Команда громадської спілки «Твій сімейний лікар» вважає, що це прикре непорозуміння треба виправляти. Відтак ми поспілкувалися із фахівцями первинної медичної ланки напередодні їхнього професійного свята. Розпитали, чому вони обрали саме цю професію, поговорили про цінності й образ сімейного лікаря в українському суспільстві, подумали про зміни в культурі турботи про здоров’я та неабияку роль лікарства у цих змінах.
Перш ніж почнете читати матеріал, зробіть паузу й запишіть нагадайку — привітати свого сімейного цієї п’ятниці, 19 травня. А якщо ви власне сімейний, теж зробіть паузу — аби попишатися собою!
Сімейні лікарі. Як все починалось
Пам’ятаєте, до пандемії коронавірусу і повномасштабної війни з навіженим сусідом,
була колись така медична реформа?! Здається, звідтоді минула вічність, чи не так? А насправді всього 5 років. Всього 5 років, але зараз ми навряд згадуємо «дільничних» лікарів. А якщо й згадуємо, це не приємні спогади штибу зеленішої трави й блакитнішого неба.
Сімейна медицина стала першим етапом суттєвих змін у системі. 1 квітня 2018 року стартувала кампанія з підписання декларацій і люди почали пошуки сімейних лікарів. Ми дістали змогу обирати їх незалежно від прописки, місця проживання та доходів. Як у державному, так і в приватному медзакладі, або серед лікарів-ФОПів. Зміни не обмежились ланкою сімейної медицини й принесли багато переваг у життя українців. Почитати про це детальніше можна тут, а ми рухатимемося далі.
Хто такі сімейні лікарі й чим вони займаються
Іан МакВінні, батько-засновник канадської сімейної медицини, колись уклав посібник, в якому, серед іншого, визначив дев’ять головних принципів, якими керується сімейне лікарство. Перший з принципів пана МакВінні звучить так:
«Сімейні лікарі віддані людині, а не певній сукупності знань, групі захворювань чи спеціальній техніці. Сімейні лікарі доступні для будь-якої проблеми зі здоров’ям у людини будь-якої статі та будь-якого віку. Це означає, що сімейний лікар ніколи не може сказати: «Вибачте, але ваша хвороба знаходиться поза моєю сферою діяльності». Будь-яка проблема зі здоров'ям в пацієнта — це наша сфера. Можливо, нам доведеться направити його на спеціалізоване лікування, але ми несемо відповідальність за первинну оцінку, а також за координацію та безперервність догляду».
А якими покликами й принципами керуються українські сімейні лікарі? Львівська фахівчиня Леся Онищук у словосполученні «сімейний лікар/лікарка» робить акцент на першому слові: «Покликання сімейного лікаря — дбати про здоров'я сім’ї. Ведення пацієнта по життю: від народження до старості. Контроль за його/її розвитком, як фізичним, так і нервово-психічним».
Вікторія Полійчук із Черкащини проводить паралель із роботою слідчої: «Майже кожного дня на прийомі виникають детективні історії, в яких іноді непросто розібратись. І це неймовірно захопливо — розплутувати клубок діагнозів!»
Сімейна лікарка з Вознесенську, що на Миколаївщині, Анастасія Богомольна говорить про задоволення від споглядання результатів роботи: «Я завжди хотіла допомагати. Мене радували успіхи моїх пацієнтів. Коли працюєш у стаціонарі й бачиш, яким пацієнт був на початку і який він після твоєї допомоги — це тебе надихає».
Запобігти хворобі, а не лікувати її
Ми б хотіли сказати, що звичка йти до лікарів в останній момент, коли вже немає сил терпіти біль, відійшла в минуле, але, будьмо відверті: багато з нас і досі грішать цим. Водночас усі спеціалісти, до яких ми звертались по коментар, рано чи пізно починали говорити про профілактику, адже «хворобі легше запобігти, аніж лікувати».
«Йдеться про зміну парадигми й ставлення людей до свого здоров’я», — розмірковує сімейний лікар з Хуста Іван Кутчак. Скринінги — це точно не те, чого варто цуратися. Вони допомагають тримати себе в тонусі та, в разі чого, виявляти хвороби на ранніх стадіях.
