Якщо мене запитають, яку реформу в країні я вважаю найбільш потрібною, то я не вагаючись відповім — реформу децентралізації. Незважаючи на те, що децентралізація — є однією з найскладніших і найглибинніших реформ, вона покликана перебудувати всю систему управління у державі та позбавити країну радянського устрою. Європейські країни прокладали шлях століттями, а наша країна лише у 2015 році наблизилася до децентралізації.
Я мав нагоду на власні очі бачити як працюють органи місцевого самоврядування в європейських країнах, насамперед, в Німеччині. Скажу чесно - якість підготовки виконавців, організація та рівень залучення громадян до вирішення проблем громади мене приємно вразила. Тому я поставив собі задачу зробити все від мене залежне, щоб, можливо, не відразу, але таки досягти подібних успіхів і в громадах нашого району. Але спочатку хотілось би зупинитися на деяких концептуальних речах. У нас стало правилом “гарного тону” лаяти реформи. При цьому, багато хто забуває, що будь- яка реформа - це тільки набір законів, що дає громадянам можливості для розвитку та побудови комфортних умов проживання. А результат буде залежати від того, наскільки грамотно та правильно ці можливості будуть впроваджувати на місцях. Якщо скористатися простенькою аналогією, то якщо в “Мерседес”, у який, згідно з рекомендацією виробника потрібно лити 95-й бензин, заливати 76-й або газолін, то він, скоріше всього, не видасть і 40 % від своїх можливостей. І хто в цьому буде винен? Виробник автомобіля чи той, хто залив газолін?
Дещо схоже сталося і в нас у районі. Відповідно до планів уряду, була рекомендація створити на території району з 29 сільських рад 3 ОТГ. Тобто, в середньому по 10 рад на одну ОТГ. Зрозуміло, що це не чиясь примха. Це робота цілої команди фахівців, які користувались двома найважливішими критеріями: спроможність, в першу чергу, фінансова, громад виконувати покладені на них повноваження та найбільш зручна логістика для населення.
Майже увесь минулий рік і я, і фахівці райдержадміністрації переконували голів сільрад та лідерів громадської думки провести об’єднання таким чином, щоб функціонування новостворених громад було максимально ефективним. Згідно закону, державним органам було заборонено втручатись в процес створення ОТГ. Об’єднання повинно було бути добровільним. І це правильно! Тому що той, хто приймає рішення і повинен нести відповідальність за результати. Тільки таким чином в країні може сформуватись прошарок відповідальних громадян, без якого добитись зростання соціальних стандартів неможливо.
Ми провели безліч зустрічей і нарад, підготували сотні документів , надали десятки аргументів. Але сталося, як сталося. Громадяни, обміркувавши всі “за” і “проти”, добровільно вирішили об'єднатися в 5 громад, з нерівномірною кількістю сіл, що увійшли до них. Ще 8 сільських рад нашого району залишилися функціонувати самі по собі, не приєднавшись до створених громад, а 2 сільських ради вирішили знайти своє щастя в ОТГ, створених на базі громад Полтавського району. Тобто, замість ОТГ зі середньою чисельністю у десять сільських рад, ми маємо громади, що складаються із 2-5 сільських рад. На виході - ми маємо із 5 громад району лише 3 спроможні повністю себе утримувати, серед них — Нехворощанська, Драбинівська, Руденківська, ще одна — Малоперещепинська на сьогоднішній день є умовно спроможною, а Новосанжарська - є проблемною. При цьому, потрібно усвідомлювати і той факт, що ще не всі повноваження, які , згідно реформи, планується передати ОТГ, були передані. Як будуть відчувати себе навіть спроможні на сьогоднішній день ОТГ після повної передачі, не відомо.
Чому так сталося? Причини різні: десь мало місце неповне розуміння процесів, десь визначальними стали власні амбіції деяких неформальних і формальних лідерів, десь процес був заполітизованим, десь мали місце міжособистісні конфлікти між головами рад.
Проблеми є, але це не вирок. Навіть не зважаючи на те, що створені громади ніяким чином мені не підпорядковуються, я відчуваю свою особисту відповідальність за те, як будуть жити люди на моїй малій батьківщині і зроблю все можливе, щоб громади як можна скоріше вийшли на належний рівень функціонування. Для цього на 2018 рік я ставлю собі три основні мети:
1. Продовження процесу об’єднання. Ті 8 сільських рад, які до цього часу не стали частиною будь якої ОТГ - повинні визначитись. На мою думку, краще, щоб вони ініціювали приєднання до вже створених ОТГ. Я разом з фахівцями райдержадміністрації надам всю необхідну інформацію і розрахунки для прийняття ними виважених та правильних рішень. Більш того, я готовий виступати посередником в перемовинах між головами ОТГ та громадами з питань умов та строків приєднання.
2. Методична допомога створеним ОТГ. Не є секретом той факт, що фахівців із самоврядування не достатньо. Колишні голови сільських рад, а тепер голови ОТГ зіткнуться у своїй роботі з новими викликами і питаннями. Тому ми організуємо навчання керівників та працівників виконкомів, наладимо систему надання консультацій, передамо технології управління та наш досвід.
3. Налагодження міжмуніципального співробітництва. Є такі питання, які одна ОТГ не зможе потягнути. Але якщо разом, тоді так. Наприклад, утримання комунального підприємства з ремонту та обслуговування доріг для однієї ОТГ буде тяжким тягарем. Але якщо таке підприємство працює на 3-4 громади, то тут уже можливо вести мову і про ефективність, і про дохідність, і про сучасну техніку, і про якісно виконані роботи. Я маю великий досвід впровадження проектів, пов’язаних зі спільним фінансуванням і зможу допомогти громадам організувати міжмуніципальне співробітництво на високому рівні.
Реформа децентралізації це процес новий, ніхто до нас і в Україні цього не робив. Тому і позитивного досвіду не дуже багато. Саме тому я і вирішив вести свій блог. Можливо, комусь стане у пригоді мій досвід. Можливо, хтось поділиться своїм і це буде цікаво і корисно. Можливо, ми зможемо започаткувати широку дискусію, яка допоможе багатьом громадам максимально ефективно вирішувати проблеми, що стоять і перед органами самоврядування і перед членами громад.