Нагадаю, що парламентська більшість була сформована на базі Угоди про Коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» наприкінці 2014 року. А в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, сформованого парламентом, зокрема, підкреслено, що вона спрямована і на виконання положень Коаліційної угоди. Задекларовано спільну відповідальність виконавчої та законодавчої гілок влади за розвиток і реформування України. В реальності ж маємо їхню спільну безвідповідальність. Проглянувши головні програмні документи парламенту й уряду та їхні «дедлайни», аграрії сформували свої 10 запитань до влади.
1. Чому не завершена інвентаризація земель сільськогосподарського призначення, яка мала б відбутися до 1 січня 2016 року?
2. Чому законодавчо не врегульовані питання передачі у комунальну власність земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів (це мало б статися ще два роки тому - у І кварталі 2015 року)?
3. Чому дотепер не розроблені механізми консолідації земель для отримання більшої економічної вигоди від їх використання?
4. Чому все ще не визначений правовий статус і не врегульований порядок розпорядження землями колективної власності, нерозподіленими та невитребуваними земельними паями?
5. Чому питання завершення повноцінної земельної реформи постійно підміняється спробами запровадити «дикий» розпродаж землі?
6. Чому відповідне законодавство готується у «закритому» режимі без залучення до процесу усіх зацікавлених сторін?
7. Чому до 1 січня 2018 року не була збережена діюча на момент підписання Коаліційної угоди система оподаткування сільськогосподарських товаровиробників (як це передбачалося Коаліційною угодою)?
8. Чому замість удосконалення системи державної підтримки сільськогосподарського виробництва, забезпечення її прозорості, яке мало б статися ще у ІІ кварталі 2015 року, ситуація з підтримкою агровиробників погіршилася?
9. Чому зберігається недостатній рівень розвитку інфраструктури аграрного ринку?
10. Чому витрати, пов’язані з проведенням нової нормативної грошової оцінки сільськогосподарських земель, намагаються перекласти на плечі аграріїв, навіть тоді, коли вона не змінилася або ж змінилася на декілька гривень?
Ми направляємо листи з цими запитаннями керівникам парламенту та уряду і чекаємо від них чесних відповідей. Насправді запитань до влади у людей значно більше.
Скажу лише, що в бізнесі за таке невиконання поставлених цілей і повний провал «дедлайнів» працівників і менеджмент звільняють без зайвих розмов. Не сумніваюсь, що самі представники влади, котрі переважно мають свій бізнес, самі так і чинять із підлеглими, що не впоруються з завданнями і не відповідають своїм посадам. Чому ж на високих державних посадах вони дозволяють собі бути повними профанами та ігнорувати програми дій, які самі ухвалили?
За даними дослідження, проведеного нещодавно Соціологічною групою «Рейтинг», 97% українців відчувають підвищення цін на товари і послуги. На думку 65% опитаних, головною причиною соціально-економічного стану, в якому зараз перебуває країна, є непрофесіоналізм та корупція чинної влади.
Тож напрошується головне запитання: чому і скільки українці повинні терпіти профанів і корупціонерів у ролі політичного менеджменту держави?