колишній радник міського голови Маріуполя
Спіч Путіна демонструє не просто зміну публічного курсу. Він знаменує інший рівень інформаційної боротьби на всіх фронтах.
Державні органи не просто мають бути залученими в процес інформаційної війни, а врешті-решт стати в авангард та повести за собою.
Треба повернутись в нудний сірий світ тверезих оцінювань та реальних очікувань. Аби не дати шанс маніпулювати. Аби встояти. Аби перемогти.
Результат не дасть відразу сто тисяч добровольців. Але він точно змінить ставлення суспільства до свого обов’язку берегти Батьківщину.
Реальна думка суспільства здивує, але дозволить врешті-решт дійти до рішень та до руху вперед, навіть непопулярними шляхами.
Маємо сотні тисяч українців, які змушені починати життя з нуля. В стані війни, в зрілому віці, без юнацького оптимізму та у повній невизначеності.
Повзуча зараза фашизму, що стрибає з родини в родину, впевнено крокує окупованими територіями.
Поки не буде класичних томів кримінальних справ – вироку навіть можна не чекати. Все це не просто породжує безкарність, але демотивує всіх.
Кабмін або має чесно визнати, що грошей на допомогу немає, або врешті-решт почати процес виплат маріупольцям.
Зима вже тут. І варто почати тверезо оцінювати та дивитись на реальність. Інакше лютий може стати дуже болючим для всіх нас.
Настав час нової консолідації, бо це так само питання нашого виживання. Зробити роботу над помилками та рухатись далі.
Ми старанно ховаємо наш колоніальний спадок меншовартості під гаслами «своє робити», але давайте нарешті витягнемо його на світло та спалимо раз і назавжди.
Перша і головна проблема – не як повернути людей, що поїхали. А як зробити так, щоб не поїхали інші.
