ГлавнаяБлогиБлог Олександра Сухомлина

Податкова реформа. Спроба концепції змін

Згадався старий радянський анекдот. Молодий жвавий директор автозаводу вирішив створити нове авто. Закупив німецькі станки, японські комплектуючі, привіз робітників із Кореї. А із воріт заводу, незважаючи ні на що, продовжують виїжджати старі «роздовбані» автівки. Стоїть біля вікна сивий інженер, з сумом дивиться і шепче: «Я ж казав, що тут місце прокляте…»

Вже і в нас податковою реформою опікуються іноземні спеціалісти, а висновок з того, що про неї публікують, один – місце прокляте.

Фото: dumskaya.net

І так буде доти, доки директор автозаводу не спитає споживача, що йому треба, а реформатор підприємця, інвестора, що вони хочуть. Оскільки жоден із творців податкової реформи ніколи не був інвестором, спробую їм допомогти з відповіддю на питання: «Чого хоче інвестор?», перефразуючи вислів із відомого фільму.

По-перше, він хоче бачити ринок або його потенціал, а з нашими злиденними доходами ми привабливі хіба, що для інвесторів з продажу секонд-хенду.

По-друге, він хоче розуміти, чому він повинен інвестувати саме в Україну, а не в аналогічний бізнес в країну, з якою ми маємо договір про вільну торгівлю.

По-третє, він не хоче платити податки, або платити набагато менше, ніж він платить зараз.

А ще він хоче дешевої професійної робочої сили, захисту інвестицій, і не тільки захисту, а й сприяння держави у їх поверненні, мінімуму спілкування з контролюючими органами, стабільності, наявності комфортної інфраструктури, зрозумілих для нього ринкових правил, демонополізації та багато чого іншого.

Забагато хоче, але якщо наша мета не збалансування бюджету, як сказав заступник глави Адміністрації Президента Дмитро Шимків, а дійсно реформи, що запустять економіку, можна знайти консенсус.

Спробую запропонувати власний варіант концепції змін податкового законодавства.

По-перше, основні податки, що потребують серйозних змін.

1) ПДВ. Необхідне зло, прийняте в ЄС, відсутнє в США. Є дві ключові проблеми – електронне адміністрування та відшкодування.

Щодо адміністрування – найбільше скарг на неможливість інколи фізично зареєструвати податкові накладні та вимивання обігових коштів, що поглиблює економічний спад. Вимиванню можна запобігти широко застосовуючи у перехідний період податкове кредитування. Реєстрацію ж найкраще замінити декларуванням, щоб технічні перешкоди не стояли на шляху господарської діяльності. Взагалі ця реформа, як така що відбулася, потребує вивчення разом з практиками.

Щодо відшкодування ПДВ. Давайте зізнаємось відверто, що в найближчі роки повернути його всім неможливо, і давайте виробимо критерії (наприклад, досвід роботи, обороти і т.ін.) до тих, кому його можна повертати, а для допомоги всім іншим створимо експортне агентство.

2) ЄСВ та ПДФО. Зі зменшенням ставки податку згодні всі, але не розуміють як запобігти падінню доходів. Є гарна формула: стільки-то відсотків, наприклад 20, але не менше… Оце не менше дозволить компенсувати втрати бюджету і сприятиме зростанню реальних зарплат, бо не має сенсу їх занижувати. Інструментарій мінімальних зарплат набагато гірший, бо до мінімалки прив’язана тарифна сітка.

3) Податок на прибуток треба скасувати. Він просто принижує гідність, коли доводиш податковій, що ти мав право зробити ті чи інші витрати. Його можна замінити на податок на капітал, а для стимулювання інновацій впровадити пільги по сплаті при нових інвестиціях.

4) У нашому податковому законодавстві, на відміну від країн Європи, взагалі відсутнє інвестиційне стимулювання. Тому обов’язково треба вносити відповідні норми, прийняті в країнах ЄС.

5) Якщо у випадку з ЄСВ та податком на доходи фізичних осіб я є прихильником єдиної ставки, поділяючи погляди Рейгана, що зароблені кошти підприємець знову вкладе в економіку, то на ресурси, що мають обмежений характер (наприклад, земля), безумовно потрібне прогресивне оподаткування.

Саме це дозволило Європі стимулювати розвал латифундій старої аристократії, перехід землі до ефективних власників та розпочати промислову революцію.

6) Наша податкова система – це рай для рантьє. Економіка ніколи не буде розвиватись, якщо податок на доходи з процентів по депозитам буде в декілька разів нижче, ніж податки на реальну бізнес-діяльність.

7) На базі акцизного податку з роздрібних продаж потрібно відродити торговий патент, але не як податковий інструмент, а як інструмент регулювання торгівлі, прийнятий в ЄС.

8) Інвестори з Азії хотіли мати б вільні економічні зони для експорту продукції на заході країни, а європейські – відповідно, на сході, куди податківець навіть не міг би зайти. І таке законодавство нам необхідно.

9) Військовий збір та податок на купівлю валюти, завдання якого - стримувати панічний ажіотаж та запобігати спекулятивному вивезенню валюти), як «сплячі» податки, що добре себе зарекомендували, теж повинні знайти місце в оновленому Податковому Кодексі.

По-друге, необхідно переглянути неадекватні штрафи і заборонити будь-які вилучення обладнання, товарів без конкурентної присутності підприємців у суді.

Аби у моїх можливих опонентів не склалося враження про певну надуманість проблем, відірваність від реального життя, наведу на підтвердження власної думки конкретні приклади. В одного підприємця стояв касовий апарат, в якому програміст помилився адресою. Підприємець звітувався в податковій, сумлінно платив податки, але за перевіркою йому був нарахований штраф у розмірі 34 млн. грн.

Інший приклад. Підприємець збудував склад на занедбаній околиці обласного центру і взяв землю в оренду в міськраді. Наразі нормативна вартість, від якої розраховуються податки, становить 10 тис. доларів за сотку. Як кажуть, Конча-Заспа «відпочиває»! А підприємець, зрозуміло, більше ніколи нічого не буде будувати.

Звичайно, економічні реформи значно ширші, ніж податкові зміни, але саме ці зміни задають напрямок руху.

І нарешті останнє. Автор ні в якому разі не претендує на всеосяжність. Потрібно 3-4 конкурентні концепції від людей, що зробили собі ім’я. Саме це і намагається зробити наш Економічний дискусійний клуб. І тільки після затвердження концепції виписуються норми змін. Наразі ж усе відбувається всупереч здоровому глузду: реформа доручається Міністру, в якої сто справ, вона передоручає заступникам, ті – директорам департаментів і врешті решт, реформи пишуть молоді спеціалісти. Результат легко передбачити.

А так хочеться, щоб наша Україна розквітла, стала успішною, заможною країною, і ми нарешті забули анекдот про прокляте місце.

Олександр Сухомлин Олександр Сухомлин , Екс-заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України, член Економічного дискусійного клубу
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter