Про вплив Twitter
Комунікаційна команда президента правильно визначила, як і для яких цілей найефективніше використовувати Twitter. Якщо коротко, то більшість дописів направлені на те, аби розповідати світові, що підтримка України з часом не має зменшуватись і що цього не відбувається.
Особливо це помітно в тому, наскільки часто Зеленський згадує у своїх дописах іноземних колег — очільників урядів країн-партнерів. Трохи більше ніж у трьох тисячах твітів було 2017 тегів людей та організацій. Найбільше відмічали Джо Байдена — 132 рази.
Фактично згадок менше, адже дописи часто дублюються двома мовами — українською та англійською (рідше — іншими мовами), що дозволяє охопити дві аудиторії.
Для української аудиторії це знак того, що ведеться дипломатична робота, і можливість дізнатися про нові домовленості. Іноземна аудиторія розуміє, що світова спільнота продовжує нас підтримувати і що робити це варто. А загалом допис мовою конкретної країни — це вияв поваги. Ефект помітний навіть у звичайних “маркетингових” показниках, таких як охоплення цих дописів. З топ-20 найпопулярніших дописів лише один написаний українською мовою. Тобто міжнародна аудиторія читає і сприймає їх.
Насправді подібний ефект можуть давати і насправді дають сторінки не лише президента, а й інших політиків, посадовців та лідерів думок. Особливо якщо ці люди залучені до зустрічей і перемовин з іноземними партнерами та компаніями.
Навіть якщо ні, потрібно писати для іноземців про російські злочини. Важливо, аби про них дізналися якомога більше людей. І Twitter є ефективним майданчиком для цього.
Справа не лише у самих охопленнях дописів у Twitter, які теж дуже важливі. Мова також про те, що ЗМІ, особливо західні, часто використовують саме Twitter як джерело новин.
Чи є якісь складнощі?
Проте варто бути готовими до кількох особливостей платформи, які з’явилися після придбання компанії Ілоном Маском та є негативними для України. По-перше, засилля проросійських ботів. Хоча проблема існувала давно, ситуація погіршилась із введенням плати за позначку верифікованого акаунту.
Тепер блакитну галочку може отримати кожен, хто платитиме вісім доларів на місяць. Саме тому в коментарях до дописів того самого Зеленського або інших активних користувачів, які пишуть англійською про Україну, часто можна побачити купу проросійських меседжів від акаунтів, які позначені як “верифіковані”.
Ще одна проблема — це зняття обмежень з російських урядових сторінок. Якщо на початку повномасштабного вторгнення їх було неможливо знайти у пошуку, то тепер алгоритми можуть рекомендувати їх для підписки. До того ж тепер алгоритми можуть зменшувати охоплення дописів, що стосуються російської війни в Україні.
Незважаючи на це, платформа лишається потужним інструментом для дипломатії. На жаль, не всі політики в Україні цим користуються. Так, Юлія Тимошенко, хоча і має понад 200 тисяч підписників, абсолютно не використовує цей потенціал і не веде сторінку ще з 2014 року.
З часом інтерес до України у світі зменшується, проте на це можна впливати — в тому числі через соцмережі, особливо Twitter. І до цього можуть і мають долучатися не лише топ-посадовці, а й чиновники, дипломати, активісти та й взагалі будь-хто.