Марафон, який здавався неможливим
Першим офіційним стартом стала дистанція десять кілометрів. Після фінішу з’явилася нова мрія — марафон.
На той момент вона здавалася майже нереальною. Без професійного тренера, без спортивної бази легкоатлета, без дорогого спорядження чи ідеальних умов для підготовки.
Підготовка до марафону складалася з чотирьох тренувань на тиждень. Бігати доводилося рано-вранці — о п’ятій годині, ще до служби. Інколи після кількох годин сну, інколи після нічних повітряних тривог.
Тренування не скасовував через дощ, мороз чи втому. Відрядження означали пошук нових маршрутів для пробіжок у незнайомих містах. Війна навчила головного — не очікувати ідеальних умов.
Перший марафон Тимур подолав менш ніж за чотири години. Уже під час дистанції довелося зіткнутися з класичними проблемами марафонців-аматорів: затейповане коліно, розряджений телефон із запущеним застосунком Strava і так звана марафонська стіна, коли після тридцятого кілометра організм починає буквально відмовлятися рухатися далі.
Скільки кілометрів залишалося до фінішу, він запитував у інших учасників зі спортивними годинниками.
Потім був фініш: медаль, банани, безалкогольне пиво й емоції від усвідомлення того, що мрія, яка ще пів року тому здавалася недосяжною, стала реальністю.
А вже наступного ранку прийшло інше відчуття — порожнеча.
Друзі й рідні більше не могли слухати історії про марафон і складну підготовку. Емоції вщухли, а всередині залишилося головне питання: що далі?
Саме тоді народилася нова мрія — триатлон Ironman.
Плавання в холодній воді і тренування під час блекаутів
Початок підготовки до триатлону припав на осінньо-зимовий період.
Найскладнішим етапом стало плавання.
Через російські удари по енергетичній інфраструктурі басейн часто не встигав прогрівати воду до комфортної температури. Постійні затримки на службі змушували приходити на тренування в години найбільшого навантаження, коли на одній доріжці могли плавати по п’ять-шість людей.
Більшість приходили просто підтримати форму і рухалися у спокійному темпі, тоді як для підготовки до триатлону потрібні були довгі безперервні запливи.
Техніку доводилося ставити самостійно — за відео на YouTube і підслуховуючи поради тренерів, які працювали з іншими спортсменами.
На першому тренуванні Тимур не зміг проплисти навіть 25 метрів без зупинки.
Через пів року вже брав участь у змаганнях Oceanman, де подолав понад шість кілометрів у відкритій воді — навіть більше, ніж передбачала дистанція, через відсутність досвіду навігації на воді.
«Холод, гайморит, втома від роботи і постійний стрес не зупинили мене. У якийсь момент я зрозумів: організм може значно більше, ніж здається», — каже він.
Окремо згадує організаторів старту, які дозволили безкоштовну участь як учасникові бойових дій.
Після плавання настав час наступного етапу — велосипеда.
Велосипед, якого не було з дитинства
Вибір шосейного велосипеда виявився окремою історією.
Який обрати? Купувати онлайн чи в магазині? Як його збирати? І головне — як взагалі їхати на ньому містом?
Останній велосипед у його житті був у дитинстві.
У 90-х новий, більший велосипед для родини був недозволеною розкішшю. Як і багато іншого.
«Таке воно було дитинство — без смартфонів, Netflix, комп’ютерів, дорогого спорядження. Але тоді ще без війни», — каже Тимур.
У веломагазині консультант запропонував йому тестову поїздку. Те, як невпевнено він тримався на шосейному велосипеді, одночасно смішило й хвилювало продавця.
Коли покупець сказав, що планує їхати велосипедом додому через усе місто, консультант лише побажав берегти себе.
Уже через півтора місяця були перші аматорські велостарти «Київська сотка», два космоси, затяжні підйоми, спуски та перші 100 кілометрів на шосейному велосипеді.
Чергова медаль зайняла своє місце поруч з нагородами за біг і плавання.
Попереду залишався головний старт.
Ironman 70.3: 113 кілометрів без права на паузу
Триатлон Ironman складається з трьох етапів: плавання, велогонки й бігу, які потрібно подолати без відпочинку.
Повна дистанція Ironman — це 3,8 км плавання, 180 км велосипеда і марафон після них.
Однак навіть дистанцію Ironman 70.3, яку ще називають половинкою, вважають одним з найскладніших випробувань для спортсменів-аматорів: 1,9 км плавання, 90 км велосипеда і 21,1 км бігу.
Підготовка до такого старту зазвичай триває щонайменше рік.
Тимур мав лише шість місяців.
«Військовий не може поставити війну на паузу заради спорту», — зазначає він.
Професійне відновлення, дорогі спортивні збори, десять тренувань на тиждень і комфортні умови підготовки залишаються недоступними для більшості українських аматорів, особливо для тих, хто проходить службу.
План підготовки він складав за допомогою ChatGPT і спортивних відео у відкритому доступі. Шість тренувань на тиждень, постійний дефіцит сну, відсутність повноцінного відновлення й проміжні старти стали частиною повсякденного життя.
Дорога на старт тривала майже дві доби. Ще шість годин — очікування на кордоні.
А далі сім годин дистанції.
Фініш Ironman 70.3 він перетнув з прапором звільнених з російського полону українських військових.
«У той момент я зрозумів, що межі дуже часто існують лише в голові», — згадує він.
Після Ironman — нові мрії
Через пів року після фінішу прийшло усвідомлення нової мети — гірські вершини України, Європи та світу.
Тимур каже, що триатлон став для нього не лише спортом, а способом переживати війну, справлятися з внутрішньою напругою та не дозволяти собі зупинитися.
«Спорт не вирішує проблем і не прибирає біль. Але він дає відчуття руху вперед навіть тоді, коли здається, що навколо лише невизначеність», — пояснює він.
Сьогодні свою участь в аматорських змаганнях Ironman він називає завершеним етапом.
«Я передаю цю мрію наступній людині, яка не боїться мріяти», — каже спортсмен. Зараз він продає велосипед, на якому подолав «залізну дистанцію», а в подарунок — прапор, який проніс через усю дистанцію.
І додає: «Мрія перестає бути недосяжною, коли людина починає до неї йти. Або бігти. Або плисти. Або їхати велосипедом — у цьому випадку найшвидше».
Якщо бажаєте придбати велосипед, пишіть на електронну адресу [email protected]