В Україні епідемія ВІЛ: що це означає?
За оцінкою МОЗ в Україні понад 250 тисяч людей живуть з ВІЛ, при цьому кожна третя — не знає про свій позитивний статус. Цей факт несе велику небезпеку, адже вірус щодня руйнує здоров’я та знижує якість життя українців та українок, котрі навіть не здогадуються про причини погіршення свого стану. Водночас медична система має змогу частково протистояти вірусу та зберегти комфортне життя людей із ВІЛ. Щомісяця сотні тисяч осіб в Україні приймають антиретровірусну терапію. Це лікування пригнічує розмноження ВІЛ в організмі, відновлює функції імунної системи, а в результаті — продовжує та підвищує якість життя.
Усі учасники та учасниці цьогорічного тижня тестування на ВІЛ в Україні мають на меті донести колегам, пацієнтам та пацієнткам, що незнання свого ВІЛ-статусу значно небезпечніше, аніж сама хвороба. Рання діагностика може врятувати здоров’я та життя не тільки конкретної людини, а й близьких та рідних. Ми попросили сімейних лікарів та лікарок розповісти, як люди реагують на пропозицію зробити тест, а також які аргументи переконують пацієнтів перевірити імунний статус.
Як клієнти та клієнтки центрів первинної медичної допомоги реагують на пропозиції зробити тест на ВІЛ
Лише частина людей погоджувались тестуватись без проблем. Інші цікавились: «А чому саме мені запропонували тест?», але після пояснення спокійно «видихали». Я переконувала пацієнтів зробити тест словами про те, що наше здоров‘я тільки в наших руках, щоб його зберегти, потрібно проходити хоча б мінімальний чек-ап організму раз на рік. Тим більше для цього не потрібно багато — зайти до сімейного лікаря чи лікарки, які швидко та безплатно протестують. Всі, кому я пропонувала тестування на ВІЛ, були збентежені, а одна молода дівчина сильно нервувала, навіть руки тремтіли. Потім видно, що люди зі страхом чекають результат. І ще ясніше стає, настільки стигматизоване це захворювання. Для мене це є свідченням того, що хто, як не сімейні лікарі повинні пропонувати людям тестуватись й інформувати про важливість піклування про себе. Адже більшість людей не зробить це самостійно. Тому йдемо в правильному напрямку!
Я починала проєкт із бажанням більше протестувати та більше виявити ВІЛ на ранніх стадіях. Але за ці дні зрозуміла, що це ще одна з можливостей інформувати моїх клієнтів про здоровий спосіб життя. За останні роки моє ставлення до профілактики дещо змінилося. Спочатку я хотіла всіх оздоровити, розповідала про важливість руху, правильний раціон, цукор. Потім зрозуміла, що не всі мене «чують» і почала уважніше дивитися в очі людям, намагатись зчитувати запити. Тепер запитую, чи хоче людина почути про конкретну проблему, чи захворювання, на які необхідно звернути увагу. Так само відбувалось протягом цього тижня з інформуванням про ВІЛ. Люди слухають уважно, але не всі погоджуються на тест. Найкраще працює аргумент про важливість раннього виявлення хвороби.
Серед моїх клієнтів та клієнток за цей тиждень всі, кому пропонувала, охоче погоджувались пройти тест. Перш за все, це були пацієнти та пацієнтки з груп ризику: люди з хронічними захворюваннями, ті, хто контактує з людьми з ВІЛ, військові, люди зі зниженим імунітетом, та ті, хто має багато статевих партнерів. Цікаво, після бесіди й тестування у мене просили засоби захисту. Зрозуміла, що в майбутньому буде корисно виявленим пацієнтам та пацієнткам з ВІЛ давати презервативи.
«Люди досі думають, що це хвороба тільки “якихось не таких”, не розуміючи, що ВІЛ не обирає»
На пропозицію пройти тест на ВІЛ люди реагували двома способами. Одні говорили: «Навіщо це мені потрібно?», інші: «Що ви таке про мене думаєте, я не такий!» Найбільше працює аргумент, що це безплатний тест, результати анонімні, а ви спатимете спокійніше. Але, навіть попри це, ставлення насторожене. Відчувається брак освіти та поінформованості. Люди думають, що це хвороба «якихось не таких», не розуміючи, що ВІЛ не обирає. Про рівень неосвіченості свідчить цікавий факт про нашу амбулаторію. Раніше в цьому приміщенні був тубдиспансер. Навіть після того, як ми тут провели капітальний ремонт та відкрили новенькі кабінети, в соцмережах пишуть, що сюди ходити небезпечно, бо тут ВІЛ та туберкульоз «на стінах висять». Для людей, які розуміють специфіку вірусу, це відверта маячня. Ось чому варто більше розповідати про реальність широкій аудиторії, пояснювати.
Як не дивно, наші люди в Умані тестуються тільки тоді, коли ти добре вмовляєш. Освіченим людям треба довго пояснювати, але вони потім самі починають цікавитись, вдаються в тему. Зараз помітна позитивна динаміка у піклуванні про своє здоров’я, про здоров’я дітей. Особливо це видно серед молодих матусь. Вони читають, дивляться в інтернеті якусь інформацію. Та поряд з тим досі мають вплив забобони. Нещодавно в мене на прийомі питали, чи потрібно маленькій дівчині зв’язувати внизу ноги, щоб вони рівні були. Що вже говорити про ВІЛ? Треба послідовно доносити інформацію, короткими й зрозумілими аргументами.
Питання: «Чи давно Ви перевіряли свій ВІЛ статус?» виявилося доволі дієвим. Одна клієнтка, читаючи скринінгову анкету, поки я відкривала її карту, сама запитала про можливість тестування. Інформаційні матеріали в кабінеті допомагають. Різка відмова буває рідко, переважно тоді, коли була якась ризикована поведінка у людини. Такі приходять через деякий час, обдумавши, і вже самі просять зробити тест.
Команда проєкту “Твій сімейний лікар” разом із усіма учасниками всеукраїнського тижня тестування закликають приєднатись до ініціативи та пройти тест на ВІЛ у сімейного лікаря або лікарки напередодні 1 грудня. Якщо ж у вас немає доступу до спеціалістів, список пунктів тестування можна знайти за посиланням.
Проєкт «Тиждень тестування на ВІЛ» реалізується командою «Твій сімейний лікар» за підтримки БО «100% життя» у партнерстві з Coalition PLUS та Центром громадського здоров’я МОЗ України. Тиждень ініційований коаліцією громадських організацій Coalition PLUS, яка бореться проти ВІЛ та вірусного гепатиту в усьому світі.