колишній радник міського голови Маріуполя
Як Уряд будує електорат за рахунок ВПО.
Україні необхідно розробити стратегію деокупації і реінтеграції молоді, яка перебуває під впливом ворожої пропаганди.
Я просто хочу аби урядовці знали, що наша історична пам’ять та вимушений біль стали набагато сильнішими за роки війни. Та рано чи пізно ми примусимо всіх відповісти за скоєне.
Насправді Росія фрагментована та має кілька ліній потенційного конфлікту. Ліній, які можуть стати тріщинами для розколу та розвалу останньої імперії в світі.
Зло знову тут. Реальне як ніколи. Руйнівне як найгірші приклади з минулого. І воно повернулося. Попри маки. Під георгіївськими стрічками. Тут і зараз.
Якщо Україна хоче майбутнього — вона має боротись не лише за території, а й за людей. І починати треба вже зараз.
Зерно з окупованих територій дозволяє росії здійснювати експорт, не наражаючи власну економіку на кризу.
Міносвіти заради економії та монополізації процесу середньої освіти приймає низку безглуздих рішень, відштовхуючи дітей від України.
Це — чергове дно. Апофеоз маніпуляції. Росіяни грають на дитячих комплексах, вадах, потребі бути “побаченим”. Цинічно. Але дуже ефективно.
А ви знали, що травма, отримана маріупольцями в Драмтеатрі під час російського бомбардування - це побутова травма? І що оборона протягом 86 діб - вигадка?
Україна має стати тим, ким вже є. Базисом європейської безпеки. І все це разом уможливить і сталий мир, і справедливість при його досягненні.
Поки США точно не на нашому боці та відверто заграють з нашим ворогом, віри в домовленості в мене нема. А там - подивимось.
Міністерство єдності – це місце без необхідності давати результат. Але це нині занадто дорого для кожного з нас.
Ми ніколи не дізнаємось, скільки насправді загинуло людей в Драматичному театрі. І найстрашніше, якщо ми як Україна колись забудемо про цей страшний злочин росіян.
Як швидко ми забудемо людей, яких і нині згадуємо не часто: наших цивільних полонених та наших людей в окупації?
Уряд єдності ухвалив би складні, але необхідні рішення. Поки є час на маневр і поки це все не набрало критичної ваги.
Маємо зробити все, щоб наші онуки щиро пишалися кожним із нас. І змогли прожити все життя без воєн та епохи змін.
Настав час дорослішати та визнавати, що єдність – це більше ніж слова та символи. Єдність – це реальні дії. Тоді вона стає силою та зброєю.
Політика популістичного прагматизму Трампа та відштовхування союзників демонструє путіну можливість нарешті отримати бажане.
Після настання миру нас не стане більше. І залучення трудових мігрантів – це єдина можливість та неабиякий виклик для суспільства.
Все, що декларується навколо «єВідновлення» – суцільна маніпуляція. Зазначається, що програма для підтримки ВПО, але за законом більшість не має можливості нею скористатись.
Прийшов час поговорити з нами. Відверто, прямо і без зайвого пафосу. Побачити що ми існуємо. Поцікавитись врешті-решт чим ми живемо та чого прагнемо.
Зараз ми в ситуації, коли численні сигнали, події та повідомлення ігноруються або трактуються настільки інакше від реальності, що це стає відвертою загрозою.
Це ситуація, коли немає хороших наслідків. А все тому, що наша комунікація залишається на вкрай низькому рівні, як і здатність організовувати процеси.
Люди втрачають не просто довіру, вони остаточно втрачають орієнтир. Все, що не загрожує особисто, стає далеким та нецікавим.
