На жаль, якщо проаналізувати проект держбюджету на 2023 рік, ухвалений Кабміном та зареєстрований у Верховній Раді під номером №8000 на цьому тижні, стає зрозуміло, що підтримка розвитку профосвіти в Україні поки залишається лише на словах. Інші ініціативи для підтримки галузі теж стоять на паузі. Негативний ефект від цього матимемо і в короткостроковій, і в довгостроковій перспективі.
Уявімо ситуацію. У лютому учню профтеху з Луганської області залишилось пів року до завершення навчання, він розраховував на свій диплом і вже хотів заробляти на життя. Натомість окупанти зруйнували його дім і училище, учень переїхав у безпечніше місце та планує таки завершити навчання.
Завдяки нещодавно запровадженому механізму внутрішньої академічної мобільності будь-який заклад в умовно безпечному регіоні має право прийняти та довчити такого учня-ВПО. Але окрім права, потрібно ще фінансування. І тут починаються проблеми.
Фінансування профтехосвіти – це в основному обов’язок місцевих бюджетів. Зрозуміло, що в умовах війни у місцевих бюджетів тим паче немає потенційних джерел для зростання. Фінансування не вистачає навіть на тих учнів, які розпочали навчання до війни – наразі 1 вересня до навчання повернулися 230 тис учнів. Що вже казати про фінансування нового набору, який вже зараз, за півтора місяці до завершення вступної кампанії 1 листопада, складає 78 тис заяв на бюджет в умовах значного скорочення регіонального замовлення.
Хоч приклад учня з Луганщини і умовний, таких реальних кейсів буде тисячі, а то й десятки тисяч. Вже зараз цифри свідчать про значний масштаб проблеми з ВПО. Станом на 13 вересня ми вже знаємо про 15 зруйнованих закладів профтехосвіти та суттєві пошкодження ще 108-ми. І це лише попередні задокументовані дані, реальні будуть ще більшими.
За оперативними даними обласних військових адміністрацій, приблизна кількість вже прийнятих учнів з Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Харківської, Херсонської областей, яким буде потрібно навчання в інших регіонах у 2022-2023 навчальному році, складає 35,9 тис.осіб. Плюс очікується 14,8 тис осіб на вступ.
Таким чином, бюджетам потрібно щонайменше 2 млрд грн на фінансування навчання лише ВПО, які державі варто було б виділити субвенцією. Втім, аналіз проекту держбюджету на 2023 рік свідчить про те, що цього не сталося.
З проекту бюджету на наступний рік виключили видатки на профільні субвенції – на створення навчально-практичних центрів сучасної профтехосвіти, на безпечні умови навчання в закладах профосвіти тощо. Крім того, Міністерство освіти пропонувало запровадити нову субвенцію на здобуття/продовження здобуття професійної освіти ВПО, але Мінфін відхилив цю пропозицію.
Отже, передбачене бюджетом фінансування профосвіти на наступний рік далеке від потреб. Загалом, в умовах війни та великого дефіциту бюджету, який навіть без «роздутих» видатків становитиме приблизно $3 млрд щомісяця, потреба в економії коштів зрозуміла.
Втім, незрозумілим залишається викреслення профтехосвіти взагалі з пріоритетної адженди уряду навіть у межах конструктивних змін, які допомогли б правильно розподілити наявні кошти та підготувати саме тих спеціалістів, які потрібні в умовах війни та відбудови наслідків бойових дій.
Так, в бюджеті передбачена окрема стаття видатків на підготовку фахівців загальнодержавного значення. Міносвіти підготувало нову редакцію переліку таких професій, з урахуванням воєнних реалій та потреб сьогодення. Цей перелік вже направили на розгляд Кабміну, але він досі блукає кабінетами в пошуках погодження.
В результаті, уряд скоротив бюджет на здобуття професійної освіти за професіями загальнодержавного значення у 2023 році на 50,85 млн до 200 млн грн. І навіть ці гроші будуть використовуватися не максимально ефективно, бо оновлений перелік професій Кабмін не погодив.
Взагалі такий підхід на стратегічному рівні достатньо дивний, адже для повоєнної відбудови буде зростати попит саме на робітничі професії. Вже зараз попит на традиційно «університетські» спеціальності на ринку спадає – кількість пропозицій для юристів чи страхувальників одна з найнижчих на ринку, за даними кадрового порталу grc.ua. Натомість, в топі по кількості пропозицій у серпні – вакансії у сфері транспорту і логістики, будівництва, робітничого та адміністративного персоналу.
Тож завдання держави – забезпечити ринок фаховими професійними кадрами, зокрема і через ефективне фінансування. І це можливо зробити, поки бюджетний процес триває.
Ще у квітні я разом з колегами зареєструвала законопроект №7294 щодо фінансування закладів професійної освіти. На жаль, він тоді буквально «завис», не знайшовши підтримки або будь-якої альтернативи ні в Міністерстві фінансів, ні в парламентському комітеті з питань бюджету.
Зараз, під час підготовки Закону про державний бюджет на 2023 рік, і я, і мої колеги по освітньому комітету маємо додаткову можливість реалізувати заплановане та будемо обов’язково вносити пропозиції по збільшенню видатків на професійну освіту з державного бюджету. Аби Україна – країна-кандидат на членство в Європейському Союзі, – вже зараз починала забезпечувати розвиток профтехосвіти відповідно і до власних потреб, і до європейських трендів.