За понад півтора року війни з росією ми в Україні нарешті маємо успіхи у деколонізації нашого простору, де українці проводять своє життя. Але подекуди вони досі щодня змушені дивитися на імперські, радянські та російські назви та постаті.
Якщо процес перейменування йде досить бадьорими темпами, станом на липень 2023 року, 42 міські ради перейменували 3225 топонімів, то демонтаж пам’ятників проходить менш інтенсивно. У 2022 році у 23 регіонах демонтували близько 600 пам’ятників. Лідерами за кількістю знесених пам’ятників стали Закарпатська, Львівська та Київська області. Тільки одному Пушкіну було знесено 28 пам’ятників.
Програма "Прозорі міста" продовжує досліджувати цю тему. Й у цьому матеріалі я детальніше розповім як законно і відповідально зносити проросійські пам’ятники та яким чином до цього можете долучитися саме ви?
Чому подекуди знесення проросійських пам’яток перебуває у вакуумі?
Так, йдеться про знесення тих самих численних пам’ятників керівникам радянської армії, російським та радянським політикам і партійним діячам, (про)російським письменникам, митцям та журналістам, а також подіям та визначним для імперії датам.
В уяві одразу постають образи пушкіних, невідомих радянських солдатів, маршалів та інших, — усіх тих, кого потрібно було вшановувати, для того, щоб населений пункт чи територія, на якій це відбувається, вважались частиною великого і могутнього самі-знаєте-якого союзу. Туди ж додаються пам'ятники тітонькам-дояркам, будівникам комунізму та іншим. Детальніше про перелік символів, які заборонено глорифікувати читайте тут. Але, на щастя, часи змінюються, і тепер нам усього цього мотлоху потрібно позбутися (і або принаймні перенести у спеціально відведені для цього місця — музейні простори тощо).
Але ж чому тоді попри всю нагальність з проросійськими пам'ятниками навіть “паперових” рішень досягти не так просто?
Знесення чи перенесення пам’ятників, що є символами російської імперської політики — дуже багатогранний процес, різноманіття процедур для знесення і демонтажу пам’ятників вражає, а кожен варіант має свої терміни та виконавців.
Законодавство чітко визначає періоди і відповідальних осіб за демонтаж/перенесення монументів.
Виходить такий таймлайн:
● 27.07.2023 — 27.01.2024*
Міська рада (військова адміністрація, військово-цивільна адміністрація) приймає рішення про демонтаж/перенесення пам’ятника.
● 27.01.2024 — 27.03.2024*
Якщо міська рада у вказаний термін не прийняла рішення про демонтаж чи перенесення, то його приймає міський голова (або особа, яка здійснює його повноваження).
● 27.03.2024 — 27.06.2024*
Якщо і міський голова не видає відповідне розпорядження за 3 місяці, то рішення про демонтаж чи перенесення видає голова відповідної обласної державної адміністрації.
*Якщо пам'ятник розташований на місцях почесного поховання за межами кладовища, його демонтують разом з процедурою перепоховання. А якщо на ньому лише окремий елемент символізує російську імперську політику, то саме його варто демонтувати чи вилучити з публічного простору.
! Якщо місцева рада ухиляється від прийняття рішення про демонтаж або перенесення пам’ятників, мешканці мають право звернутися з позовом до адміністративного суду.
Взагалі у всьому цьому процесі міській раді наполегливо радять враховувати думку громадськості, проте коли станеться так, що громадськість буде проти знесення, влада все одно має це зробити, оскільки цього вимагає закон.
Утім цей план дій підходить тільки для тих пам’ятників чи знаків, які не внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України або не взяті на державний облік. Для інших процедури складніші, по них Український інститут національної пам'яті підготував окреме пояснення.
Як ви можете “пушити” очищення простору
Бачите бездіяльність влади? Беріть справу в свої руки! Кожен і кожна можуть почати процес знесення\демонтажу російських пам'ятників у своєму місті чи громаді. Є 5 варіантів:
● Демонтаж/перенесення пам’ятників, які не внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України або не взяті на державний облік;
● Демонтаж/перенесення пам’ятників, які внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України;
● Демонтаж пам’ятників, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону “Про охорону культурної спадщини”;
● Переміщення пам’ятника;
● Демонтаж окремих частин пам’ятника.
Як дізнатися, чи включено пам'ятник до реєстру або взято на облік? Для цього потрібно перевірити, чи внесений він до Державного реєстру об’єктів культурної спадщини національного значення. Реєстр тут. Також до цього реєстру включені об’єкти місцевого значення. Крім того, перелік пам’яток можуть оприлюднювати обласні державні адміністрації на своїх офіційних вебсайтах.
Більшість з описаних варіантів демонтажу потребують залучення фахових інституцій — Міністерства культури, Інституту національної пам'яті, органів охорони культурної спадщини тощо. Детальний розбір усіх процедур з залученими і термінами є у нашій інструкції.
І не забувайте про публічність. У разі, якщо влада ігнорує прохання громадян про демонтаж, розголос допоможе вам підвищить шанси на успіх вашої ініціативи по знесенню.
“Ефективним є вплив через медіа, соцмережі, безпосередню комунікацію з місцевими депутатами – тобто розголос. Це доречно з огляду на заборону зібрань і для збереження демократичних принципів і процедур ухвалення рішень в громадах. А після публікацій у ЗМІ невдале рішення можна завжди змінити, якщо є переконлива аргументація та правильна комунікація”, — переконує Тарас Кремінь, уповноважений із захисту державної мови.
Довідково
Деколонізація — це процес відмови та переосмислення колоніального впливу та повернення контролю над власною культурною, історичною і соціальною спадщиною. Ми вживаємо це поняття як збірне визначення, що стосується як декомунізації — позбавлення символів комуністичної ідеології, так і дерусифікації — відмови від символіки російської імперії та росії в публічному просторі нашої держави
Нормують ці процеси це все закон про декомунізацію — він зобов’язує ОМС перейменувати комуністичні топоніми та закон про деколонізацію — він забороняє вшановувати та пропагувати назви із символікою російської імперської політики. Детально всі процеси та можливість впливу громадян ми описали у нашому Посібнику з деколонізації міст.
Матеріал підготовано у співпраці з комунікаційною менеджеркою Transparency International Ukraine Мариною Павленок, дизайнеркою Transparency International Ukraine Оксаною Умриш та юристом Transparency International Ukraine Андрієм Швадчаком.