Народився 15 березня 1972 року у селі Симонів, Гощанського району, Рівненської області.З дитинства люблю історію. Головне уважно слідкувати і тоді розумієш, що може бути завтра. Починав свою професійну кар’єру, як викладач, а закінчив керівником компанії-лідера на ринку агробізнесу. Багато в чому, ми були першими. Переконаний, успіх - це поєднання традицій та інновацій, західного і українського управлінського досвіду. Це вміння бачити цілу картину і розуміти куди рухаєшся. Саме тому фокусом моїх професійних інтересів стало стратегічне управління. Україна має унікальних людей та унікальні землі. В окремих сферах ми вже лідери. Але можемо стати однією з світових держав, якщо зможемо скористатися своїм потенціалом.
Нинішня влада не готова проводити реальних реформ. Набагато простіше вкинути в інформаційний простір тезу про необхідність проведення референдуму щодо вступу до НАТО.
Нам потрібно навчитися виконувати взяті на себе зобов’язання. Слід продемонструвати світові, що ми ̶ європейська нація зі справжніми цінностями і справжнім бажанням йти шляхом свободи…
Якщо ми підемо провокативним шляхом та допустимо радикалізацію українсько-польських відносин, то наш північний сусід, з яким ми воюємо, лише буде нам аплодувати.
Фігуранти «Кремлівської доповіді» отримали останнє попередження від США: або вони почнуть впливати на свого президента, або не зможуть нормально заробляти гроші в глобальній економіці…
Великі надії і жорстока реальність. 48-й Всесвітній економічний форум, що відбувся в швейцарському Давосі, дав Україні низку сигналів, ігнорувати яких не можна.
Трамп не приховує, що сподівається на значно більшу участь саме Європи у вирішенні «українського питання», його позиція нині звучить чітко – «зараз я повністю за Україну».
Хоча Україна відбулася як держава, вона не сформувалася як сервісна держава, що обслуговує і захищає своїх громадян, надає їм якісні послуги в усіх сферах.
У підсумку маємо черговий «бюджет проїдання». А влада не забуває піаритись «покращеннями» та «осучасненнями», хоча народ звіряє її слова зі станом власної кишені й робить висновки.
Прожитковий мінімум в Україні став абсолютно казковою категорією. Тому що він відповідає хіба що потребам гобітів – істот із циклу романів «Володар Перстнів» Джона Толкіна.
Мільйони наших земляків емігрують, щоб працювати на розвиток чужих економік, чужих суспільств. І взамін отримати гідну зарплату і естетичний міський простір.