Кампанія Уряду з просування пенсійної реформи була однією з найгучніших. Тим часом в ухваленні нового пакету законів саме для «осучаснення» не було великої потреби. Ніщо не заважало «осучаснювати» пенсії усі останні роки. Адже існує Закон «Про індексацію грошових доходів населення», ухвалений ще в 1991 році. У 1997 році його дію було відновлено, і з тих пір він мав виконуватися без зайвого галасу і піару. У ньому чорним по білому написано, зокрема, що цей закон «визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України», що пенсії є одним із різновидів доходів громадян, які підлягають індексації. А індексація «проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки». Тобто коли споживчі ціни зростають більш ніж на 3%, мали б зростати й виплати. І це держава, начебто, гарантувала!
Є і діюча постанова Кабміну, якою було затверджено «Порядок перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”». Цей Порядок визначає механізм перерахунку пенсій у зв’язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески.
Тобто пенсії мали б індексуватися та зростати і без всяких «рішучих реформ». Та чомусь мільйони пенсіонерів у останні роки справедливого перерахунку своїх пенсій не бачили. Можна згадати, наприклад, якою була мінімальна пенсія п’ять років тому. Станом на 1 січня 2013 року вона складала 894 гривні. Зараз Уряд обіцяє довести її до рівня 1452 гривень. Якщо це станеться, це буде означати, що вона, порівняно з ситуацією на початок 2013-го, збільшиться на 62%. Але інфляція за цей же період вже склала майже 120%!
Просто українська влада системно працювати, виконуючи закони, не вміє. Шекспірівський принцип – «багато галасу з нічого» – це про неї.
Тому й виходить, що чинне законодавство не виконують, натомість із максимальним апломбом демонструють турботу про народ. Специфічну турботу, бо суть пенсійної реформи Уряду – не в «осучасненні», а передусім у скороченні дефіциту Пенсійного фонду на вимогу міжнародних кредиторів. І скорочення це, судячи з усього, має відбуватися не за рахунок збільшення надходжень до ПФ через, наприклад, зростання та детінізацію економіки. А за рахунок майбутніх пенсіонерів, котрі, по-перше, будуть отримувати менше (бо коефіцієнт заміщення знижується з 1,35 до 1), і, по-друге, вимушені будуть виходити на пенсію значно пізніше через значне підвищення норм страхового стажу. Якщо доживуть…