Мова йде про надходження від лотерейного бізнесу. Не плутайте з гральним, їх різниця не велика, але принципова. Гральний бізнес був заборонений у червні 2009 року, а лотерейний бізнес це діяльність оператора лотерей по випуску гри, незалежно від її назви, умовами проведення якої передбачається розіграш призового (виграшного) фонду між її гравцями і перемога в якій має випадковий характер. Ви запитаєте чим це відрізняється від ігрового бізнесу? Майже нічим, але різниця є, одне явище легальне, а інше поза законом. Закон про державні лотереї в Україні фактично дозволяє займатися такими ж видами бізнесу, але під ширмою державних лотерей. Цікавіше інше, навіщо такі «фундаментальні» зміни були зроблені. Його суть не в тому, що він дозволяє чи забороняє, а в тому кому він це дозволяє.
Закон встановив такі критерії для гравців, що фактично залишив лише трьох операторів на всьому ринку, ще і закордонних - російських, але не суть. Все одно ці три оператори зайняли б монопольне становище рано чи пізно.
Є ще один джекпот у цьому законі – ліцензійні умови. Бізнес надприбутковий, тому ліцензія коштує дорого, але ці кошти не потрібно платити!
Справа в тому, що ч. 2 статті 15 Закону про державні лотереї передбачає, що оператори лотерей, що провадили діяльність з випуску і проведення державних лотерей до моменту набрання чинності цим Законом на підставі виданих ліцензій, діють на підставі цих ліцензій до моменту закінчення терміну їх дії. І головне: у разі відсутності нормативно-правових актів, необхідних для отримання нових ліцензій, оператори лотерей, що провадили діяльність з випуску і проведення державних лотерей до моменту набрання чинності цим Законом на підставі виданих ліцензій, продовжують свою діяльність до отримання нових ліцензій, але не більше як на три місяці з моменту набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами.
Міністерство фінансів жодних ліцензійних умов не приймало і оператори лотерей працюють на підставі старих, отриманих ще у 2013 році ліцензій, а це значить що обов’язкових щорічних платежів за отримані ліцензії вони також не здійснюють.
Дохід державного бюджету України від проведення лотерей у 2013 році склав 321 млн. грн., левова частина цієї суми, це саме сплата за ліцензію.
Вдумайтесь 300 млн. грн. в рік, за умови вироблення самих недолугих ліцензійних умов і затвердження їх Кабміном. А якщо підійти до врегулювання над прибуткового ринку розсудливо, то сума сягатиме близько 1 млрд. грн. на рік. Мільярд просто з неба!
Розсудливо значить, що щорічна платна ліцензія - це найнадійніший спосіб детінізації та найпростіший шлях протидії ухиленню від податків і спрямування коштів до бюджету. Зважаючи на специфіку бізнесу така ліцензія повинна коштувати дорого, близько 200 млн. грн. на рік. Розраховано, що навіть така сума зважаючи на прибуток від проведення лотерей не спустошить ринок. Також висока ціна ліцензії змусить операторів бути відповідальними, щоб не втратити її.
Але замість того, щоб підготувати нові умови ліцензування, міністр фінансів Данилюк запевняє, що змінити ситуацію може тільки новий закон. Новий закон безперечно змінить ситуацію, напевно навіть у кращий бік, але новий закон це складно і довго, а зважаючи на специфіку роботи вищого законодавчого органу можливо і ніколи. Нові ліцензійні умови для операторів державних лотерей це значно простіше і зробити це потрібно було ще вчора. Мільярд гривень в бюджет воюючої країни в рік!
Як гадаєте поважний економіст пан Данилюк розуміє цю нехитру арифметику? Розуміє, але свідомо зберігає ринок в тіні.