Народився 15 березня 1972 року у селі Симонів, Гощанського району, Рівненської області.З дитинства люблю історію. Головне уважно слідкувати і тоді розумієш, що може бути завтра. Починав свою професійну кар’єру, як викладач, а закінчив керівником компанії-лідера на ринку агробізнесу. Багато в чому, ми були першими. Переконаний, успіх - це поєднання традицій та інновацій, західного і українського управлінського досвіду. Це вміння бачити цілу картину і розуміти куди рухаєшся. Саме тому фокусом моїх професійних інтересів стало стратегічне управління. Україна має унікальних людей та унікальні землі. В окремих сферах ми вже лідери. Але можемо стати однією з світових держав, якщо зможемо скористатися своїм потенціалом.
Суть пенсійної реформи Уряду – не в «осучасненні», а передусім у скороченні дефіциту Пенсійного фонду на вимогу міжнародних кредиторів.
Проект держбюджету-2018 базується на низці надто оптимістичних припущень. Це той випадок, коли оптимізм може скоро обернутися депресією.
Маю великі сподівання, що послідовна, виважена міжнаціональна політика України дасть позитивні результати. Маємо дати усім нашим сусідам по європейській домівці чіткий сигнал: «Поважаймо…
Сміттєпереробні заводи є дорогими проектами. Але ж інші країни змогли зробити галузь прибутковою. І це завдання влади – які інструменти задіяти, щоб це запрацювало.
За 2016 рік на сільськогосподарських виробників та фермерів було здійснено декілька тисяч рейдерських атак. У підсумку – знищено сотні фермерських господарств.
Поставити «багатостраждальну» гривню «на ноги» без реформ і стимулювання економічного розвитку не вийде.
Україна уже стала європейським лідером за кількістю відходів на душу населення. Скоро сміття може стати справжньою національною катастрофою.
Навіть великий потенціал країни без наполегливості в його реалізації може бути загублений. Українці мають повірити в себе і не боятися діяти в мінливому світі.
З нинішнім курсом на нарощення експорту сировини, який уперто тримає влада, Україні не світять справжні успіхи.
Україна мусить використати всі наявні механізми та продумати державну програму комплексного відновлення окупованих територій – передусім ґрунтів і вод.
Сьогодні влада нашої держави намагається «експериментувати» з українськими аграріями, відбираючи в них стимули для розвитку підприємництва і при цьому вважаючи нарощення експорту сировини…
Зараз країна давно мала б жити і з новою виборчою системою, і з оновленим складом Центрвиборчкому. Але – не склалося. Не спромоглися народні обранці.
Безробіття, бідність, розуміння того, що корумповані «еліти» не здатні забезпечити розвиток країни та захистити народ від зовнішньої агресії – головні причини демографічних втрат.
Серед тих урядових пропозицій, які викликають тривогу, - пенсійна реформа, що може дискримінувати мільйони людей.
Здається, в уряді та парламенті свої програми дій читати не прийнято. Щось ухвалили і забули, ніхто не стежить за термінами, в які було обіцяно виконати ті чи інші реформи. Вся надія…
Після всеукраїнської акції «Не дамо вкрасти землю!» деякі політики з провладних сил вирішили звинуватити Аграрну партію в популізмі.
Програма розвитку земельних відносин на період до 2025 року, яку розробили наші експерти, працюватиме в інтересах українського народу та прийдешніх поколінь, а не в інтересах купки…
Володимир Гройсман та його підлеглі, отримавши двійку від МВФ і червону картку від народу, «перевзуваються на бігу» і починають змінювати риторику.
Представники виконавчої влади спочатку воліють «протягти» через парламент якесь земельне законодавство, а вже потім виправляти помилки у системі земельних відносин.
Окремі політики роблять піар на темі рейдерства, організовуючи «антирейдерські штаби», але далі гучних заяв справа не йде – люди залишаються на самоті зі своїми проблемами.
Хаотичність заяв наших урядовців свідчить, що жодної чіткої стратегії дій щодо пенсійної та земельної реформ у них нема.
Нинішня Україна знову намагається вирішити земельне питання і визначити своє майбутнє. Чи засвоїли ми уроки минулого?
Не виключаю, що і в Україні знайдеться чимало прибічників нових віянь у Туреччині. Проте кожен має усвідомлювати, які наслідки може це мати для країни і в плані власної безпеки, і…
Не знаю, про які успіхи і перемоги може звітувати уряд. Можливо, йдеться про перемогу над власним народом. Постправда – вона така. Жаль року, змарнованого на псевдореформи.
Російська агресія показала, хто є справжнім другом України у світі – і Литва, поза сумнівом, належить до кола найбільших прибічників нашої держави.
