Нинішня пенсійна система Польщі розділена на дві частини — державну і приватну. Державною управляє Фонд соціального страхування (Zakład ubiezpieczeń społecznych - ZUS). А приватною — 16 авторизованих урядом управляючих компаній. Розмір обов'язкового відрахування в пенсійну систему — 19,5% від зарплати. Наглядач над пенсіями ZUS ці внески розділяє на дві частини. В результаті 12% від зарплати потрапляє на персональний рахунок працівника в ZUS, а 7,5% передаються в управління відкритим пенсійним фондам, якими управляють згадані вже 16 компаній. Кожний платник внесків може самостійно вибрати, якому із 16 фондів їх довірити. Фонди ж інвестують зібрані кошти, а з відсотків від інвестицій будуть виплачувати пенсії.
Урядовий проект передбачає, що зовсім скоро частина, яку віддаватимуть в приватне управління, становитиме 2,5% від зарплати. Решта залишиться в руках держави. Цей проект кардинально відрізняється від варіантів реформи, які обговорювали іще наприкінці минулого року.
Систему запровадили в 1999 році, і з того часу до роботи приватних фондів назбиралось кілька зауважень — ставка, яку фонди беруть за свої послуги (3,5% від суми операцій) видавалась завеликою. Окрім того, економісти, які розробляли систему, вважали за потрібне дозволити приватним фондам вкладати гроші за кордоном (зараз це не дозволено), а також переглянути обмеження щодо видів цінних паперів, в які відкритим пенсійним фондам дозволено вкладати гроші.
Звучали, також, претензії щодо системи "закритого" клубу приватних пенсійних фондів - не всім спостерігачам подобався список фондів, яким зараз дозволено управляти пенсійними заощадженнями громадян.
Творці нинішньої пенсійної системи пояснювали, що поділ внесків на два “кошика” зроблений для підстраховки. Якщо бюджет матиме великий дефіцит, державна пенсія буде не дуже великою, то можна буде сподіватися на “добавку” від рахунка в приватному фонді. “Страхування” на 2,5% від зарплати їм видається замалим.
Але скептичних економістів (в тому числі автора польських ринкових реформ 90-х Лєшка Бальцеровіча) уряд воліє не слухати.
Не погодились урядовці і на пропозицію від опозиційного Права і справедливості - дозволити громадянам самостійно вибирати, кому віддати в управління другу частину пенсійних внесків - державі чи відкритим пенсійним фондам.
І пояснення цього досить просте — наприкінці минулого року Рада ЄС зауважила, що дефіцит бюджету Польщі — 8% від ВВП — занадто великий, і його варто скоротити. Польський уряд пообіцяв знизити його до 3% ВВП до 2013 року. І реформа пенсійної системи виявилась тут дуже доречною. Міністерство фінансів просто хоче повернути в своє розпорядження мільярди злотих, які його попередники колись вирішили віддати в приватні руки.
Серед аргументів польського уряду, які заслуговують на увагу — бюджетний дефіцит і державний борг ростуть, в тому числі, і через нинішню пенсійну реформу. Справа в тому, що на пенсію в Польщі зараз виходять люди, які мають отримувати виплати майже повністю із бюджету, бо їх трудовий стаж був зароблений за часів дії солідарної системи. А ось внесків в державний пенсійний фонд менше, ніж могло би бути, через те що активна частина населення половину із них віддає в приватні фонди.
Критики уряду на це відповідають, що забравши гроші із приватних пенсійних рахунків, держава закине їх в “чорну діру” бюджетного боргу, і поставить під удар майбутні пенсії.
Але найвагомішим аргументом проти реформи є спосіб її проведення. Уряд до останнього хотів провести її якомога тихіше. За оцінкою польських журналістів лише активна кампанія Лєшка Бальцеровіча, який виступає проти реформи, винесла проблему в публічну площину. Поки критики реформи програють — перший етап вже пройдено.
Для того, щоб реформа остаточно набула чинності, проект закону повинна підтримати вища палата польського парламенту — Сенат, а потім його повинен підписати президент. Але поспіх із яким, законопроект пройшов Сейм, підказує, що це може відбутися протягом кількох тижнів. Урядовий законопроект офіційно внесли в Сейм 10 березня, а 24 його вже підтримали голосами правлячої коаліції.