Я хочу розпочати зі згадки про українське місто Олешки. Це невелике місто в Херсонській області. Я звертаю вашу увагу на нього, бо саме зараз наші воїни хоробро б’ються з ворогом неподалік нього — на лівому березі Дніпра.
Бо росія не залишила нам вибору.
Місто Олешки знаходиться в шести годинах їзди на авто від мого рідного міста Алушти в Криму.
Будь ласка, поміркуйте над цим хвилину. Лише шість годин їзди від дому за мірками мирного часу.
Як швидко ми зможемо туди дістатися? Яку ціну за це треба буде заплатити? Що нам потрібно, аби це сталося? Я думаю про це кожен день.
Я впевнений, що кожен із вас допомагає Україні подолати цю відстань.
Ось уже півтора року ваша підтримка наближає нас до дому.
Танки Abrams, Challenger, Leopard, БМП Bradley, САУ Caesar та Zuzana, РСЗВ Himars та М270, гармати М777, ЗРК Patriot та NASAMS, ракети ATACMS, БПЛА Bayraktar. Ці та сотні інших видів зброї, яку надали ваші уряди, посилюють наші Сили оборони у боротьбі з агресором.
Розвиваючи існуючі коаліції, які опікуються артилерією, бронетехнікою, авіацією, флотом, IT та розмінуванням, і працюючи над створенням нових коаліцій, ми спільно захищаємо мільйони невинних людей. Ми захищаємо кожного українця, який був змушений залишити свою домівку, чий будинок був зруйнований, хто опинився в окупації.
Росія викрадає наших дітей. В прямому розумінні цього слова. Двадцять тисяч дітей силою викрали і вивезли до росії!
Наші люди чекають можливості повернутися додому. Відбудувати свої будинки. Возз’єднатися зі своїми родинами.
Є також мільйони дітей, які щоночі прокидаються від повітряної тривоги і ховаються в укриттях. Або проводять ночі, сидячи у ванній, щоб мати захист додаткової стіни. Ми називаємо це – «правило двох стін». Кожна дитина це знає.
Бо росія не залишила нам вибору.
Наші міста росіяни обстрілюють щодня. Навіть кілька разів на день. До прикладу Херсон. Чи Харків. В наших містах російські ракети руйнують багатоповерхівки, там гинуть цілі родини. Як в Дніпрі. Чи як в Запоріжжі.
На жаль, ми не можемо забезпечити стовідсотковий захист для всієї території. Нам потрібно більше засобів протиповітряної оборони. І ми надзвичайно вдячні за кожну надану вами систему ППО.
Бо ми прикриваємо ними не лише наші домівки. Але також елеватори, зерносховища, порти. Ми робимо все, що в наших силах, щоб зерновий коридор продовжував працювати. Від цього залежить безпека і стабільність на всьому Африканському континенті.
Росія використовує їжу та голод як зброю. Гібридна війна – це звична тактика росії. В Україні вони теж почали з гібридних дій. Та невдовзі все вилилося у повномасштабну війну.
Тепер вони поширюють свої гібридні методи на інші держави. росія вже створила міграційне напруження на кордонах Польщі, Естонії, Латвії, Литви та Фінляндії. Що далі?
росія точно не збирається зупинятися за власної волі.
Єдина мова, яку розуміє Москва, — це мова сили. І цю мову ми добре вивчили.
Бо росія не залишила нам вибору.
Ми витіснили російські військові кораблі з Чорного моря асиметричною зброєю. Ми розбили їхній флот практично не маючи власного флоту.
Так само, як HIMARS призвели до кардинальних змін на полі бою, коли вони вперше потрапили в Україну, так і наші морські дрони разом із ракетами STORM SHADOW та SCALP продемонстрували дивовижні результати. Вони стали болючою несподіванкою для агресора.
І ще один приклад — ATACMS. А також ваша артилерія, особливо далекобійна, завдає величезної шкоди ворожій піхоті, командним пунктам, лініям постачання, складам.
Згідно зі звітом нашого Генерального штабу, лише з часу нашої останньої зустрічі — шість тижнів тому — росія втратила майже 36 000 солдатів. За цей же період українські війська також знищили понад 500 ворожих танків, майже 1000 одиниць бронетехніки та 7 літаків.
Я знаю, що після цієї зустрічі вам доведеться ще раз пояснювати своїм громадянам, чому ваші уряди продовжують допомагати Україні: чому у такій кількості, чому це займає так багато часу, чому це все ще має значення.
Вчора в Україні відзначався День Десантно-штурмових військ.
Я дзвонив командувачу ДШВ, генерал-майору Миргородському, щоб привітати його з професійним святом.
Я запитав його, що йому потрібно, щоб отримати перевагу над ворогом.
Він сказав по-військовому чітко: “Для нас найважливіше – системи радіоелектронної боротьби, БПЛА, боєприпаси, бронетехніка, засоби ППО.” Його воїни щодня штурмують російські окопи. І вони чітко знають, що їм потрібно, щоб розгромити ворога.
Кожен снаряд – це можливість знищити ворожу позицію.
Кожен танк – це можливість звільнити село.
Кожна станція РЕБ – це можливість захистити нашу посадку від безпілотників противника.
Тепер дозвольте мені трохи переключити вашу увагу.
Ми багато говоримо про зброю. Але дозвольте мені показати одне фото.
Це звичайна українська родина. Віталій став солдатом в березні 2022. Він зараз на війні. Ірина працює на оборонному заводі.
Їхня дочка Діана ходить до школи в Києві. Вона пишається своїми батьками. А ще вона пишається українською системою ППО, яку допомогли розгорнути наші партнери. Це дає їй можливість вчитися в школі та гратися з друзями.
Це не те майбутнє, про яке мріяла ця родина.
Тисячі наших родин змінилися, щоб вижити. І перемогти. Ми будуємо та зміцнюємо українське військо. Разом з вами ми розвиваємо потужну оборонну промисловість. Щоб дати цій дитині майбутнє.
Тому що росія не залишила нам вибору.
Кожна система ППО – це сигнал для солдата, фото якого я вам щойно показав: “Твоя дружина та дитина в безпеці, поки ти на фронті”.
Кожна ракета великої дальності – це внесок у свободу судноплавства в Чорному морі. І постійне постачання зерна для 400 мільйонів жителів Африки.
Все це наближає момент поразки росії на полі бою. День Перемоги України.
Це стане важливим сигналом для інших диктатур. Сигналом про те, що вони будуть покарані за кожен злочин агресії. Навіть якщо маскуватимуть його під «спеціальну воєнну операцію».
Вони будуть покарані за зруйновані будинки, лікарні та школи. За вбитих і викрадених дітей.
Вони будуть покарані за те, що на це Різдво 10 мільйонів українців будуть не вдома. 6 годин небезпечної дороги розділяє їх з домівками.
Ми вже пройшли значну частину шляху, який наближає нас додому. Ми зробили це разом з вами.
Давайте разом здолаємо те, що залишилося – пройдемо цю складну цю 6-годинну поїздку до кінця.