Тон у цій край важливій справі мають задавати саме ті, хто нині протистоїть ворогу на передньому краї боротьби, хто наочно бачить певні минулі прорахунки і оперативно їх усуває на місцях, хто набуває новий, досі незнаний досвід того, як необхідно боротися з підступним ворогом на незримому фронті. Вирішальне слово має бути саме професіоналами.
І жодним чином не за тими кабінетними експертами і теоретиками, які ще донедавна, наприкінці року, наполегливо продавлювали прийняття законопроєкту про внесення змін до Закону "Про Службу безпеки України", за яким мали скоротити спецслужбу на 7 000 осіб. Які ратували за купу інших, можливо й потрібних змін. Водночас ця реформа передбачала виведення всіх співробітників у розпорядження, переатестацію, демілітаризацію, пертурбацію і т. п. Підвішена ситуація справляла негативний вплив на особовий склад. І це в такий напружений період, напередодні вторгнення рф.
Можливо, у мирний час, як у благополучній Європі, проводити такі зміни й потрібно, і підтягування до європейських стандартів у діяльності спецслужб є доречним. Але не в нашій ситуації.
Так, Україна має прагнути в цій сфері до стандартів ЄС і НАТО, які нам наполегливо рекомендують партнери, не даючи при цьому чітких сигналів про прийняття нашої країни до військового альянсу. Водночас ми маємо випрацьовувати свої власні, можливо навіть кращі й ефективніші стандарти. Ще досконаліші, ніж у МІ-5, БНД, ЦРУ, МОССАД. Бо нам ще ой як довго доведеться бодатися з російськими ФСБ, СВР, ГУ Генштабу ЗС рф, виловлювати цю нечисть, їхню агентуру та розвідників-нелегалів на нашій території. А ще – усіляких колаборантів ворога, держZрадників, відшукувати російських військових злочинців по закордонах, де б вони не сховалися, і доправляти їх до Гааги або прямо в пекло.
Маємо зробити так, щоб як нині нашими Збройними силами, так і нашими спецслужбами захоплювалися в світі, щоб їх боялися вороги, а партнери приїздили переймати досвід і придивлятися до наших стандартів.
Якщо не втратимо запалу, бажання, драйву і здорового глузду, у нас все вийде.
При цьому важливо, щоб керівництво держави, яке упродовж 30 років нерідко погано розбиралося у цій безпековій сфері, не завжди розуміло, як користуватися цим специфічним гострим інструментом і не могло ставити чіткі завдання, іноді ігнорувало доповіді й інформацію розвідки й контррозвідки, а то й побоювалося у різні роки своїх спецслужб через якісь фобії, нині остаточно переконалося і чітко зрозуміло: у сучасному непередбачуваному і мінливому світі жодним чином не можна недооцінювати роль і значення національних спецслужб. Інакше це може призвести до втрати територій, суверенітету і загалом держави.