В існуючій “системі координат” місцевого самоврядування домінуюча роль сьогодні належить голові міської ради. Фактично мер міста отримує всі важелі впливу: адміністративні, фінансові, дозвільні, доступ земельних ресурсів громади. Зазвичай, голова міської ради створює виконком із осіб, що складають контрольовану більшість. Відтак, будь-яке ініційоване головою питання “проштовхується” легко, не зважаючи на опір громади і місцевих активістів. По суті, існуюча сьогодні викривлена система стимулює утворення окремих містечкових “князівств” на чолі з чиновниками, у яких амбіції “монарха”, не підконтрольного центральній владі.
Об'єднуючи навколо себе декілька населених пунктів, він може на свій розсуд використовувати бюджетні кошти, землю та інші ресурси громади. В результаті реформи прокуратура втратила функції загального нагляду та має все менше повноважень для перешкоджання прийняттю незаконних рішень. Ухвалення протизаконних рішень міськими радами стало вже буденністю, депутати приймаючи їх, не несуть жодної відповідальності, цими діями як правило деригує міський голова. Яскравим прикладом є місто Ірпінь, де діє більшість від кишенькової партії «Нові обличчя», подекуди займаючись відвертим дерибаном. Входження населеного пункту в Київську агломерацію подібне до укладання договору про спільну діяльність між двома підприємствами, коли ставиться спільна мета, виділяються ресурси та спільно вирішуються важливі задачі. Створення агломерації може частково обмежити сьогоднішню “монархію” очільників міст, чому вони звісно опиратимуться до останнього. Згідно з проектом закону України від 17.07.2017 № 6743 органи виконавчої влади та їх посадові особи не мають права вирішувати питання, віднесені цим та іншими законами до повноважень органів управління міської агломерації.
До повноваженнь Ради агломерації, яка є вищим органом управління в цій системі, належить: затвердження та подання проектів розвитку агломерації для фінансування за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку. Держава здійснює організаційну, методичну підтримку міських агломерацій, а також фінансово стимулює діяльність міських агломерацій.
З іншого боку - громади, які долучились до Київської агломерації, отримують значно більше можливостей для реалізації складних та фінансово затратних питань. Крім місцевих бюджетів учасників агломерації, фінансування діяльності міської агломерації здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та міжнародної технічної та фінансової допомоги, кредитних ресурсів та інших джерел. Зауважу, що згідно з проектом закону, що пропонується на затвердження народним депутатам, рада агломерації формується з представників територіальних громад - учасників міської агломерації на засадах рівного представництва - не менш двох осіб від територіальної громади.
Що являє собою «європейське місто» у передмісті Києва
Сьогодні гостро постають питання визначення пріорітетів та цільового використання бюджетних коштів міських бюджетів чиновниками у передмісті Києва. Як показав час, чиновники не в змозі вирішити серйозні і важливі питання — як, приміром, побудова нової автомагістралі, яка вирішила б питання заторів на в'їзді в столицю, побудова очисних споруд, вирішення питання якості води, побудова школ, лікарні, тощо.
Об'єднання таких населених пунктів в Київську агломерацію дозволяє сподіватись на вирішення багатьох життєво необхідних для громади питань — і, перш за все, тих, від яких сьогодні потерпають жителі передмість.
Так, мер Києва Віталій Кличко у контексті формування Київської агломерації пообіцяв налагодити співробітництво для вирішення спільних проблем. Зокрема, основних: проблему доріг та інженерних комунікацій, питання координації громадського транспорту міста та приміських населених пунктів і узгодженого планування розвитку територій.
Сьогодні в місцевому бюджеті залишається 100% єдиного податку, податку на прибуток підприємств та установ комунальної власності та податку на нерухомість. Також в громадах залишається 60% податку на прибуток фізичних осіб, 25% екологічного податку, 5% акцизного податку. Крім того, суттєвим джерелом наповнення бюджету є пайові внески забудовників, стягнення яких виконується не прозоро, шляхом процедури зарахування на сесії, а не сплати в бюджет грошовими коштами. Крім цього, всі кошти, отримані за надання адміністративних послуг, також йдуть до місцевого бюджету. Але, не зважаючи на це, серйозні інфраструктурні об’єкти – такі, як школи, і лікарні не будуються, а дитячих садків катастрофічно не вистачає. Одна з причин цього в тому, що механізм “повернення - перерозподілу коштів” в рамках обласного бюджету в існуючих реаліях не працює. Крім того, ми не бачимо ефективного розподілу бюджетних субвенцій, який гальмується конфліктом між ОДА та Київською обласною радою. Цей конфлікт знаходиться в політичній площині і жодна із сторін не готова йти на поступки, а страждають від цього жителі області.
Наведу приклад: в Ірпені сьогодні населення збільшилось з 40 до 90 тисяч осіб, в черзі на дитсадок майже 5 000 осіб, і це при тому, що лише 35-40% квартир в новобудовах заселено. Таку ж картину наразі ми спостерігаємо і у місцевих школах. Школярі молодших класів займаються у другу зміну у переповнених класах. На сьогодні існує потреба як мінімум у трьох нових школах в Ірпені. У місті відсутня лікарня, будівництво якої планувалось ще у 2016 році. Отже міська влада Ірпеня не здатна вирішити самостійно ці нагальні питання - жоден крупний інфраструктурний об'єкт «з нуля» за останній час в Ірпені не збудований.
Дуже гострим для жителів передмістя сьогодні є питання працевлаштування, погіршується якість питної води, зношені інженерні мережі тощо.
Створення міської агломерації має забезпечити сталий розвиток населених пунктів, розвиток виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури з’єднання зі столицею. Як зауважив мер Києва, столиця докладає сьогодні величезних зусиль, а міський бюджет несе непомірні витрати, аби закінчити будівництво дублюючої гілки водовідведення: «Київводоканал» приймає стічні води не лише Києва, а й приміських підприємств та міст-супутників – Вишневого, Ірпеня, Бучі, Ворзеля, Гостомеля, Вишгорода та навколишніх селищ. Варто об’єднати зусилля, аби вирішити цю проблему, щоб «Київводоканал» не відключив Київщину від води та каналізації.
За інформацією В.Кличка, кожен день майже півмільйона людей з міст і селищ приїжджають до Києва на роботу і користуються інфраструктурою столиці та установами соціальної сфери.
А з іншого боку, це податки, які жителі передмістя лишають в столиці.
«Нав’язана» столицею необхідність чи спосіб виживання
Агломерація як територіальне об'єднання населених пунктів, могло б стати рішенням низки проблем учасників, які об'єктивно об'єднані в єдине ціле (складну багатокомпонентну динамічну систему) економічними, трудовими та соціальними, культурно-побутовими, рекреаційними та екологічними зв'язками.
Насамкінець зазначу, що меседж «столичні заберуть у нас останнє», за допомогою якого місцеві «князьки» намагаються маніпулювати думкою громади, не має жодних підстав. Згідно закону, повноваження суб’єктів англомерації визначаються договором про її створення, а агломерація створюється з метою спільної реалізації окремих функцій місцевого самоврядування.
Жоден з голів міст досі не дав відповіді на питання: дозволяючи забудову, як він збирається вирішувати нагальні питання інфраструктури? Поки можновладці воюють за зону впливу, вирішуючи - бути чи не бути агломерації - масштаб проблем у передмісті зростає, а соціальна ситуація загострюється.