Масштаби реформи територіальної організації країни важко переоцінити. Уже відбулися вибори до рад 415 отг. На підході ще 201. До кінця року очікують поповнення ще кількома десятками ОТГ. Тож цей процес (те, що називають децентралізацією) змінює життя мільйонів наших співгромадян.
Однак вибори, і вся децентралізація, для більшості членів громад протікають в паралельній невидимій реальності. Сільські жителі, особливо літніх, майже нічого не знають ні про отг, ні про вибори.
Інформаційна ізоляція має свої причини, серед яких є очевидні. Преса для більшості селян стала недоступною по грошах. Центральні телеканали зосереджені на столичному політичному житті, уникаючи “нудних” тем глибинки. Агітатори приходять до сільських пенсіонерів у кращому разі перед самими виборами.
У результаті, як кажуть обізнані люди, висока явка на виборах в ОТГ досягається “підвезенням виборців возами й віслюками”. Це якщо знайдуться спонсори підвезення.
Менш очевидна причина непоінформованості виборців — суперечливе ставлення до ОТГ і загалом децентралізації місцевих, як нині кажуть, “еліт”.
1. Почнемо з найвпливовішого замовника політичної музики — державної влади з її представництвами на місцях у вигляді обласних та районних адміністрацій.
Із центральних трибун заявляють про пріоритетність децентралізації, з нею пов'язують рух до європейських моделей устрою держави. Однак на місцях представники виконавчої влади дуже насторожені щодо реформи.
Створення ОТГ підкошує чиновникам контроль над грошовими потоками, землями тощо. Крім прямих “збитків” корупціонери втрачають так званий адміністративний ресурс — важелі впливу на громади. Це загрожує електоральними втратами на виборах і подальшому сидінню в теплих кріслах.
2. Наступний впливовий гравець — агрохолдинги, які в значній мірі контролюють економічне і політичне життя громад. Для них поява адміністративних новоутворень теж — зайвий клопіт.
Великі аграрні підприємства вже наражаються на неприємності з ОТГ. Наприклад, у Шишацькому районі Полтавщини голова новоствореної громади пішла на відкритий конфлікт із менеджерами одного з найбільших виробників олії. Заявила: “Забирайте набудовані вами церкви, дайте нам живі гроші в бюджет, які ви зараз платите в Києві”.
3. Зміна адміністративного ландшафту — неприємний сюрприз і для народних депутатів-мажоритарників. Ще одному центру сили у регіонах, а з ними і великим політичним проектам.
4. Старі керівники сільрад, чиновництво, яке пасеться на дерибані землі, рейдерські угрупування — багато різних сил, для яких ОТГ таять загрозу.
Є винятки, коли навколо ОТГ створюється певний консенсус. Особливо якщо йдеться про потенційно багаті громади. Тоді різні групи ведуть боротьбу за вплив у майбутніх радах та посади голів, втягуючи в неї місцеве населення.
У більшості ж створення ОТГ є результатом надзусиль окремих людей. Часто вони ледве усвідомлюють, що стають на довгий і виснажливий путь. Тим більше — не маючи належної підтримки з інформуванням виборців.
Як наслідок, селяни не розуміють сенсу в ОТГ. Уникають участі в громадському житті за логікою “щоб не було гірше”. Так децентралізація з виборами стають в ряд інших реформ, які влада проводить без роз'яснення, відповідно й схвалення громадянами.
Ще питання: це звична халатність чи свідома політика, що має набувачів цілком конкретної вигоди.