримувати і не тому (чи не тільки тому), що закордонні уряди не мають зайвих коштів. Головна причина – у довірі до української влади. Зверніть увагу на ту допомогу, яка нині надається іншими країнами міжнародними організаціями. Здається, ще жодного разу Україна не отримала кредит вчасно – ледве чи не постійно кожне надання коштів переносилося через невиконання Києвом своїх зобов’язань. Вимоги до України зростають, можновладці висновків не роблять, і як наслідок – українці страждають ще більше!
Ви б позичили гроші людині, якій не довіряєте? Звичайно, що ні. Лише минулого тижня усі українці змогли почути про реальне ставлення закордонних політиків до України, а точніше до її можновладців. Маю на увазі дебати в Європейському парламенті. За що Україну найбільше критикували? Нагадаю: «Ми не повинні надавати Україні безвіз, бо це корумпована країна»; «Цією державою правлять олігархи – ми маємо дистанціюватися від такої України».
Сполучені Штати після Другої світової війни надавали допомогу своїм європейським союзникам, бо довіряли їм. Американці не боялися, що кошти зникнуть; не мусили дивитися скоса на французьких чи бельгійських політиків через їхній надміру розкішний стиль життя. Американська довіра зрештою вилилася в процвітання країн Західної Європи. Три передумови, таким чином, дають результат: відповідальність, довіра і ресурси. У випадку з Україною, на жаль, ми не бачимо такої відповідальності, довіру партнерів змарновано, а тому не варто дивуватися, що інші країни, на превеликий жаль, знаходитимуть краще застосування для своїх грошей.