Тому, що перемога або набрання реальної ваги ультраправими може значно погіршити наше життя. Причому, як для тих, хто тут, в Україні, так і для тих, хто в евакуації в країнах ЄС. Чому? Ну, окрім риторики щодо допомоги, наближеної до Орбана, ультраправі наполягають на врегулюванні міграції.
Що це означає? Що всі мігранти-біженці, які не є європейцями, поїдуть додому? Ну, в баченні ультраправих так. Європа для європейців обґрунтовується різними етичними формулюваннями.
Але. Наші українці для них також не є європейцями. І це ще не всі погані новини.
На боці ультраправих (увага) азійсько-африканські біженці, які в ЄС “давно”. Вони більше за “білих” вимагають перестати пускати сюди власних співгромадян. Абсурд? Так. Але на те він і ультраправий популізм, щоб кольорові етнічні групи підтримували головних борців з їхнім кольоровим етносом.
Сюди треба додати, що саме ультраправі спонукають та підтримують бунти фермерів проти політики захисту клімату від змін. Вони вимагають більше грошей та менше зобов’язань для кожної країни без зниження рівня дотацій та купи подібної нереальної маячні.
Ну і вишенькою - російські гроші. Не велика таємниця, на чиїх грошах стрімко стрибнула в рейтингах десять років тому Ле Пен. З ким подружився Орбан. Та в більшості ультраправих присутні російські гроші та російський вплив. Що саме по собі є великим ризиком для нас.
Чи ми робимо щось? Ні. Правильніше - на жаль, ні. А мали б зараз максимально надати дипломатично-представницьку підтримку пані Урсулі. Так, так. Ми зараз так можемо в Європі.
Чим ми ризикуємо? Втратою статусу наших евакуйованих та зменшенням підтримки через майбутні взаємні поступки в парламенті ЄС.
Наскільки це взагалі реально? Давайте скажу так. Майже всі європейські видання сьогодні та вчора зійшлися на одному: надія лише, що виборець ультраправих знову не прийде на дільниці. Чи це про реальність загрози? Так. Згадайте Нідерланди. Або Брекзит. Теж тоді ніхто не дооцінив.
Тому - від сьогодні там почалося. А нам залишається сподіватися та на рівні МЗС пропрацьовувати негативні сценарії, як можливо. Та добре, що в МЗС у нас не так як у більшості уряду. Тому надія є, але реалізм має панувати.