«Важливо знати анамнез і захворювання пацієнта. Вчасно виявити, чи не підіймається тиск, який рівень холестерину, які шкідливі звички», — віддає належне профілактиці пані Онищук.
Вікторія Полійчук зазначає: «Багато часу приділяю скринінгу хвороб, які можуть довго «мовчати», підступно й непомітно руйнуючи організм. Справжній успіх сімейного лікаря не в тому, щоб вилікувати хворобу, а в тому, щоб її не допустити. Це і є моїм призначенням в житті».
Місія здійсненна: закривати 80% пацієнтських запитів на первинці!
В декого існує образ сімейного лікарства як таких собі адміністраторів й адміністраторок, що приймають запити й скеровують людей на спеціалізовану ланку. Таке твердження помилкове з кількох причин.
По-перше, воно зневажливе щодо великої частки прогресивних сімейних, які їздять на міжнародні конференції, опановують нове обладнання, проходять курси надання психологічної та інших допомог. По-друге, якщо дотримуватися вищезгаданих засад профілактики й скринінгів, потреба у фахівцях вузького профілю різко зменшиться.
Головний лікар Білопільського ЦПМСД Костянтин Рожин вважає, що світовий критерій успішності первинної медичної ланки — 80% закритих пацієнтських звернень — цілком досяжний в українських реаліях. «Для цього треба багато працювати, зокрема з пацієнтами. Ще з радянських часів наші пацієнти самі краще знають, де їм лікуватись. Самі обирають, чи до кардіолога вони хочуть, чи до гастроентеролога, чи до невропатолога. Потрібно пояснювати людям, що провайдером медичних послуг є лікар первинної медичної допомоги. Крім того, треба працювати над ментальністю лікарів первинної ланки. Лікарів потрібно навчати сучасних методів діагностики, зокрема роботі з апаратурою. Важливо подолати інертність мислення лікарів, які розпочинали свою діяльність ще в часи Радянського Союзу».
Саморозвиток лікарства й комплексний підхід до клієнтів допомагають збільшити кількість запитів, що закриваються на первинці. Пані Полійчук ділиться історіями з власної практики: «Часто приходять жінки із болями в грудному відділі хребта, які хочуть отримати направлення до невролога. Внаслідок власного “розслідування” знаходжу онкологію молочних залоз. Лише за останній рік було 3 таких випадки. Іноді приходять пацієнти на останній стадії онкології. Виявили аскариди й лямблії в аналізах і вирішили — ось проблема поганого самопочуття. Звернулись до інфекціоніста, вважаючи, що це не компетенція сімейного лікаря. В результаті залишились невдоволеними, що інфекціоніст лікував їм аскариди й лямблії, не здогадуючись про онкологію легень. З кожним таким випадком переконуюсь, наскільки важливо звернутись до спеціаліста широкого профілю, який може пов’язати симптоми зовсім не з тим, що ви підозрюєте».
Взаємини лікарства й пацієнтства: усе ґрунтується на довірі
Костянтин Рожин вважає, що добре налаштована комунікація з клієнтами й клієнтками скорочує шлях до зміцнення первинної медичної ланки.
«Довіра пацієнта — найважливіша. Ми маємо працювати в парі. Я пояснюю, чому треба зробити той чи інший профілактичний огляд. Пацієнт/ка може зі мною погоджуватися або не погоджуватися — тоді ми домовляємось, комунікуємо. Це має бути тісна співпраця», — ділиться думками Леся Онищук.
Сімейна лікарка з Полтавщини Ірина Назарець розповідає: «Кожного свого пацієнта я знаю особисто, знаю його захворювання та проблеми. Після бесіди з людиною інколи розумієш, що справа не в загостренні хвороби — є щось глибше й щось особисте. Тому я не тільки сімейний лікар, кардіолог, невролог, а й частково психолог».
Всесвітній день сімейного лікаря — це чудова нагода привітати й подякувати своїм провідникам й консультантам з питань здоров’я. Цінуйте сімейних лікарів повсякчас і сміливо розділяйте з ними відповідальність за стан вашого організму. Любіть і поважайте себе та свого сімейного лікаря!