Цього року парламент ухвалив держбюджет на наступний рік як ніколи рано – 7 грудня. Але якість пропонованого кошторису держави традиційно викликає сумніви. Тим більше, що приймали його за звичною схемою «кота в мішку». Що саме депутати поспіхом ухвалювали та якою ж буде кінцева версія документа – відкрите питання, бо електронної версії документу на момент його розгляду та голосування у природі просто не існувало. Роздруківку проекту бюджету мали на руках далеко не всі депутати. Багато поправок приймалися «з голосу». А це значить, що в підсумку можуть бути різноманітні «сюрпризи».
В Уряді, звісно, говорять про «цифрові» досягнення: порівняно з першою версією проекту бюджету плановані доходи зросли до другого читання на 36,6 млрд грн., а видатки на 40,5 млрд грн. – до 988,6 млрд грн. Обсяг фінансового ресурсу місцевих бюджетів у проекті на 2018 рік, як стверджують в Уряді, зросте на 35,4 млрд грн – до 556,1 млрд грн.
Але якщо дивитися не на самі цифри, а на базові принципи формування бюджету, ми побачимо за обгорткою справжню суть. І вона, м’яко кажучи, не надихає.
Перше. Істотно занижений базовий соціальний стандарт. На це вказувало у своїх висновках щодо бюджету і Головне науково-експертне управління. Фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах серпня 2017 року у розрахунку на місяць на одну особу становив 2953,74 грн. Уряд же виходить зі значно нижчої суми – 1700 грн. на 1 січня та 1853 грн. на 1 грудня 2018 року! Це значить, що влада намагається не помічати зубожіння людей.
Друге. Номінальне зростання доходів бюджету супроводжується стрибком інфляції та девальвації гривні. Прикметно, що під час доопрацювання проекту бюджету на 2018 рік до другого читання Уряд тихесенько своєю постановою підкоригував прогнозні макропоказники розвитку країни. І тепер, як за помахом чарівної палички, за базовим – першим – сценарієм, який враховувався при розрахунку бюджетних показників, уточнений прогноз номінального ВВП становить 3332,3 млрд грн (було – 3247,7 млрд грн), а прогнозована річна інфляція (грудень до грудня) – 9% (було – 7%). Зрости ж економіка все одно має на 3%. Надмірно оптимістичні очікування.
Третє. Влада прагне до централізації всіх ресурсів, ставлячи шлагбауми на шляху розвитку громад і підприємництва на місцях. Чи змінилися пропорції розподілу доходів між місцевими бюджетами та центральним? Ні! Якщо у вересневій версії документу доходи місцевих бюджетів планувалися на рівні 250,4 млрд. грн., що складало у структурі зведеного бюджету лише 22,38%, то у грудневій версії, доопрацьованій до другого читання, частка доходів місцевих бюджетів у загальному обсязі зведеного бюджету навіть до 22% не добігає. Близько 21,7%.
Ось вам і фінансова децентралізація разом із реформою міжбюджетних відносин!
Щодо субвенцій на освіту та медицину, від яких прямо залежить життя місцевих громад, то рівень підтримки цих сфер далекий від ідеалу. Якщо Уряд збирається виконувати свою обіцянку про підвищення зарплати вчителям на чверть, то зростання освітньої субвенції до 62,15 млрд грн. замало.
Медичну субвенцію, що становила у вересневій версії проекту бюджету 51,43 млрд грн., збільшили до 57,37 млрд грн. Але відбулося це просто за рахунок того, що в ній відтепер «зашиті» 5,23 млрд грн. для забезпечення видатків на надання первинної медичної допомоги до 1 липня 2018 року. Для цього відповідно зменшили видатки на бюджетну програму «Надання первинної медичної допомоги населенню». Тобто, забираючи з однієї статті витрат, Уряд збільшує іншу – і це подається як якісне зростання.
Те саме відбувається з підтримкою аграріїв. На 1,7 млрд грн. зросли видатки держбюджету на підтримку тваринництва. Яким чином цього досягнуто? Зокрема, за рахунок зменшення на 2 млрд грн. видатків на підтримку сільгоспвиробників загалом.
У підсумку маємо черговий «бюджет проїдання». При цьому ступінь централізації ресурсів збільшується. «Гра у наперстки» з місцевими бюджетами триває, бо на місця делегують повноваження, не забезпечені відповідними ресурсами. Податкове навантаження на бізнес впевнено зростає. А влада не забуває піаритись «покращеннями» та «осучасненнями», хоча народ звіряє її слова зі станом власної кишені й робить висновки.