Серед учасників нашої команді нікого не було із Литви. А у автора цих рядків, на привеликий жаль, навіть знайомих литовців не було. Кожний активний учасник команди мав декілька варіантів творчого вирішення питання. У мне їх також було з півдюжини. Серед іншого я написав в українське посольство в Литві і попросив про допомогу, залишивши свій номер телефону. В цей варіант відверто кажучи майже не вірив, тому далі продовжував пошук. Але хвилин через 15 бачу дзвінок із Литви. Телефонує співробітник посольства українець Мар’ян Сунак. Після короткого знайомства і з’ясування подробиць Мар’ян пообіцяв вирішити питання і, слід зазначити, слова свого дотримався. Не зайвим буде сказати, що в нашій команді було аж два селфі біля цих дверей, друге отримала, домовившись з кимось, жінка із Казахстану. Протягом двох днів були чимало й інших прикладів, які спростовують міф про українців, мовляв у нас «моя хата скраю».
Організатор і керуючий цього міжнародного квесту українець. Він користується неабиякою повагою в своєму сегменті міжнародного бізнесу, а також серед учасників всіх команд квесту. Деякі учасники з Росії на нього в буквальному сенсі слова молилися. Для прикладу зацитую допис однієї молодої жінки, яка після виконання чергового завдання пише у закритій групі квесту наступне: «Друзі, бачили наше рішення оцінив (лайкнув) сам …, а у інших я поки не бачу його оцінки». Подібних дописів (зроблених росіянами) там вдосталь. На тлі цього та інших реальних фактів досягнень українців, мені завжди стає ніяково, коли після розгону чергового фейку українських говно-ЗМІ, наприклад новини, що Шварцнегер і Сталоне вдяглися у вишиванки тощо, наша голота без мізків починає її лайкати, коментуючи цю «новину» словами «Дякую Арнольде і Сільвестре!!! Велике ВАМ дякую!!!» і т.д.
Вважаю, що краще кожному робити якісь реально позитивні речі, за які не соромно зараз і не буде соромно наступним поколінням, може тоді і направду Шварц і Слай вдягнуть українські вишиванки.